22 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/18865/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, в якому просить:
- скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.03.2024 № 063850007817 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідачів зарахувати до страхового стажу період навчання у Бердичівській автошколі ДОСААФ з 11.12.1978 по 19.03.1979 згідно із свідоцтвом від 20.03.1979 серії НОМЕР_1 , період роботи з 01.01.1999 по 10.08.2000 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 та призначити пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він 19.03.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою та відповідним пакетом документів про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 26.03.2024 № 063850007817 йому відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
05.11.2024 до суду від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що рік роботи в колгоспі до 01.01.1966 зараховується як повний рік незалежно від кількості нарахованих трудоднів на рік або відпрацьованих людино-днів на рік. Період роботи в колгоспі після 01.01.1965 зараховується при умові, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто загальна кількість вихододнів ділиться на 25.4. Якщо облік трудоднів у колгоспі вівся на голову двору, період роботи кожного із членів сім'ї може встановлюватися показаннями свідків. Аналогічний порядок обчислення стажу роботи застосовується і в тому випадку, коли не встановлювався мінімум трудової участі у громадському господарстві (роз'яснення Мінпраці № 17 від 17.05.1992). За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача зараховано згідно довідки від 29.04.2021 № 363 всі періоди роботи з 10.11.1978 по 31.12.1998 в колгоспі ім. Ленінського Комсомолу с. Вербівка Ружинського району Житомирської області та період роботи, починаючи з 1999 року зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім того періоди за 2004-2006, зараховано пропорційно сплаченим страховим внескам, оскільки сума сплачених страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Трудову книжку НОМЕР_2 від 14.11.1981 до уваги не взято, так як відсутні дані про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в колгоспі, дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення та з відсутнім наказом про переведення заявника з колгоспу ім. Ленінського Комсомолу до КСП «Вербівське» та з КСП «Вербівське» до СФГ «Вербівське». Відсутня довідка про сплату страхових внесків під час роботи в СФГ «Вербівське» з 16.03.2000 по 10.08.2000. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання в ДОСААФ по програмі підготовки водіїв з 11.12.1978 по 19.03.1979 згідно свідоцтва серія НОМЕР_1 від 20.03.1979, оскільки відсутня інформація про форму навчання та здобуття кваліфікації. Таким чином, підтверджений належними документами страховий стаж Позивача становить 20 років 03 місяці 04 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.03.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким 26.03.2024 прийнято рішення № 063850007817 про відмову у призначенні пенсії, в якому зазначено, зокрема, таке:
"Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 63 роки, вік заявника 63 роки 3 дні, необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить 21 рік.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Крім періодів роботи, до страхового стажу зараховується навчання за денною формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах, проходження військової служби та періоди отримання допомоги в центрі зайнятості.
Згідно зі статтею 48 Закону УРСР «Про освіту» особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоювалась відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видавався атестат встановленого зразка Особам, які закінчили середні професійно-технічні училища, видавався диплом про присвоєний кваліфікації з професії і здобуття середньої освіти. Особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видавалось свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.
Страховий стаж особи становить 20 років 3 місяці 4 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період навчання в ДОСААФ з 11.12.1978 по 19.03.1979 згідно із свідоцтвом від 20.03.1979 серія НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про присвоєння відповідної кваліфікації чи про здобуту спеціальність;
- період навчання з 11.12.1978 по 19.03.1979, необхідно надати уточнюючу довідку про навчання за денною формою із зазначенням інформації про присвоєння кваліфікації
Відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 21 року.
Додатковий коментар: період роботи, починаючи з 1999 року, зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім того періоди за 2004-2006, зараховано пропорційно сплаченим страховим внескам, оскільки сума сплачених страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок".
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно із частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058-IV, якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до частини першої другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом першим ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 28 років.
У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - від 21 до 31 років, після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу з 01.01.2026 по 31.12.2026 - від 15 до 23 років (частини 2 та 3 статті 26 Закону № 1058-IV).
За приписами статті 62 Закону № 1788-XII, статті 48 Кодексу законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі № 509/4156/15-а (адміністративне провадження № К/9901/7504/18).
Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969 і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Відповідно до пунктів 5, 6 основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані: відомості про колгоспника, відомості про членство в колгоспі, відомості про роботу, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).
Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 120/2366/21-а.
Тобто для розрахунку стажу за період роботи в колгоспі необхідні дані про встановлений мінімум трудоднів та про кількість фактично відпрацьованих трудоднів.
Суд зауважує, що у даному випадку записи до трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 14.11.1981 є читабельними та зрозумілими, між собою пов'язаними хронологічно, містять дати роботи, кількість відпрацьованих людино-днів, записи засвідчені печатками.
Дані трудової книжки кореспондують відомостям архівної довідки № 363 від 29.04.2021, виданої комунальною установою "Ружинський Трудовий архів".
У спірному рішенні відповідач вказує, що період роботи, починаючи з 1999 року, зараховано згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім того періоди за 2004-2006, зараховано пропорційно сплаченим страховим внескам, оскільки сума сплачених страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Суд не погоджуються з такими доводами відповідача, оскільки обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу при призначенні пенсії позивача періодів його роботи.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 04.06.2019 у справі № 235/900/17, від 27.02.2019 у справах № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а.
За таких обставин, на переконання суду, до страхового стажу мають бути зараховані усі періоди роботи згідно з трудовою книжкою позивача.
Щодо можливості зарахування періоду навчання в ДОСААФ суд звертає увагу на таке.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
З огляду на час проходження позивачем навчання (з 11.12.1978 по 19.03.1979) застосуванню підлягають норми Закону СРСР «Про державні пенсії» від 14.07.1956 та прийнятого у зв'язку з цим Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 04.08.1956 № 1044 (далі - Положення № 1044).
Відповідно до підпунктів «з» та «і» пункту 109 Положення № 1044 крім роботи як робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також: з) навчання в училищах та школах державної системи трудових резервів (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах і т.д.) та інших училищах, школах та на курсах з підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації; і) навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.
При призначенні пенсій за старістю періоди, зазначені в підпункті "і", що зараховується до стажу за умови попередньої роботи як робітника, службовця або члена кооперативної промислової артілі або кооперативної артілі інвалідів або служби у складі Збройних Сил СРСР або іншої служби, зазначеної в підпункті "к" (абзац 13 пункту 109 Положення № 1044).
Згідно із пунктом 117 Положення № 1044 доказом стажу роботи можуть бути: а) трудові книжки, трудові списки, послужні списки (у тому числа по роботі до встановлення радянської влади), членські книжки членів кооперативних промислових артілей та кооперативних артілей інвалідів - все щодо записів, внесених на підставі документів; б) довідки, посвідчення тощо документи про роботу, видані з місця роботи; в) довідки вищих установ тієї ж системи, в якій працював даний робітник або службовець (наприклад, довідки міністерств, головних управлінь, трестів, спілок промислової кооперації тощо); г) довідки архівних установ.
Схожі норми містились і в пунктах 109, 117 Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності у документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Так, свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 20.03.1979 підтверджено, що позивач навчався за програмою підготовки водіїв категорії «С» в Бердичівській автошколі ДОСААФ з 11.12.1978 по 19.03.1979.
Свідоцтво про навчання серії НОМЕР_1 містить дані про закінчення позивачем повного навчального періоду, успішне складення випускних екзаменів, видачу посвідчення водія, підписи посадових осіб та печатку автошколи ДОСААФ.
Надаючи оцінку твердженням пенсійного органу щодо відсутності у свідоцтві кваліфікації, суд вказує, що у свідоцтві про навчання серії НОМЕР_1 наявна інформація про присвоєння ОСОБА_1 кваліфікації водія категорії «С».
До того ж, посилання про присвоєння кваліфікаційного класу не може бути підставою для не зарахування часу навчання до страхового стажу, оскільки за наслідками навчання видано свідоцтво, а трудова книжка позивача свідчить про те, що він після навчання працював на посаді водія.
Таким чином зміст вказаного свідоцтва повністю відповідає вимогам Порядку № 637, а тому період навчання позивача з 11.12.1978 по 19.03.1979 в автомобільній школі ДОСААФ по програмі підготовки водіїв транспортних засобів категорії "С" повинен бути зарахований до стажу позивача.
Виходячи з викладеного, рішення від 26.03.2024 № 063850007817 про відмову у призначенні пенсії з підстав, викладених у ньому, є протиправним та підлягає скасуванню, отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
При вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Як уже зазначалося, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про таке:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання призначити пенсію є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області заявлені безпідставно, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.
Суд звертає увагу, що питання призначення та перерахунку пенсії на підставі того чи іншого закону (з урахуванням наявного в особи загального та пільгового страхового стажу), є повноваженнями пенсійного органу.
Натомість суд надає оцінку діям/рішенням пенсійного органу у разі виникнення спору про правомірність таких дій/рішень.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб'єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов'язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб'єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб'єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Аналогічна позиція, викладена в постанові Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008, постанові ВАС України від 28.07.2015 у справі № К/800/34016/14 відповідно до якої, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.03.2024 № 063850007817, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, згідно з якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке прийняло протиправне рішення.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013, ЄДРПОУ 21318350) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.03.2024 № 063850007817 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,40 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 22 січня 2025 р.
22.01.25