17 січня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 752/16473/24
номер провадження: 33/824/574/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Конюшка Дениса Борисовича,потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Янко Марії Ігорівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Янко Марії Ігорівни, подану в інтересах потерпілої ОСОБА_2 , на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року,
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 рокупровадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрито, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, адвокат Янко М.І. в інтересах потерпілої ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду від 12 листопада 2024 року. Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи містять беззаперечні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, які суддя першої інстанції не досліджував, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 18 липня 2024 року, який складено відносно ОСОБА_1 ; схема місця дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) від 18 липня 2024 року, на якій відображено розташування обох автомобілів на місці ДТП, напрямок їх руху та місце їх зіткнення; пояснення особи що притягається до відповідальності ОСОБА_1 ; пояснення потерпілої ОСОБА_2 ; пояснення свідка ОСОБА_3 , який зазначив, що він бачив як рухались заднім ходом автомобілі та було чутно удар.
Вказує, що суддя першої інстанції врахував покази свідка ОСОБА_4 , яка не бачила зіткнення двох автомобілів, але підтвердила, що автомобіль ОСОБА_1 не рухався, що є протилежним, оскільки пошкоджено два автомобіля, одним з яких автомобіль ОСОБА_1 . Таким чином ОСОБА_4 не бачила самого ДТП, а тому вона не може стверджувати чи рухався чи не рухався автомобіль, оскільки рух автомобіля (причина ДТП) вона не бачила.
Звертає увагу на те, що матеріали справи містять пояснення свідка ОСОБА_3 , який бачив автомобілі, які рухались заднім ходом та чув удар автомобілів.
Також вказує, що суддя першої інстанції не врахував наявність пошкодження на автомобілях, які не могли виникнути при тих обставинах, які вказувала ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_4 .
Наголошує, що майнова шкода була спричинена автомобілю потерпілої ОСОБА_2 , яка і викликала патрульну поліцію для фіксування ДТП.
Вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме, порушення нею пункту 10.9 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а саме, рухаючись заднім ходом, не впевнилась в безпечності, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем потерпілої.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Янко М.І., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Конюшка Д.Б., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її необґрунтованою, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, враховуючи подані заперечення на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 968214 від 18 липня 2024 року зазначено, що 18 липня 2024 року приблизно о 09 год 50 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ford», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , біля будинку №101 по вулиці Столичне шосе у місті Києві на парковці торгово-розважального центру «Атмосфера, рухаючись заднім ходом, не впевнилась в безпечності, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився позаду, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів, чим порушила вимоги пункту 10.9 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.
Пунктом 10.9 ПДР передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Закриваючи провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення, суддя першої інстанції дійшов висновку, що в ході розгляду даної справи не встановлено належних та допустимих доказів на підставі яких, поза розумним сумнівом, що є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною, може бути зроблений висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що вказані висновки судді місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наведеними вище дослідженими у судовому засіданні доказами та є обґрунтованими.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Так, у суді першої інстанції особа, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 свою вину не визнала та пояснила, що 18 липня 2024 року вона керувала автомобілем «Ford», перед її автомобілем рухались ще два автомобілі, які зупинились. У зв'язку з цим вона також зупинилась за ними щоб не створювати аварійної ситуації. В цей момент вона відчула удар позаду від автомобіля «Volkswagen», який рухався позаду неї. Зазначила, що в момент зіткнення її автомобіль стояв.
Потерпіла ОСОБА_2 у суді першої інстанції пояснила, що вона керувала автомобілем «Volkswagen», попереду неї рухався автомобіль «Ford», який розпочав рух заднім ходом без аварійних ліхтарів та здійснив зіткнення з її автомобілем. Зазначила, що в момент зіткнення її автомобіль стояв.
Допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 показала, що вона їхала в першому автомобілі, після чого всі три автомобілі зупинились. Зазначила, що сам момент ДТП вона не бачила, однак автомобіль, яким керувала ОСОБА_1 , в момент зіткнення не рухався.
Свідок ОСОБА_3 в судове засідання місцевого суду не з'явився, про судове засідання був повідомлений завчасно належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що до протоколу про адміністративне правопорушення додані письмові пояснення ОСОБА_1 від 18 липня 2024 року, письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 18 липня 2024 року та письмові поясненна свідка ОСОБА_3 від 18 липня 2025 року (а.с.3-5).
Так, з пояснень ОСОБА_1 слідує, що 18 липня 2024 року о 09 год 50 хв. вона рухалась на автомобілі «Ford» на парковці по вул. Столичне шосе 101-В. Перед нею рухались два автомобілі, які зупинились і стояли на парковці. Вона зупинилась щоб не створювати аварійну ситуацію і в цей момент відчула удар. Позаду неї знаходився автомобіль «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 .
З пояснень потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що 18 липня 2024 року о 09 год 50 хв. по вул. Столичне шосе 101-В, вона керувала автомобілем «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 . На відрізку для з'їзду на дорогу Е40 Дніпровське шосе, автомобіль «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом без аварійних ліхтарів вдарив її автомобіль «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 . У зв'язку з тим, що позаду неї був ще один автомобіль, то руху для маневру у неї не було. Автомобіль «Ford не зупинився і на швидкості близько 10 км/год вдарив її автомобіль, який стояв. За кермом автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_1 , була ОСОБА_1 . Також потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 дає неправдиві свідчення поліцейським, оскільки її свідчення суперечать даним із камер спостереження та показам працівника СТО.
Свідок ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях показав, що 18 липня 2024 року о 09 год 50 хв. він знаходився на вулиці Столичне шосе 101-В біля сервісу «Lab13», де помітив три автомобіля, які виїжджали в сторону вул.Академіка Заболотного. Навпроти їхньої парковки ці три автомобіля зупинилися, а саме: «Nissan X-Trail», «Ford» і, здається, «Reno». Вони почали втрьох здавати назад в сторону ТЦ «Домосфера». У якийсь момент він почув хлопок і помітив, що автомобіль «Ford» зіткнувся з автомобілем, який їхав позаду нього.
Відповідно до схеми місця ДТП від 18 липня 2024 року, на автомобілі «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , пошкодження локалізовані на передній частині (деформація капоту, бампера, радіатора), а на автомобілі «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_1 - пошкодження розташовані на задній частині (кришка багажника, задній бампер, задній блок фар) (а.с.2).
Зазначені пошкодження автомобіля «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , та пошкодження автомобіля «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_1 , також підтверджуються фотокартками з місця ДТП, які долучені до матеріалів справи суддею першої інстанції за клопотанням потерпілої ОСОБА_2 (а.с.21-24).
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддею місцевого суду правильно враховано, що покази водія автомобіля «Ford» ОСОБА_1 та водія автомобіля «Volkswagen» ОСОБА_2 , є суперечливими.
Водночас стороною захисту було забезпечено до суду першої інстанції явку свідка ОСОБА_4 , яка показала суду, що автомобіль «Ford» в момент ДТП стояв.
Крім того, з оскаржуваної постанови вбачається, що суддею місцевого суду було досліджено письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , однак ці його пояснення також беззаперечно не свідчать про те, що водій автомобіля «Ford» ОСОБА_1 здійснювала рух заднім ходом і скоїла зіткнення з автомобілем «Volkswagen», під керуванням ОСОБА_2 .
При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що у своїх письмових поясненнях свідок ОСОБА_3 зазначив, що в момент ДТП автомобіль «Volkswagen», який був позаду автомобіля «Ford», рухався. Таке пояснення свідка ОСОБА_3 ставить під сумнів пояснення потерпілої ОСОБА_2 про те, що її автомобіль «Volkswagen» в момент ДТП стояв.
До того ж, зі справи видно, що свідок ОСОБА_3 , покази якого на думку сторони захисту є доказом вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, до суду першої інстанції не з'явився.
Разом з тим, у суді апеляційної інстанції сторона захисту не заявляла клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_3 .
За таких обставин, доводи апеляційної скарги адвоката Янко М.І. про те, що вина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_3 , апеляційним судом оцінюються критично.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що суддя першої інстанції не врахував наявність пошкоджень на автомобілях, які не могли виникнути при тих обставинах, які вказувала ОСОБА_1 , а також свідок ОСОБА_4 , то апеляційний суд не приймає їх до уваги, оскільки для того щоб встановити динамічну характеристику пошкоджень вказаних вище автомобілів необхідні спеціальні знання, відмінні від знань у галузі права.
Так, для з'ясування обставин того чи рухався автомобіль «Ford Fusion», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , заднім ходом під час ДТП необхідне проведення судової трасологічної експертизи.
Згідно ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи.
Однак, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи, потерпіла ОСОБА_2 та її представник - адвокат Янко М.І. (у суді апеляційної інстанції) не зверталися до суду із клопотанням про призначення у справі судової трасологічної експертизи для з'ясування вказаних вище обставин скоєння ДТП.
Також потерпілою ОСОБА_2 не надано відеозаписів з місця ДТП, на які вона посилалась у своїх письмових поясненнях.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком судді першої інстанції про те, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено належних та допустимих доказів на підставі яких, поза розумним сумнівом, що є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною, може бути зроблений висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП., оскільки суду не надано беззаперечних доказів того, що вона порушила вимоги пункту 10.9 ПДР, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність висновків судді місцевого суду обставинам справи, а зводяться до переоцінки доказів, яким суддею першої інстанції надана належна правова оцінка, на правильність висновків судді не впливають та їх не спростовують.
З огляду на викладене вище, постанова судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 рокупідлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу адвоката Янко Марії Ігорівни, подану в інтересах потерпілої ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов