Справа № 580/3759/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
22 січня 2025 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Сорочка Є.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 по 31.12.2023;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.06.2023 по 31.12.2023.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апелянта аналогічні, викладеним у позовній заяві, та мотивовані зокрема тим, що заявлені позовні вимоги є обґрунтовані, позаяк у період з 01.06.2023 по 31.12.2023 позивач здійснював бойові (спеціальні) завдання необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та мав право на виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 №168.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2024 № 6613 сума нарахованої позивачу додаткової винагороди становить: червень 2023 року - 30000,00 грн, липень 2023 року - 30000,00 грн, серпень 2023 року - 0,00 грн, вересень 2023 - 0,00 грн, жовтень 2023 року - 14903,23 грн, листопад 2023 року - 6000,00 грн, грудень 2023 року - 30000,00 грн.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.07.2023 № 1297 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2023 року» наказано виплатити особовому складу військової частини, за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з 01.06.2023 по 30.06.2023 відповідно до Додатку 1 цього наказу, а саме солдату ОСОБА_1 за періоди виконання завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) з 01.06.2023 по 30.06.2023.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 17.10.2023 № 1954 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2023 року» наказано, зокрема, виплатити військовослужбовцям строкової військової служби додаткову винагороду в розмірі 6000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з 01.07.2023 по 31.07.2023 відповідно до Додатку 479 цього наказу, а саме солдату ОСОБА_1 за періоди з 01.07.2023 по 31.07.2023, підстава - рапорт командира 1 МБ в/ч НОМЕР_1 № 22626 від 15.08.2023 БР УСіЗОК № 1/2595т/сд від 07.12.2022.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 17.10.2023 № 1954 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2023 року» наказано, зокрема, виплатити військовослужбовцям строкової військової служби додаткову винагороду в розмірі 6000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з 01.08.2023 по 15.08.2023 відповідно до Додатку 523 цього наказу, а саме солдату ОСОБА_1 за періоди з з 01.08.2023 по 15.08.2023, підстава - рапорт командира 1 МБ в/ч НОМЕР_1 № 25244 від 04.09.2023 БР УСіЗОК № 1/2595т/сд від 07.12.2022.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 17.10.2023 № 1954 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2023 року» наказано, зокрема, виплатити військовослужбовцям строкової військової служби додаткову винагороду в розмірі 6000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з 01.09.2023 по 30.09.2023 відповідно до Додатку 479 цього наказу, а саме солдату ОСОБА_1 за періоди з 01.09.2023 по 30.09.2023, підстава - рапорт командира 1 МБ в/ч НОМЕР_1 № 30138 від 07.10.2023 БР УСіЗОК № 1/2595т/сд від 07.12.2022.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.11.2023 № 2162 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за жовтень 2023 року» наказано виплатити особовому складу військової частини, за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду в розмірі 6000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби з 01.10.2023 по 31.10.2023 відповідно до Додатку 310 цього наказу, а саме солдату ОСОБА_1 за періоди виконання завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) з 01.10.2023 по 31.10.2023, підстава - рапорт командира 1 МБ в/ч НОМЕР_1 № 34805 від 13.11.2023 БР УСіЗОК № 1/2595т/сд від 07.12.2022.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 21.12.2023 № 2368 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за листопад 2023 року» наказано виплатити військовослужбовцям строкової військової служби додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з 01.11.2023 по 30.11.2023 відповідно до Додатку 29 цього наказу, а саме солдату ОСОБА_1 за періоди виконання завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) з 01.11.2023 по 30.11.2023, підстава - рапорт командира 1 МБ в/ч НОМЕР_1 № 38673 від 09.12.2023, БР УСіЗОК № 1/2595т/сд від 07.12.2022.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 22.01.2024 № 146 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за грудень 2023 року» наказано виплатити військовослужбовцям строкової військової служби додаткову винагороду в розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з 01.12.2023 по 31.12.2023 відповідно до Додатку 343 цього наказу, а саме солдату ОСОБА_1 за періоди виконання завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) з 01.12.2023 по 31.12.2023, підстава - рапорт командира 1 МБ в/ч НОМЕР_1 № 599 від 08.01.2024, БР УСіЗОК №1/2595т/сд від 07.12.2022.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непроведення виплати додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в липні - жовтні 2023 року позивач не виконував бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) та відсутні відповідні рапорти безпосередніх командирів про виконання таких завдань, тому позивач до відповідних завдань не залучався, відповідно підстави виплати додаткової винагороди в розмірі 30000 грн - відсутні.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон № 2232-XII).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1 вказаного Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок згідно з ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Початком проходження військової служби згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-XII вважається:
1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;
2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;
4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Закінченням проходження військової служби відповідно до абзацу першого ч.3 вказаної статті Закону вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 2232-XII здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-XII).
Відповідно до ст.12 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У статті 2 Закону № 2011-XII акцентовано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Абзацом першим ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) згідно зі ст. 19 Закону № 2011-XII можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до ст. 23 Закону № 2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Згідно з пунктом восьмим Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.
На виконання Указу Президента України від 24.02.2024 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 24.02.2024 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168, пунктом 1-1 якої (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168», застосовується з 01.06.2023) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (пункт 1-2 Постанови №168).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260, зі змінами, чинними на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацами п'ятнадцятим, шістнадцятим пункту 2 розділу I Порядку №260 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать, зокрема, додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Як встановлено пунктом 9 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у Порядку №260 врегульовані розділом XXXIV.
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV цього Порядку на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями; (Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану).
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави;
з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України;
з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту;
у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій;
у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій;
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Згідно з приписами пункту 4 розділу XXXIV Порядку №260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 10 розділу XXXIV Порядку №260).
Відповідно до положень абзацу 27 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку 260 додаткова винагорода виплачується, зокрема, також в розмірі 6 000 гривень - військовослужбовцям строкової військової служби в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
Ці положення (абзацу 27) застосовуються з 01.06.2023 згідно пункту 4 наказу Міністерства оборони №566 від 26.09.2023.
З урахуванням цього (після набрання чинності відповідними змінами) в жовтні місяці військовослужбовці строкової служби почали отримувати додаткову винагороду розміром 6 000 грн, зокрема, за минулі місяці (з червня 2023) незалежно від включення до бойових наказів (розпоряджень).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2024 №9424 сума нарахованої додаткової винагороди становить: червень 2023 року - 30000,00 грн, липень 2023 року - 30000,00 грн, серпень 2023 року - 0,00 грн, вересень 2023 - 0,00 грн, жовтень 2023 року - 14903,23 грн, листопад 2023 року - 6000,00 грн, грудень 2023 року - 30000,00 грн, січень 2024 року - 30000,00 грн.
Отже, для виплати додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень повинна бути підстава - виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями), відповідний рапорт безпосереднього командира та наказ командира військової частини, де зазначено коли (період) та відповідно до яких бойових наказів (розпоряджень) військовослужбовець виконував завдання та має право на отримання додаткової винагороди.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з тим, що зважаючи на ту обставину, що липні - жовтні 2023 року позивач не виконував бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) та відсутні відповідні рапорти безпосередніх командирів про виконання таких завдань, тому суд дійшов висновку, що позивач до відповідних завдань не залучався, відповідно підстави виплати додаткової винагороди в розмірі 30000 грн - відсутні.
Суд першої інстанції вірно вказав, що на підставі наказів від 15.07.2023 № 1297, від 17.10.2023 №1954, від 20.11.2023 № 2162 та від 21.12.2023 № 2368 позивачу нараховано додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) та 6000,00 грн за період проходження строкової військової служби відповідно.
За період невключення позивача до бойових розпоряджень та відповідно незалучення до виконання бойових (спеціальних) завдань у позивача не виникло права на отримання даного виду додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів звертає увагу на те, що скаржником не було доведено наявності порушень суб'єктом владних повноважень вимог чинних нормативно-правових актів в межах спірних правовідносин.
В апеляційній скарзі зазначається, що виконання бойових (спеціальних) завдань Позивачем згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) командира у спірні періоди в Урядовому кварталі міста Києва підтверджується показами свідка ОСОБА_2 , який працює у ППОП №1 ГУНП у м. Києві, та отримував додаткову винагороду у порядку Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 в розмірі 30 000 грн.
Представник позивача посилається на відповідні пояснення, проте жодним чином не пояснює, що саме наведені покази підтверджують з урахуванням вимог Порядку 260 (з посиланням на конкретну підставу отримання додаткової винагороди), та яким чином вони були отримані.
Слід також враховувати, що виплата додаткової винагороди поліцейським регулюється іншим законодавством.
Відповідні обставини врегульовано згідно Наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)» від 28.11.2022 року за № 775.
Відтак, дослідивши зміст апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішив даний спір у відповідності до вимог чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем в апеляційній скарзі не доведено протиправності дій відповідача в межах спірних правовідносин, а відтак підстави для задоволення позовних вимог та апеляційної скарги - відсутні.
Крім того, апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.
Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: О. М. Ганечко
Є. О. Сорочко