про відмову у забезпеченні позову
23 січня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/839/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, Управління з питань містобудування та архітектури, Полтавської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, Управління з питань містобудування та архітектури, Полтавської міської ради, у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати п. 3 Додатку №2 до рішення шістдесят четвертої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 27.12.2024 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» про припинення дії особистого строкового земельного сервітуту та дію договору особистого земельного сервітуту шляхом його розірвання, площею 12,0 кв.м. ( кадастровий номер 5310137000:15:006:0386) для розміщення стаціонарної тимчасової споруди - торгівельного кіоску (ФОП ОСОБА_1 ) розташованого на перехресті АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати п. 17 рішення протоколу Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницькою діяльністю на території м. Полтава № ПР/01.05/30 від 20.12.2024.
22.01.2025 представником позивача надано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони демонтажу стаціонарної тимчасової споруди кіоск (ФОП ОСОБА_1 ) на перехресті АДРЕСА_1 .
В обґрунтування даної заяви представник позивача вказав, що позивач звернувся з позовом до Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури та Інспекції по контролю за благоустроєм екологічним та санітарним станом міста про визнання протиправним та скасування рішень які підлягають подальшій реалізації наступним шляхом: демонтажу стаціонарної тимчасової споруди на перехресті вул. Соборності та вул. Котляревського. Рішенням двадцять другої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 18.05.2012року затверджено Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на територій м. Полтава (далі Положення). Пунктом 8.12. Положення встановлено анулювання дії паспорту прив'язки здійснюється рішенням Полтавської міської ради про припинення договору особистого строкового сервітуту або договору оренди землі ( для стаціонарних ТС) на підставі рішення (протоколу) Комісії. Винесення питання про призупинення або анулювання дії паспорту прив'язки здійснюється управлінням з питань містобудування та архітектури чи іншим органом , представники якого входять до складу комісії. Управлінням містобудування та архітектури м. Полтави прийнято рішення про анулювання дії паспорту прив'язки стаціонарної тимчасової споруди - торгівельний кіоск (ФОП ОСОБА_1 ) Полтавська міська рада прийнято рішення про припинення дії строкового земельного сервітуту таке рішення, такі рішення в подальшому матимуть наслідки демонтажу відповідного торгівельного кіоску, що призведе до порушення прав позивача на правомірний судовий захист та подальшому зайняттю підприємницькою діяльністю. За встановлених обставин, на думку представника позивача, необхідним є забезпечення позову , шляхом заборони демонтажу стаціонарної тимчасової споруди на перехресті вул. Соборності та вул. Котляревського, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд даної заяви без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, посилання особи на можливе порушення її прав в майбутньому, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених позивачем доводів та обставин цієї справи.
Суд зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Сам по собі факт прийняття відповідачами рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
З приводу наявності очевидних ознак протиправності дій, оспорюваних рішень та порушення такими діями, рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваних дій, рішення та порушення ними прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Також, суд звертає увагу на те, що в заяві про забезпечення позову не наведено обгрунтованих мотивів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому суд позбавлений можливості надати оцінку протиправності спірним рішенням відповідачів під час розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки така оцінка буде надана під розгляду справи по суті після дослідження наявних у матеріалах справи доказів.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому заява представника позивача про забезпечення адміністративного позову залишається судом без задоволення.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, Управління з питань містобудування та архітектури, Полтавської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва