справа № 947/2723/25
провадження № 1-кс/947/1147/25
про відмову в задоволенні скарги
21.01.2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 , подану в інтересах Міністерства юстиції України на бездіяльність посадових осіб Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в порядку ст. 303 КПК України,
До Київського районного суду міста Одеси в порядку ст.ст. 303, 304 КПК України надійшла скарга ОСОБА_3 , подана в інтересах Міністерства юстиції України на бездіяльність посадових осіб Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Зі змісту вказаної скарги вбачається, що 16.12.2024 року Міністерство юстиції України звернулося до Державного бюро розслідувань із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення (вих. № 173303/9.1.4/15-24).
У вказаній заяві Міністерство юстиції України повідомляло про обставини, що можуть свідчити про кримінальні правопорушення, передбачені статтями 365 та 367 КК України, вчинені невстановленими особами органів державної влади відносно громадянина ОСОБА_4 , в результаті яких Державному бюджету України було завдано збитків, внаслідок виплати йому відшкодування в розмірі 3 407 354, 86 грн., на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Довбишев проти України».
Одночасно Міністерство юстиції України повідомляло Державне бюро розслідувань, що у додатках до поданої заяви від 16.12.2024 містяться всі наявні у Міністерства юстиції України документи, що можуть бути використані працівниками Державного бюро розслідувань в якості доказів, та які свідчать про наявність об'єкту та об'єктивної сторони кримінального правопорушення. Зокрема такими документами є: заява громадянина ОСОБА_4 № 668447/12, яка була подана ним до ЄСПЛ, з доданими до неї документами, рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2023 у справі «Довбишев проти України», платіжне доручення від 14.02.2024 № 32 та інші матеріали справи ЄСПЛ.
При цьому Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, листом від 02.01.2025 року № 16-05-424-25 повідомлено Міністерство юстиції України про прийняте ним рішення про відмову у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі поданої міністерством заяви від 16.12.2024 про вчинення кримінального правопорушення.
ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явилася, надавши заяву про розгляд скарги за її відсутності.
Слідчий, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового розгляду, в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали заявленої скарги, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За приписами частин 1, 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Отже, бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР, наступає після спливу 24 годин з моменту подання заяви про кримінальне правопорушення та отримання такої заяви слідчим.
За змістом п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України до ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела. При цьому, об'єктивними даними, які можуть свідчити про наявність ознак злочину є відомості, що підтверджують реальність конкретної події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення).
Вказані положення ст. 214 КПК України перебувають у тісному взаємозв'язку з положеннями ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому наявність фактичних даних, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, порядок формування та ведення якого затверджується Офісом Генерального прокурора.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298). Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Аналіз зазначених вище положень законодавства дає підстави вважати, що реєстрації в ЄРДР підлягають заяви чи повідомлення, в яких заявником порушено перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, тобто ініційовано здійснення дій, визначених КПК України.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 30 вересня 2021 року (справа № 556/450/18, провадження № 51-4229км20) наголосив: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення».
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв зазначених вище.
Викладене дає підстави вважати, що внесенню до ЄРДР в порядку ч. 1 ст. 214 КПК України підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатньо відомостей про вчинене кримінальне правопорушення.
Відповідно бездіяльність, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення.
Також слідчий суддя зобов'язаний дотримуватися засади судочинства (загальної засади кримінального провадження) як диспозитивність, що, серед іншого, передбачає свободу сторін в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України), зокрема, в обов'язку скаржника довести слідчому судді обґрунтованість своєї скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Наведені у заяві Міністерства юстиції України обставини, не є відомостями, які можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 365, 367 КК України. Вказана заява не містить фактів, які б вказували на вчинення будь-якою посадовою особою органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури або суду протиправних дій, тобто в ній не вказано короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а є лише формальне посилання на рішення Європейського суду з прав людини без розкриття змісту наявних порушень, які кримінальним законом можуть бути віднесені до кримінально-караних діянь. Водночас виплата коштів в сумі 3407354,86 грн. з Державного бюджету України на відшкодування матеріальної і моральної шкоди за рішенням Європейського суду з прав людини, не є тим спричиненням збитків державі в розумінні закону про кримінальну відповідальність.
Відтак, викладена інформація в заяві від 16.12.2024, без інших належних даних, які можуть підтвердити позицію заявника, не є безумовною підставою для висновку про необхідність внесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, не може свідчити про те, що існує ймовірність вчинення саме зазначених кримінальних правопорушень і про те, що описані в заяві факти потребують перевірки саме засобами кримінального процесу шляхом внесення відомостей до ЄРДР.
Ініціювання кримінального переслідування за наведених представником заявника обставин, є необґрунтованим засобом кримінально-правового примусу.
Відповідно до частини 2 статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі наведеного, у задоволенні скарги слід відмовити.
Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 303-306 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 , подану в інтересах Міністерства юстиції України на бездіяльність посадових осіб Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в порядку ст. 303 КПК України - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1