Справа № 620/12114/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК
22 січня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії відповідача щодо незарахування до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби, періоду навчання на денній формі у вищому навчальному закладі та періоду роботи на посаді виконувача обов'язків народного судді; зобов'язання відповідача зарахувати з 01.01.2024 до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, календарний період проходження строкової військової служби терміном 2 роки 0 місяців 12 днів, половину часу навчання на денній формі Харківського юридичного інституту терміном 1 рік 10 місяців 28 днів, та здійснити з 01.01.2024 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розміром 76% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою Верховного Суду від 25.01.2024 №451/0/2-24, з урахуванням раніше проведених виплат.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 07 листопада 2024 року позов задовільнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді.
19.03.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 25.01.2024 №451/0/2-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.
При здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не зарахувало до стажу роботи на посаді судді період перебування на військовій службі з 03.05.1972 по 14.05.1974 (2 роки 0 місяців 12 днів) та половину строку навчання на юридичному факультеті Харківського юридичного інституту з 01.09.1976 по 27.06.1980 (1 рік 10 місяців 28 днів), що призвело до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання з 76% до 68%. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.
Питання отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регламентовані статтею 142 Закону № 1402-VIII.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
У справі, що розглядається, спірним питанням є незарахування позивачу при перерахунку розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді період перебування на військовій службі з 03.05.1972 по 14.05.1974 (2 роки 0 місяців 12 днів) та половину строку навчання на юридичному факультеті Харківського юридичного інституту з 01.09.1976 по 27.06.1980.
Статтею 137 Закону України № 1402-VIII передбачено, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Такі висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною у постановах від 13.04.2022 у справі №420/1840/21, від 06.07.2023 у справі № 420/3746/21 та інших.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01.01.2012.
У відповідності до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Отже зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та календарний період проходження строкової військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно Закону №1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було обчислено з урахуванням стажу на посаді судді 29 років 05 місяців 03 дні (не враховано половину строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та календарний період проходження строкової військової служби), в результаті чого загальний розмір довічного грошового утримання становить 68%.
Натомість фактично з урахуванням періоду проходження строкової військової служби та половина часу навчання на денній формі Харківського юридичного інституту стаж роботи позивача, що враховується для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання складає 33 роки 4 місяці 12 днів та з урахуванням положень ст.142 Закону України №1402-VIII позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 76% (50% за 20 років роботи на посаді судді + 26% за повних 13 років роботи на посаді судді понад 20 років). Враховуючи правове регулювання правовідносин щодо визначення стажу судді, який дає право на відставку, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби та половину періоду навчання на денній формі у вищому навчальному закладі при проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, згідно з довідкою Верховного Суду від 25.01.2024 №451/0/2/2-24, що призвело до зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 76% до 68%.
Колегія суддів зазначає, що правова позиція щодо необхідності зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження військової служби та половини періоду навчання на денній формі узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.03.2018 у справі № 08/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17 та від 24.03.2020 у справі № 559/512/17.
Згідно з правовою позицією, яка неодноразово висловлювалась Верховним Судом (постанови від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 31.10.2019 у справі № 766/17221/16-а), стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
На переконання колегії суддів, відповідач неправомірно вдається до оцінки суддівського стажу позивача, оскільки розрахунок такого стажу взагалі не входить до повноважень пенсійного органу. Це підтверджується Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі Порядок № 3-1), згідно з яким призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці здійснюється, зокрема, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складається (оформляється) відповідним судом.
Жодних правових підстав не враховувати даний суддівський стаж позивача як такий, який надає йому право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відповідача немає.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо виключення зі стажу позивача, як судді часу проходження військової служби та половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу є протиправними.
Враховуючи викладене у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області- залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю. Коротких