Справа №758/12664/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/332/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
16 січня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні №12024100070001052 - прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
власника майна ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_8 в інтересах власника майна ОСОБА_7 про повернення клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно та відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024100070001052 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3, ч. 1 ст. 345, ч. 3 ст. 209 КК України, з тих підстав, що аналогічне клопотання вирішене ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 04.10.2024 у справі №758/11926/24.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, з доповненнями, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на наступне майно: грошові кошти у іноземній валюті купюрами номіналом по 50 Євро у кількості 5100 шт. та купюрами номіналом 200 Євро у кількості 300 штук на загальну суму 315 000 Євро та у національній валюті купюрами номіналом 500 грн. у кількості 300 шт., 200 грн. у кількості 300 шт., 100 грн. у кількості 300 шт., на загальну суму 240 000 грн., предмет схожий на вогнепальну зброю з маркуванням АКММП-УОС 1970 КІПР3342, один магазин до неї та 25 предметів схожих на патрони з маркуванням bxn81.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, з доповненнями, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Апелянт вказує на те, що 04.10.2024 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/11926/24 клопотання прокурора задоволено частково та накладено арешт на: роздруківки переписки щодо візового оформлення особи іноземця, аркуш з чорновими записами ручкою барвником чорного та синього кольору із зазначенням дат та сум грошових коштів, рахунків фактур щодо надання медичних послуг клінікою ВО "Київський міжнародний університет" на 9 аркушах, мобільний телефон ОСОБА_7 (Хачатур), іmeі: НОМЕР_1 .
При розгляді вказаного клопотання про арешт майна прокурор не був присутній у зв'язку з перебуванням в Київському апеляційному суді про, що ним надіслано клопотання про перенесення, яке судом було проігноровано та розгляд відбувався за його відсутності. Апелянт вважає, що в даному випадку судом було порушено принцип змагальності сторін, який передбачений ст. 22 КПК України, хоча суд і мав право проводити судове засідання за відсутності прокурора та відтак прокурор був позбавлений можливості доповнити своє клопотання наступними доказами, а саме, що СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві зареєстровано до ЄРДР кримінальне провадження № 12024100070002217 від 24.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, за фактом погрози вбивством щодо працівника правоохоронного органу ОСОБА_7 під час проведення обшуку 23.09.2024 за адресою: АДРЕСА_1 та прокурор був позбавлений можливості надати суду докази відповідно до вказаного факту для накладення арешту серед іншого на речовий доказ, предмет схожий на вогнепальну зброю з маркуванням АКММП- УОС 1970 КІПР3342.
А також, СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві зареєстровано до ЄРДР кримінальне провадження № 12024100070002274 від 04.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, за фактом набуття майна злочинним шляхом ОСОБА_7 та прокурор був позбавлений можливості надати суду докази, зокрема про доходи ОСОБА_7 , які не відповідають вилученому майну, а саме грошовим коштам, зокрема сукупний дохід останнього за 2024 рік склав 157 тис. грн з ПЗВО "Київський міжнародний університет".
В подальшому, прокурором подано повторно клопотання про накладення арешту на майно вилучене в ході вказаного обшуку.
11.10.2024 слідчим суддею Подільського районного суду м. Києва винесено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, з тієї підстави, що аналогічне клопотання вирішене ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 04.10.2024 у справі №758/11926/24 не посилаючись на жодну норму законодавства, яка передбачає підстави для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна з вказаної підстави.
Норми чинного кримінально-процесуального законодавства не передбачають підстав для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна у зв'язку з наявністю ухвали слідчого судді, яка винесена на підставі аналогічного клопотання.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, з доповненнями, зазначивши, що потреби у накладенні арешту на зброю немає, оскільки питання щодо арешту вказаного майна вже вирішено, при цьому, залишається актуальним арешт грошових коштів, а тому прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу в частині вимог накладення арешту на грошові кошти, а також вислухавши думку власника майна та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів клопотання, щов провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12024100070001052 від 13.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу ПВНЗ Київського медичного університету УАНМ № 270-к від 02.03.2015 ОСОБА_9 призначено на посаду радника президента з міжнародних зв'язків.
Перебуваючи на цій посаді, ОСОБА_9 , який є службовою особою, маючи досвід роботи, достовірно знав та розумів вимоги ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII, про те, що посадовим та службовим особам заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
31.07.2024 приблизно о 10.00 год ОСОБА_9 , перебуваючи в кабінеті № 321-В, на своєму робочому місці в приміщенні Київського медичного університету, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 2, зустрівся з ОСОБА_10 . У ОСОБА_9 , який має зв'язки та дружні відносини зі службовими особами Київського міжнародного університету та, усвідомлюючи можливість вирішувати питання різного характеру з останніми, під час цієї зустрічі з ОСОБА_10 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе та невстановленої досудовим розслідуванням службової особи Київського міжнародного університету за надання документів, які надають підстави для законного перебування на території України для іноземців ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , шляхом фіктивного їх влаштування до вказаного закладу освіти, шляхом надання запрошення на навчання, та в подальшому отримання студентської посвідки терміном на 4-5 років, що надасть змогу вказаним студентам безперешкодно перетинати кордон України без фактичного відвідування навчального закладу та складання підсумкових іспитів.
В подальшому, з метою реалізації свого спільного злочинного умислу з невстановленою службовою особою Київського міжнародного університету, перебуваючи у вказаному кабінеті, в цей же день та час, ОСОБА_9 висунув ОСОБА_10 вимогу про надання йому неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США за вирішення питання щодо надання документів, які надають підстави для законного перебування на території України іноземців ОСОБА_11 та ОСОБА_12 шляхом фіктивного їх влаштування до вказаного закладу освіти, через надання запрошення на навчання, та в подальшому отримання студентської посвідки терміном на 4-5 років, що надасть змогу вказаним студентам безперешкодно перетинати кордон України без фактичного відвідування навчального закладу та складання підсумкових іспитів останніми.
Після цього, продовжуючи реалізацію свого спільного злочинного умислу з невстановленою службовою особою Київського міжнародного університету, спрямованого на вимагання грошових коштів, ОСОБА_9 , будучи службовою особою, діючи умисно, маючи на меті незаконне спільне збагачення, 26.08.2024 близько 18 год 02 хв, за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 49, провів зустріч з ОСОБА_10 , під час якої ОСОБА_9 отримав від останнього грошові кошти готівкою загальною сумою 41 000 (сорок одна тисяча) гривень в якості завдатку, що становлять неправомірну вигоду за надання документів, які надають підстави для законного перебування на території України іноземців ОСОБА_11 та ОСОБА_12 шляхом фіктивного їх влаштування до вказаного закладу освіти, через надання запрошення на навчання, та в подальшому отримання студентської посвідки терміном на 4-5 років, що надасть змогу вказаним студентам безперешкодно перетинати кордон України без фактичного відвідування навчального закладу та складання підсумкових іспитів останніми.
В подальшому, на завершення реалізації свого спільного злочинного умислу з невстановленою службовою особою Київського міжнародного університету, ОСОБА_9 23.09.2024, перебуваючи в кав'ярні за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 2, зустрівся з ОСОБА_10 , де від останнього одержав решту грошових коштів в загальній сумі 33 000 (тридцять три тисячі) гривень, що становлять неправомірну вигоду за надання запрошення на навчання, та в подальшому отримання студентської посвідки терміном на 4-5 років, що надасть змогу вказаним студентам безперешкодно перетинати кордон України без фактичного відвідування навчального закладу та складання підсумкових іспитів останніми.
У органу досудового розслідування існує версія, що ОСОБА_9 виконав всі необхідні дії, спрямовані на виконання спільного злочинного умислу та одержав неправомірну вигоду для себе та невстановленої службової особи Київського міжнародного університету в загальній сумі 74 000 (сімдесят чотири тисячі) гривень.
07.10.2024 прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12024100070001052 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3, ч. 1 ст. 345, ч. 3 ст. 209 КК України.
На обґрунтування вимог поданого клопотання прокурор зазначив, що в органу досудового розслідування є підстави вважати, що вилучені речі є матеріальними об'єктами, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, є знаряддям вчинення злочину та коштами, які здобуті злочинним шляхом, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
11.10.2024 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва у задоволенні вказаного клопотання прокурора відмовлено з тих підстав, що аналогічне клопотання вирішене ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 04.10.2024 у справі №758/11926/24.
Так, слідчий суддя під час розгляду вказаного клопотання встановив, що 25 вересня 2024 р. прокурором ОСОБА_6 до Подільського районного суду міста Києва було внесене клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку 23 вересня 2024р.
В автоматизованому порядку дане клопотання було розподілено в провадження слідчого судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_13 за номером справи №758/11926/24.
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_13 неодноразово оголошував перерву у судовому засіданні з розгляду даного клопотання та ухвалив ухвалу про часткове задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно 4 жовтня 2024 р.
Як було встановлено у судовому засіданні, прокурор ОСОБА_6 не знав про ухвалення ухвали 4 жовтня 2024р., а тому 7 жовтня 2024р. прокурор ОСОБА_6 повторно вніс до суду клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку 23 вересня 2024 р., яке було розподілено в провадження слідчого судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 (дана справа 758/12664/24).
При цьому, у судовому засіданні прокурор не заперечував, що зміст клопотання від 25 вересня 2024 р. (слідчий суддя ОСОБА_13 ) та клопотання від 7 жовтня 2024 р. (суддя ОСОБА_1 ) про арешт майна, а також підстави арешту майна у двох клопотаннях - однакові.
Втім, оскільки клопотання прокурора, аналогічне за змістом тому, яке є предметом розгляду у даній справі, вже вирішене слідчим суддею Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_13 шляхом ухвалення ухвали від 4 жовтня 2024 року у справі №758/11926/24, тому таке клопотання не може бути задоволене слідчим суддею ОСОБА_1 у даній справі №758/12664/24 з підстав, які були аналогічні тим, з яких вже розглянуто питання про арешт.
Речові докази у кримінальному провадженні, які були здобуті під час обшуку, можуть бути арештовані ухвалою слідчого судді, втім вже з інших підстав, аніж ті, які були предметом розгляду у справі №758/11926/24.
А тому, слідчий суддя зауважив на тому, що слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 в межах розгляду даної справи №758/12664/24 не може давати оцінку ухвалі судді ОСОБА_13 , піддавати ревізії його висновки та робити власні висновки щодо необхідності арешту грошових коштів та зброї. В разі, якщо прокурор не погоджується з ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_13 в частині відмови у задоволенні клопотання про арешт грошових коштів та зброї, він наділений правом апеляційного оскарження даної ухвали до суду апеляційної інстанції.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався в повній мірі зазначених вимог закону та ухвалив рішення з дотриманням вимог КПК України.
Колегією суддів встановлено, що з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було досліджено матеріали справи, вислухано доводи прокурора, позицію власників майна, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК Українислідчий суддя відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Кримінальний процесуальний кодекс Українивимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання прокурора про накладення арешту повинно відповідати вимогам статті 171 КПК України, то слідчий повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідно статті 171 КПК України у клопотанні прокурора повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, однак як вірно встановлено слідчим суддею, подане прокурором клопотання аналогічне за змістом клопотанню, яке вже вирішене слідчим суддею Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_13 шляхом ухвалення ухвали від 4 жовтня 2024 року у справі №758/11926/24, а відтак, таке клопотання не може бути задоволене слідчим суддею ОСОБА_1 у даній справі №758/12664/24 з підстав, які були аналогічні тим, з яких вже розглянуто питання про арешт.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, колегія суддів виходить з того, що положення КПК України не передбачають можливості повторного вирішення питання про накладення арешту на те ж саме майно та з тих самих правових підстав, щодо якого слідчим суддею вже було вирішено питання про арешт, відмовлено у задоволенні клопотання та накладення арешту на майно.
Відтак, колегія суддів звертає увагу на загальні засади кримінального провадження, закріплені у ч. 1 ст. 7 КПК України, зокрема верховенство права та обов'язковість судових рішень.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄЄСПЛ. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 р. у справі «Брумареску проти Румунії»).
Юридична визначеність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає у тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Саме лише існування двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 р. у справі «Рябих проти Росії»).
Вказаний принцип правової визначеності, як вказано у рішенні ЄСПЛ від 12.01.2016 р. у справі «Борг проти Мальти», також гарантує певну стабільність у правових ситуаціях і сприяє довірі суспільства до судів. Така довіра є однією з найважливіших складових існування держави, заснованої на верховенстві права.
При цьому, відхід від вказаного принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 р. у справі «Рябих проти росії», заява №52854/39). Зокрема, відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи (рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 р. у справі «Морейра Феррейра проти Португалії»).
Відтак, за відсутності вагомих й непереборних обставин повторний розгляд та винесення у справі нового рішення судом, який щодо тих самих вимог тієї ж особи уже по суті висловив власну позицію, суперечитиме принципу юридичної визначеності.
Як вбачається зі змісту повторного клопотання прокурора про арешт грошових коштів, воно обґрунтовується необхідністю збереження їх як речового доказу для запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення чи відчуження, тобто є аналогічним раніше поданому клопотанню про арешт вказаних грошових коштів, без зазначення нових обставин, які б обґрунтовували необхідність накладення такого арешту.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з твердженням слідчого судді про те, що прокурором не наведено вагомих й непереборних обставин, які не були розглянуті або досліджені слідчим суддею при розгляді клопотання 04.10.2024. Також колегія суддів, бере до уваги те, що ухвала слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2024 року була переглянута в апеляційному порядку, за апеляційною скаргою прокурора, за результатом розгляду ухвалою Київського апеляційного суду від 05.12.2024 апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вказану ухвалу без зміни.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що арешт майна, щодо якого прийнято остаточне рішення про відмову в арешті, за відсутності належних підстав, суперечитиме загальним засадам та завданням кримінального провадження.
За таких обставин, слідчий суддя, цілком слушно прийшов до висновку про необхідність відмовити прокурору ОСОБА_6 у задоволенні його клопотання про накладення арешту на майно, з процесуальних питань, а саме з тієї підстави, що аналогічне клопотання вирішене ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2024 року.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнями прокурора, з викладеними у ній доводами - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду -
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні №12024100070001052 - прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4