Провадження № 11-кп/803/968/25 Справа № 201/12551/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
22 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12023041030000350 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.5 ст.186, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 березня 2025 року,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що у квітні 2024 року ОСОБА_6 був викрадений невідомими особами, у зв'язку з чим його співмешканка ОСОБА_7 подала заяву до поліції, що підтверджується наданим прокурором витягом з ЄРДР. Таким чином, обвинувачений не з власної ініціативи не з'являвся на виклики суду.
Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_6 не був належним чином повідомлений про дату судового засідання.
Звертає увагу на те, що обвинувачений до його викрадення з'являвся на всі судові засідання.
Стверджує, що прокурором ризики не доведені.
Зазначає, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2025 року ОСОБА_6 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 березня 2025 року.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких злочинів, був затриманий при спробі незаконно перетнути кордон, при цьому враховано особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні непрацездатних, малолітніх та неповнолітніх осіб, має постійне місце проживання.
Від обвинуваченого, захисника та прокурорів - процесуальних керівників не надійшло клопотання про їх участь у розгляді провадження під час апеляційного перегляду, у зв'язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність обвинуваченого, захисника та прокурора.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Частиною 3 статтею 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт № 12023041030000350 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.5 ст.186, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189 КК України.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у цьому кримінальному провадженні ухвалою суду від 26.09.2024 року до обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 10.01.2025 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане питання, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 315 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може:
- переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких злочинів, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, та особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні непрацездатних, малолітніх та неповнолітніх осіб, має постійне місце проживання. Відповідно до ухвали суду обвинувачений неодноразово не з'являвся на виклики суду, про причини неявки не повідомляв, був затриманий працівниками Прикордонної служби України при спробі незаконно перетнути кордон, що також підтверджує наявність вказаного ризику. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку;
- незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки судовий розгляд ще не розпочався, потерпілі та свідки судом не допитані, а відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, на який прокурор посилається у своєму клопотанні, оскільки відповідно до клопотання обвинувачений не має постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні організованою групою злочинів з корисливих мотивів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені судом апеляційної інстанції та підтверджується наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, слід зазначити, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено у підготовчому судовому засіданні, що свідчить про те, що вказане кримінальне провадження тільки призначено до судового розгляду, а тому докази не досліджені, обвинувачений, потерпілі та свідки не допитані.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленому ризику, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, та встановлений ризик; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, з огляду на інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення, а також тієї обставини, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень до обвинуваченого ухвалою слідчого судді від 31.03.2023 року був застосований запобіжний захід у вигляді застави та покладено певні обов'язки, передбачені п. 1-4 ч.5 ст.194 КПК України, однак ОСОБА_6 покладені на нього судом обов'язки порушив, в результаті чого перебував у розшуку.
Окрім того, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.189, ч.5 ст.186 КК України, із застосуванням та погрозою застосування насильства, у зв'язку з чим, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд також має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Таким чином, підстав для застосування судом до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Посилання захисника на те, що обвинувачений ОСОБА_6 був викрадений невідомими особами, тому він не міг з'являвся на виклики суду та не міг бути належним чином повідомлений про дату судового засідання, та те, що до його викрадення він з'являвся на всі судові засідання, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_8 був затриманий працівниками Прикордонної служби України при спробі незаконного перетину Державного кордону України, що свідчить про наявність ризику переховування від суду.
Твердження захисника, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2025 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3