Справа № 500/6490/24
23 січня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Леліков Сергій Олегович, звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач, або ГУ ДПС у Тернопільській області) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00112252405 від 29.08.2024 року в якому збільшено суму грошового зобов'язання на 82609,38 грн та також застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 20652,34 грн по результатам річного декларування за 2023 рік за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №00112332405 від 29.08.2024 року яким збільшено суму грошового зобов'язання на 6884,11 грн по результатам річного декларування за 2023 рік за платежем військовий збір а також нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1721,03 грн.
Позовні вимоги у заявах по суті справи обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 в 2023 році не отримував дохід від інших не встановлених фізичних осіб на не означений електронний платіжний засіб, та відповідно не мав обов'язку з декларування, але вказане не визнає контролюючий орган в особі Відповідача, який нарахував недоїмки та штрафи безпідставно, базуючись на не перевіреній без доказовій інформації. При цьому безпідставно донараховані недоїмка та штрафи безпосередньо стосується майнових прав Позивача, які порушуються Відповідачем.
З огляду на вищенаведене, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся із цим позовом до суду.
Відповідач подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що перевіркою правильності визначення суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку, встановлено, що ОСОБА_1 декларацію про майновий стан та отримані доходи за 2023 рік до ГУ ДПС у Тернопільській області подав, але відомості у п.10.13 розділу ІІ. «Доходи, які включаються до загального річного оподаткованого доходу» занизив. Так, згідно повідомлення НБУ, надісланого листом від 26.03.2024 № від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ, ОСОБА_1 у 2023 році отримував значні суми грошових переказів від фізичних осіб з використанням електронних платіжних засобів (далі - ЕПЗ) (р2р-платежі) у сумі 462 941,00 грн.
З врахуванням наведено, контролюючим органом оскаржуваними податковими-повідомленнями рішеннями було збільшено суму грошового зобов'язання на 82 609,38 грн та також застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 20652,34 грн по результатам річного декларування за 2023 рік за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами та збільшено суму грошового зобов'язання на 6884,11 грн по результатам річного декларування за 2023 рік за платежем військовий збір а також нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1721,03грн.
Вважає, що ГУ ДПС у Тернопільській області діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 05.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Копію ухвали суду від 05.11.2024 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 05.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 26.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідженням письмових доказів у справі встановлено, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
Результати перевірки оформлено актом від 31.07.2024 №9533/19-00-24-05/ НОМЕР_1 .
В акті перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення загального річного оподаткованого доходу фізичної особи платника податку за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, відображеного в додатку ІІ «Доходи, які включаються до загального річного оподаткованого доходу» Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, встановлено його заниження на 458686,0 грн.
Відповідно до наявної податкової інформації фізична особа - платник податку ОСОБА_1 протягом 2023 року отримував доходи, які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що згідно з інформації Національного банку України (далі - НБУ), отриманого листом ДПС України від 26.03.2024 №8651/7/99-00-24-01-02-07 в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року фізична особа - платник податку ОСОБА_1 окрім отриманих доходів, обов'язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримував інші доходи та з яких не сплачено податок.
У висновках акту зазначено, що позивач у 2023 році отримував значні суми грошових переказів від фізичних осіб з використанням електронних платіжних засобів (далі - ЕПЗ) "р2р-платежів".
Встановлено порушення:
- підп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, підп.164.2.20 п.164.2 ст.164, підп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 82 609,38 грн;
- пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військовий збір на загальну суму 6884,11 грн.
За результатами перевірки, винесено податкові повідомлення-рішення від 29.08.2024:
- №00112252405 яким збільшено суму грошового зобов'язання на 82 609,38 грн та також застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 20652,34 грн за результатами річного декларування за 2023 рік за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами;
- №00112332405 яким збільшено суму грошового зобов'язання на 6884,11 грн по результатам річного декларування за 2023 рік за платежем військовий збір а також нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 1721,03 грн.
Вважаючи винесені податкові повідомленням-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Мотивувальна частина
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно положень пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Відповідно до положень п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Як слідує з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки став лист Державної податкової служби України від 26.03.2024 за №8651/7/99-00-24-01-02-07, яким повідомлено про отриману від Національного банку України інформацію листом від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ (вх. ДПС №33529/5 від 22.03.2024 року) щодо значних обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі)у 2023 році, зокрема фізичної особи ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) дебетовий оборот по якому складає 462868 грн, кредитовий оборот 462941 грн.
Цим листом також визначено, що при опрацюванні зазначеної інформації слід забезпечити направлення/вручення платникам податків повідомлень про обов'язок подання декларації про майновий стан та доходи за звітний (податковий) рік та залучення до декларування зазначених платників податків, а у разі неподання декларацій забезпечити одержання від згаданих платників податків - фізичних осіб відповідних пояснень та їх документального підтвердження згідно з положеннями п. 73.3 ст. 73 ПК України та у разі підтвердження фактів порушень вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи ДПС, забезпечити залучення таких платників податків до декларування одержаних доходів, а у разі невиконання платниками податків податкового обов'язку - здійснення контрольно-перевірочних заходів з урахуванням вимог та обмежень, встановлених Кодексом.
Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Як встановлено пунктом 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За правилами підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Статтею 165 ПК України визначено доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Відповідно до п.п. 14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Аналіз вищенаведених нормативно правових актів, дозволяє суду прийти до висновку, що будь-які кошти, які надходять фізичній особі на її картковий банківський рахунок є доходом, якщо особа не доведе що ці кошти не підпадають під виключення, які визначені ст.165 ПК України.
У розглядуваній справі позивач стверджує, що ті кошти, які контролюючий орган вважає доходом, є його особистими коштами при переведенні з одного банку до іншого або гроші власні, за які він придбавав криптовалюту та які пізніше повертав та конвертував у гривню, або аліменти від матері.
Відповідач вважає, що згідно з інформації Національного банку України (далі - НБУ), отриманого листом ДПС України від 26.03.2024 №8651/7/99-00-24-01-02-07 в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року фізична особа - платник податку ОСОБА_1 окрім отриманих доходів, обов'язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримував інші доходи та з яких не сплачено податок.
У відповідності до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Суд при вирішенні вказаного вище спірного питання, враховує, що позиція позивача, з приводу походження коштів, які поступали на його картковий рахунок є непослідовною та суперечливою. Так, після винесення ППР, а також у позовній заяві, позивач зазначав, що це його особисті кошти при переведенні коштів з одного банку до іншого або гроші власні, за які він придбавав криптовалюту та які пізніше повертав та конвертував у гривню та аліменти від матері.
Натомість, в своїх поясненнях, наданих при проведенні перевірки, від 01.04.2024 (а.с.86) та від 28.05.2024 (а.с.87), позивач зазначав, що його банківською карткою шахрайським методом заволодів Кіт ОСОБА_2 , який заплатив йому 500 грн за користування його карткою. Задекларувати 4000 грн йому запропонував також ОСОБА_3 .
Судом відхиляються твердження представника позивача, з приводу того, що саме контролючий орган має доводити, що отримані позивачем кошти на картковий рахунок є доходом. Як зазначено судом вище, будь-які кошти, які надходять фізичній особі на її картковий банківський рахунок є доходом, якщо особа не доведе що ці кошти не підпадають під виключення, які визначені ст.165 ПК України. Тобто в даному випадку саме позивач зобов'язаний пояснити походження коштів та довести, що вони не є "іншим доходом" в розумінні ст.164 ПК України.
В листі НБУ від 20.03.2024 (а.с.82-83) зазначена інформація, що за результатами виконання наглядових функцій встановлено, що для поповнення рахунків гравців на вебсайтах для азартних ігор, що діють без відповідної ліцензії, використовувались перекази між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі). Серед таких клієнтів більшість належить до соціально вразивих верств населення (пенсіонери, безробітні, студенти). Саме серед таких осіб, і було виявлено позивача, який є студентом Зборівського коледжу та на карткові рахунки якого протягом 2023 року від фізичних осіб надійшло 462 941,00 грн.
Суд враховує також непослідовність поведінки позивача з приводу того, що із загальної суми 462 941,00 грн. він задекларував 4000 грн доходу, які відобразив у декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік, поданій 30.04.2024, яку подав на прохання ОСОБА_4 . При цьому позивач не скористався своїм правом на внесення змін та уточнень в подану декларацію.
Таким чином, підсумовуючи встановлені обставини, суд вважає, що контролюючий орган прийшов до правильного висновку про те, що фізична особа - платник податку ОСОБА_1 окрім отриманих доходів, обов'язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримував інші доходи та з яких не сплатив ПДФО та військовий збір.
З урахуванням досліджених судом матеріалів справи враховуючи наведені вище норми податкового законодавства, суд приходить до висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов до переконання що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог, а відтак про відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 23 січня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003, код ЄДРПОУ 44143637).
Головуючий суддя Юзьків М.І.