з питань забезпечення позову
22 січня 2025 року м. Рівне №ЗД/460/1/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Д.Є. Махаринець, розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 з питань забезпечення адміністративного позову поданої до подання позовної заяви
ОСОБА_1
доЦентральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ)
прозабезпечення позову,
Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення адміністративного позову, в якій просить суд:
- зупинити дію висновків Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) викладених в Акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від «19» листопада 2024 року № 69/24, щодо порушення арбітражним керуючим Мельником М.А. вимог пункту 1 частини другої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства та абзацу третього пункту І6 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, а саме: недотримано вимог законодавства та порушення строку проведення опитування (який менший 15 днів з дня отримання Повідомлення про проведення загальних зборів кредиторів), до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
- зупинити дію висновків Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) викладених в Акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від «19» листопада 2024 року № 69/24, щодо порушення арбітражним керуючим Мельником М.А. щодо порушення вимог пункту 1 частини другої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, абзацу дванадцятого частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, частини четвертої статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства та абзацу другого частини шостої статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме недотримання вимог законодавства та невірно визначено кількість голосів кредитора Головного управління ДПС у Житомирській області під час проведення зборів кредиторів шляхом опитування, до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
Позивач обгрунтовує свою заяву і зокрема вказує про наявність правових висновків Верховного суду в складі палати про банкрутство Касаційного господарського суду щодо спірних правовідносин.
21.01.2025 через підсистему електронний суд від представника відповідача надійшло Заперечення на клопотання (заяву) про забезпечення позову. Вважає, що підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову відсутні, просить постановити ухвалу про відмову у забезпеченні позову у справі № ЗД/460/1/25.
Розглянувши подану заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.
«19» листопада 2024 року складено акт № 69/24 про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого.
На думку Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ЦМУ МЮ (м. Київ) (далі - структурного підрозділу Мін'юсту) арбітражним керуючим Мельником М.А.: грубо порушено вимоги пункту 1 частини другої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства та абзацу третього пункту І6 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, а саме недотримано вимог законодавства та порушено строк проведення опитування (який менший 15 днів з дня отримання Повідомлення про проведення загальних зборів кредиторів);
грубо порушено вимоги пункту 1 частини другої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, абзацу дванадцятого частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, частини четвертої статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства та абзацу другого частини шостої статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме арбітражним керуючим Мельником М.А. недотримано вимог законодавства та невірно визначено кількість голосів кредитора Головного управління ДПС у Житомирській області під час проведення зборів кредиторів шляхом опитування.
Судом встановлені такі обставини.
09.01.2025 відбулося засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих.
Згідно з пунктом четвертим порядку денного Комісією розглядалось подання від 22.11.2024 № 104-24 про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі листа - пропозиції Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - структурного підрозділу Мін'юсту) від 21.11.2024 № 58354/10.2-24.
За результатами розгляду питання пункту четвертого порядку денного Комісія прийняла рішення: відхилити подання структурного підрозділу Мін'юсту від 22.11.2024 № 104-24 про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з пунктом тринадцятим порядку денного Комісією розглядалось звернення арбітражного керуючого Мельника М.А. від 11.12.2024 № 01-20/9 щодо незгоди з висновками акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Мельника М.А. від 19.11.2024 № 69/24, складеного Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ).
За результатами розгляду питання пункту тринадцятого порядку денного Комісія прийняла рішення: не скасовувати висновки акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Мельника М.А. від 19.11.2024 № 69/24, складеного Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ).
Вище викладені обставини стали відомі заявнику 20.01.2025 з листа Міністерства юстиції України №6074/21.3/33-25 від 16.01.2025 , який надійшов на електронну пошту.
Заявник з таким рішенням не згідний, а тому звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
Суд наголошує, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність, в свою чергу, передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 1740/2484/18.
Судом з поданої заяви та доданих до неї матеріалів встановлено, що станом на дату подачі ОСОБА_1 даної заяви, окрім його призначено керуючим санацією у справі № 906/1318/19 про банкрутство Дочірного підприємства «Житомирський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України.
Заявник зазначає, що прийняття оскаржуваного наказу призведе до неможливості виконання позивачем вказаних вище повноважень.
Крім того, обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову заявник посилається на наявність очевидних ознак протиправності прийнятих відповідачами рішень що, на його переконання, порушує його права, свободи та інтереси.
У свою чергу, Верховний Суд у постановах від 15 листопада 2019 року по справі №813/4449/15, та від 12 червня 2020 року, по справі №815/2748/17 дійшов висновків про те, що грубим порушенням арбітражним керуючим є таке порушення вимог, що призвело до настання незворотних істотно-негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів, які можуть полягати, зокрема, у реальному заподіянні матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам, за умови наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого і наслідками, що настали.
Суд зауважує, що в поданому запереченні на заяву відповідач не вказав щодо наявності таких наслідків і відповідно доказів підтверджуючих факт заподіяння шкоди, незворотніх негативних наслідків для кредиторів до суду не надав.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Як вже було зазначено судом, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного прав. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
В свою чергу, статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Заявником зазначено, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Тобто, оскаржуваний документ, навіть у разі задоволення позовних вимог у адміністративній справі, може бути застосовано із виникненням незворотних наслідків, зокрема, відсторонення позивача від виконання обов'язків розпорядника майна, ліквідатора, керуючого реструктуризацією та керуючого реалізацією у декількох справах про банкрутство, що, крім іншого, призведе до позбавлення позивача засобів для існування, оскільки позбавить роботи.
Крім того, оскаржуваний наказ призведе до необхідності в судовому порядку здійснювати заміну арбітражного керуючого у справах про банкрутство, що унеможливить відновлення прав позивача на здійснення діяльності в межах цих процедур, оскільки господарським судом в такому випадку будуть призначені нові арбітражні керуючі в порядку, визначеному законодавством, а скасування тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого не тягне за собою автоматичного поновлення позивача в правах арбітражного керуючого в межах процедур, де судом призначено іншого арбітражного керуючого.
Суд зазначає, що застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.
Водночас, на переконання суду забезпечення позову є крайнім заходом, спрямованим на збереження існуючого правового становища виключно для двох сторін, тому вжиття такого заходу повинно бути підтверджено належними доказами, що було зроблено заявником.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень позивача відносно того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити реалізацію виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить позивач, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява №11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову докумев на підтвердження своїх вимог, пересвідчився, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясував відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам які можуть бути заявлені за змістом спірних правовідносин..
З огляду на викладене, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи позивача на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про наявність підстав та необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, за переконанням суду, дійсно невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Разом з тим, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви не є вирішенням публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки, як уже зазначено у даному судовому рішенні, невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат та ускладнить виконання рішення суду в адміністративно правовому спорі.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Арбітражного керуючого Мельника Миколи Анатолійовича про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
Зупинити дію індивідуального акта - висновків Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) викладених в Акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від «19» листопада 2024 року № 69/24, щодо порушення арбітражним керуючим Мельником М.А. вимог пункту 1 частини другої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства та абзацу третього пункту І6 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, а саме: не дотримано вимог законодавства та порушення строку проведення опитування (який менший 15 днів з дня отримання Повідомлення про проведення загальних зборів кредиторів) до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих
Зупинити дію індивідуального акта - висновків Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) викладених в Акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від «19» листопада 2024 року № 69/24, щодо порушення арбітражним керуючим Мельником М.А. щодо порушення вимог пункту 1 частини другої статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, абзацу дванадцятого частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, частини четвертої статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства та абзацу другого частини шостої статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме недотримання вимог законодавства та невірно визначено кількість голосів кредитора Головного управління ДПС у Житомирській області під час проведення зборів кредиторів шляхом опитування до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих
Ухвала набрала законної сили 22 січня 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню відповідно до ч.1 ст.156 КАС з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складено 22 січня 2025 року.
Суддя Д.Є. Махаринець