Справа № 580/8216/24
22 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Беспалова О.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Євгейчук Ю.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року, суддя Каліновська А.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та скасування рішень,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо прийняття до примусового виконання державним виконавцем Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 399 від 29.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення;
- визнати протиправною та скасувати постанову Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.08.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1;
- визнати протиправною та скасувати постанову Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.08.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;
- визнати протиправною та скасувати постанову Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.08.2024 року про стягнення виконавчого збору;
- визнати протиправною та скасувати постанову Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.08.2024 про арешт коштів боржника;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 21.08.2024;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 21.08.2024;
- зобов'язати Черкаський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути на рахунок позивача відкритий у АТ «Райффайзен Банк» отримані ним безпідставно кошти в розмірі 536,30 грн;
- стягнути з Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 21196 грн моральної шкоди від неправомірної дії та протиправних рішень відповідача.
Відповідно до ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено наступні обставини.
На виконанні у Черкаському відділі державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 09.08.2024 по 21.08.2024 перебувало виконавче провадження АСВП № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови № 399 виданої 29.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 1700 грн, що згідно відмітки набрала законної сили 10.05.2024.
09.08.2024 відкрито виконавче провадження АСВП НОМЕР_1 з виконання вищевказаного виконавчого документа, про що винесено відповідну постанову.
Того ж дня винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 146,30 грн, постанову про стягнення виконавчого збору на суму 170 грн, постанову про арешт коштів боржника.
09.08.2024 на адресу боржника за вих. №52419/1 направлено виклик-вимогу державного виконавця, якою зобов'язано сплатити наявну заборгованість до 19.08.2024. Зазначено, що у разі сплати відповідної заборгованості до відкриття виконавчого провадження (9 червня 2024 року), необхідно з'явитись до виконавця в перший прийомний день, з оригіналом документів, що підтверджують сплату відповідної заборгованості.
20.08.2024 на адресу відділу надійшла заява від боржника про надання копії постанови № 399 виданої 29.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 1700 грн. Та в цей же день копія запитуваної постанови надано особисто ОСОБА_1 під підпис, про що наявна відповідна відмітка на заяві.
21.08.2024 в зв'язку з надходженням на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог стягувача, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, винесена постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
21.08.2024, в зв'язку з надходженням на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог стягувача, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, виконавче провадження завершено відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, 40, 59 Закону № 1404-VIII, про що винесено відповідну постанову.
11.09.2024 рішенням Черкаського районного суду Черкаської області у справі №707/2247/24, що 24.09.2024 набрало законної сили скасовано постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 399 від 29.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210 КУпАП закрито.
Надючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Вимоги до виконавчого документа визначені в ст.4 Закону №1404-VIII в тому числі сказано: у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Згідно п.1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Порядок виконання виконавчих документів визначені Закону №1404-VIII та Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).
Згідно з ч.5 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частинами 2 та 4 ст.26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
Згідно з Інструкцією, фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону № 1404-VIII. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону № 1404-VIII виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 та ч. 4 ст.19 Закону №1404-VIII визначено права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження. А саме сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Також, ч. 5 ст. 19 Закону №1404-VIII зобов'язує боржника:
1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання ішення;
2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;
3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;
4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;
5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця;
6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.08.2024 постановою державного виконавця Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_1. Підставою до відкриття виконавчого провадження стала постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 № 399 від 29.04.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Цього ж дня було винесено ряд постанов зокрема: про розмір мінімальних витрат виконавчого збору, про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника.
Постановою відповідача від 21.08.2024, в зв'язку з надходженням на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог стягувача, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, виконавче провадження закінчено відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, 40, 59 Закону України № 1404-VIII.
Як вірно встановив суд першої інстанції за час примусового виконання, з 09.08.2024 по 21.08.2024, на адресу відповідача не надходило, та в матеріалах АСВП НОМЕР_2 відсутні, будь-які повідомлення, що підтверджують твердження позивача щодо не набрання законної сили постанови №399 виданої 29.04.2024 або її оскарження.
Колегія судді зазначає, що 11.09.2024 рішенням Черкаського районного суду Черкаської області у справі №707/2247/24, що 24.09.2024 набрало законної сили скасовано постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 399 від 29.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210 КУпАП закрито.
Отже, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 399 від 29.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, на підставі якої 09.08.2024 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, була скасована рішенням суду від 11.09.2024, яке 24.09.2024 набрало законної сили, тобто після закінчення виконавчого провадження (21.08.2024) та вчинення всіх виконавчих дій в межах відкритого виконавчого провадження.
Підстав у державного виконавця для відмови у відкритті виконавчого провадження станом на 09.08.2024 або ж повернення виконавчого документа, які б були передбачені Законом України «Про виконавче провадження, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначені п.1 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII вимоги, які станом на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.08.2024 були підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, а саме, що рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, або інших обставин, відсутні.
Тому державний виконавець відповідно до ч.5 ст.26 Закону № 1404-VIII був зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження, а також скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Отже, на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 09.08.2024 державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом № 1404-VIII, а тому постанова про стягнення виконавчого від 09.08.2024 винесена державним виконавцем правомірно та скасуванню не підлягає.
Відповідно до Інструкції, фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону № 1404-VIII. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону № 1404-VIII виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження
Станом на час винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.08.2024 та постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 21.08.2024 державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом № 1404-VIII, а тому вказані постанови винесені державним виконавцем правомірно та скасуванню не підлягають.
Статтею 39 Закону №1404-VIII передбачені підстави закінчення виконавчого провадження, зокрема провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Так, 21.08.2024, в зв'язку з надходженням на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог стягувача, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, виконавче провадження закінчено відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39, 40, 59 Закону № 1404-VIII, про що винесено відповідну постанову.
Докази, які б які перешкоджали державному виконавцю станом на 21.08.2024 закінчити виконавче провадження, до матеріалів справи додано не було, та такі не встановлено в ході розгляду справи, а тому державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом № 1404-VIII, а отже постанова про закінчення виконавчого провадження винесена правомірно та скасуванню не підлягає.
Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа визначені ст. 40 Закону № 1404-VIII.
У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
В постанові відповідача від 21.08.2024 про закінчення виконавчого провадження припинено чинність арешту, що накладений постановою від 09.08.2024, на грошові кошти, всіх відкритих рахунках, та тих, що були відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, та належать боржнику, а тому позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови від 09.08.2024 про арешт коштів боржника також не підлягає задоволенню.
Отже, як вірно зазначив суд, всі дії державного виконавця, та винесені ним оскаржувані постанови у виконавчому провадженні НОМЕР_1 відповідають вимогам законодавства, здійсненні та винесені в межах повноважень, на підставі, та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та з метою забезпечення виконання рішення.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача повернути на рахунок позивача відкритий у АТ «Райффайзен Банк», безпідставно отримані кошти в розмірі 536 грн 30 коп., то колегія суддів також погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначено Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок).
Відповідно п. 4-1 Порядку у разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.
Платник подає заяву про повернення коштів з бюджету з обов'язковим зазначенням інформації, наведеної в абзаці дев'ятому цього пункту (крім причини повернення коштів з бюджету), та номера відповідного судового рішення, копію відповідного судового рішення, засвідчену належним чином, та копію платіжної інструкції, згідно з якою органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем перераховано грошове стягнення за адміністративні правопорушення до бюджету, або відповідну інформацію, зазначену в такій платіжній інструкції.
Орган, що контролює справляння надходжень бюджету, заповнює реквізити рядків 6-9 Форми подання на повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету (додаток 1) даними, наведеними у відповідній платіжній інструкції (інформації) органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Станом на час розгляду справи матеріали справи не містять доказів звернення позивача із заявою про повернення коштів з бюджету, або відмови відповідача щодо повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, а оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені в майбутньому, тому у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і вимоги позивача про вішкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
В ході розгляду справи не було встановлено порушень прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, а отже відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не надав жодного документального доказу на підтвердження заподіяння моральної шкоди та на підтвердження причинного зв'язку моральної шкоди із оскаржуваними постановами чи діями державного виконавця.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Беспалов О.О.
Кобаль М.І.