Справа № 759/6555/23 Суддя в суді першої інст. - Шум Л.М.
Провадження № 33/824/611/2025 Суддя-доповідач - Дрига А.М.
20 січня2025 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Дрига А.М.,
за участю особи,
яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Щербини Є.Є.,
перекладача - Салманова Мехмана Умуд Огли,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягувався до адміністративної відповідальності 06.03.2023 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Згідно ст. 40-1 КУпАП постановлено стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинене за таких обставин.
Згідно протоколу серії ААД №024381 від 09 березня 2023 року, 09 березня 2023 року о 16-50 годині ОСОБА_1 в м. Києві по бул. Кольцова, 15А, керував автомобілем Wolkswagen, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, чим повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, чим порушив п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху та його дії уповноваженим працівником поліції кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В апеляційній скарзі, оспорюючи наведені в постанові судді місцевого суду фактичні обставини, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, підстави та обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, просить: поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді та закрити провадження у справі.
Вказує, що він не міг об'єктивно вчинити адміністративне правопорушення, яке зафіксоване у протоколах ААД №024381 від 09.03.2023 року, ЕАС №6639359 від 06.03.2023 року, оскільки впродовж 2023-2024 років на території України не перебував, що підтверджується інформацією Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 05.11.2024 року №19/А-16814/18413.
Разом з тим, вказує, що під час винесення постанови 25.04.2023 року в судовому засіданні був відсутній, а про винесення такого рішення дізнався наприкінці листопада 2024 року, тобто, строк оскаржуваної постанови суду пропущений не з його вини.
Зазначає, що при прийнятті рішення по справі суд не здійснив всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, він - як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, був позбавлений законних прав надання суду пояснень та доказів на їх підтвердження, не було викликано працівника поліції для надання пояснень, який склав протокол про адміністративне правопорушення.
Заслухавши думку ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили про її задоволення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши та оцінивши доводи, зазначені апелянтом, суд вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КупАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
З метою реалізації права на апеляційне оскарження, частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, у вказаній частині статті зазначено, що у разі пропущення особою десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суд може поновити його за відповідним клопотанням апелянта.
З матеріалів справи вбачається, що після надходження до суду протоколу про адміністративне правопорушення справу було призначено до розгляду. В матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 про дачу та час розгляду справи.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
25.04.2023 року Святошинським районним судом м. Києва було винесено постанову та зазначено, що ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Копія постанови ОСОБА_1 не направлялась.
Враховуючи вказані обставини, та з метою забезпечення доступу до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови з поважних причин, тому клопотання за змістом апеляційної скарги про поновлення строку підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. 278, 280 КУпАП суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами передбачена статтею 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 126 КУпАП:
- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, - тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців;
- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого ( ч. 5 ст. 126 КУпАП).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №024381 від 09.03.2023 року, о 16 год. 50 хв. 09.03.20204 року ОСОБА_1 в м. Києві, що по бул. Кольцова, 15А, керував автомобілем Wolkswagen, номерний знак НОМЕР_1 , повторно протягом року без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом.
На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення до протоколу долучено дві постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №6585904 від 23.02.2023 та серія ЕАС №6639359 від 06.03.2023 щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Інших доказів матеріали справи не містять.
Згідно вимог пункту 2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
До обов'язку суду першої інстанції у даній справі входило встановити такі об'єктивні обставини: факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, категорію транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , наявність або відсутність у ОСОБА_1 відповідних документів на право керування таким транспортним засобом.
Поряд із цим, суд першої інстанції не встановив обставин справи, не з'ясував підстави складення протоколу про адміністративне правопорушення та не звернув увагу на відсутність в матеріалах справи доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд не повинен самостійно збирати інформацію, яку необхідно збирати особам, які складають протокол про адміністративне правопорушення.
Поряд із цим, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без належних доказів, не доводить вини особи, а інших доказів, підтверджуючих повторний факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 за відсутності відповідних документів, що посвідчують право керування таким транспортним засобом, матеріали справи не містять.
Окрім цього, судом встановлено, що згідно з інформацією Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 05.11.2024 року №19/А-16814/18413, ОСОБА_1 впродовж 2023 року перебував за межами території України, що виключає вчинення ним адміністративного правопорушення відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №024381 від 09.03.2023.
Європейський Суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованої презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З огляду на встановлені обставини, враховуючи відсутність беззаперечних, достатніх та належних доказів на підтвердження існування події інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, постанова судді підлягає скасуванню з винесенням апеляційним судом нової постанови, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2023 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Дрига