22 січня 2025 року м. Житомир справа № 240/18052/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04 вересня 2024 року № 064250006590 про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирськійобласті призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 28 серпня 2024 року.
В обґрунтування позову вказує, що станом на 01 січня 1993 року позивач проживав та працював в зоні добровільного гарантованого відселення (3 зона) протягом 03 роки 08 місяців 15 днів., з них: - 02 місяці 29 днів - період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 ; - 11 місяців 03 днів - період роботи в Кооперативі «Будівельник»; - 02 роки 06 місяців 13 днів - період проживання по АДРЕСА_1 до 01 січня 1993 року. Крім того, відповідно до довідки Органу самоорганізації населення Коростенської міської ради від 07 серпня 2024 року № 130/П та акту Органу самоорганізації населення Коростенської міської ради від 07 серпня 2024 року № 130/П позивач з 25 серпня 1988 року по теперішній час проживав без реєстрації по АДРЕСА_2 , яке відповідно до постанови КМУ від 23 липня 1991 року № 106 віднесено до зони добровільного гарантованого відселення (3 зона). Таким чином станом на 01 січня 1993 року відповідно до зазначених документів позивач проживав в зоні добровільного гарантованого відселення (3 зона) протягом 04 років 04 місяців 06 днів. Станом на 1 січня 1993 року період проживання та роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення становить більше трьох років. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із врахуванням положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років необхідний страховий стаж у 2024 році становить не менше 25 років (31 рік - 6 років). Страховий стаж позивача на день подання заяви про призначення пенсії становив 33 роки 01 місяць 10 днів. Звертаючись до суду з позовом позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, а тому просить його скасувати та зобовязати відповідача призначити пенсію.
Суддя своєю ухвалою від 23.09.2024 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та зобов'язала Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду належним чином завірені копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов до суду 15.10.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що після реєстрації заяви Позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 04.09.2024 № 064250006590 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з не підтвердженням факту постійного проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року - 3 роки. Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вважає правомірними
До відзиву додано матеріали відмовної пенсійної справи позивача.
Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов до суду 23.10.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що початкова величина до позивача не застосовується, оскільки доказів, що підтверджують постійне проживання або постійну роботу з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення матеріали справи не містять, а тому позивач не має права на початкову величину заниження пенсійного віку на 3 роки. Відповідач зазначає, що до періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення, не зараховано період роботи з 30.10.1989 по 22.02.1990, з 23.02.1990 по 07.06.1990 роки в кооперативі "Будівельник" оскільки відсутня інформація про місце розташування підприємства. З огляду на зазначене підтверджено період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить станом на 01.01.1993 роки - 2 роки 10 місяців 14 днів. Відповідач вважає, що оскільки позивачем не підтверджено факт проживання або роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 - не менше 3 роки, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутнє. Просить відмовити у задоволенні позову.
У період із 17.10.2024 по 30.10.2024 та із 06.12.2024 по 25.12.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що 28.08.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком.
До заяви, зокрема, додано документи про місце проживання (реєстрації) особи: №2022/000110147, №115, №130/П.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача від 28.08.2028 та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 04.09.2024 №064250006590 (вих. №21611/03-16 від 04.09.2024) у якому вказано:
Страховий стаж особи становить 33 роки 1 місяць 10 днів.
Результати розгляду документів:
- за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 27.06.1985 по 27.08.1988 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 27.06.1985 року, оскільки період перетинається з періодами проходження військової служби;
- не враховано при визначенні періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення: довідку від 07.08.2024 року № 130/П про проживання з 25.08.1988 по 07.08.2024, видану спілкою голів окружних будинкових, вуличних комітетів на підставі опитування свідків, що не передбачені Порядком № 22-1;
- періоди роботи з 30.10.1989 по 22.02.1990, з 23.02.1990 по 07.06.1990 в кооперативі «Будівельник», оскільки відсутня інформація про місце розташування підприємства.
Підтверджений період проживання заявника на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року становить 2 роки 10 місяців 14 днів.
Враховуючи вищевикладене відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення на 01.01.1993 року не менше 3 років."
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом повідомило ОСОБА_1 про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення від 04.09.2024.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком протиправною, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернулась до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Положеннями ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до абз. 1 ст.55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абз.5 п.2 ст.55 Закону №796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Із аналізу наведеної правової норми встановлено, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем визнається "Підтверджений період проживання заявника на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року становить 2 роки 10 місяців 14 днів."
У рішенні також вказано: " не враховано при визначенні періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення:
- довідку від 07.08.2024 року № 130/П про проживання з 25.08.1988 по 07.08.2024, видану спілкою голів окружних будинкових, вуличних комітетів на підставі опитування свідків, що не передбачені Порядком № 22-1;
- періоди роботи з 30.10.1989 по 22.02.1990, з 23.02.1990 по 07.06.1990 в кооперативі «Будівельник», оскільки відсутня інформація про місце розташування підприємства. "
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що згідно печатки в трудовій книжці позивача Кооператив «Будівельник» розташовувався в м. Коростень Житомирської області. На переконання позивача, період його роботи Кооперативі «Будівельник», який розташовувався в зоні добровільного гарантованого відселення (3 зона), становить 11 місяців 03 дні.
Окрім того, позивач посилається на довідку Відділу реєстрації місця проживання Коростенської міської ради від 05 серпня 2024 року № 2044 про період проживання з 18 червня 1990 року по 02 жовтня 2001 року по АДРЕСА_1 , а також на довідки Органу самоорганізації населення Коростенської міської ради від 07 серпня 2024 року № 130/П та акту Органу самоорганізації населення Коростенської міської ради від 07 серпня 2024 року № 130/П про період проживання (без реєстрації) з 25 серпня 1988 року по теперішній час проживав по АДРЕСА_2 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 7 ч. 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Отже, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення підтверджує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17, від 10.04.2019 у справі №162/760/17 та постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20, які в силу приписів частини 5статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом під час вирішення цього спору.
Так у довідці Органу самоорганізації населення - Спілка голів окружних будинкових, вуличних комітетів (вих. №130/П від 17 серпня 2024 року), вказано: "Видана ОСОБА_1 в тому, що він дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , але фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 з 25.08.1988 року по теперішній час. Про що підтверджують сусіди. Акт від сусідів додається."
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не враховано інформацію, що вказана у довідці від 07.08.2024 № 130/П, з тих підстав, що її видано спілкою голів окружних будинкових, вуличних комітетів на підставі опитування свідків, що не передбачені Порядком № 22-1.
Суд зазначає, що систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №280/97-ВР, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
У ч. 3. ст. 3 Закону України "Про органи самоорганізації населення" зазначено, що основними завданнями органів самоорганізації населення є:
1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;
2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;
3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.
За приписами ст. 15 Закону України "Про органи самоорганізації населення", сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада може додатково наділяти частиною своїх повноважень орган самоорганізації населення з одночасною передачею йому додаткових коштів, а також матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням.
Окрім того, відповідачами не заперечується та чинним законодавством України визначено, що орган самоорганізації населення - Спілка голів окружних будинкових, вуличних комітетів, яким було видано довідку за вих. №130/П від 17 серпня 2024 року, має повноваження на здійснення таких функції.
Суд також зауважує, що відповідно до п. 7 ч. 2.1 Розділу ІІ Порядком № 22-1 документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Разом з тим, вказана правова норма не містить конкретизації, на підставі яких документів зазначені довідки повинні формуватись (домових книг, пояснень свідків, актів, тощо)
З урахуванням вказаного, суд вважає, що Головним управлінням пенсійного фонду України Рівненській області безпідставно не враховано інформацію щодо періоду проживання позивача на території радіоактивного забруднення, який зазначено у довідці від 07.08.2024 № 130/П, а саме з 25.08.1988 по 07.08.2024.
Період військової служби позивача у військовій частині, місце дислокації якої - м.Коростень Житомирської області з 02.06.1989 по 31.08.1989 підтверджується довідкою №4/1030 від 14.05.2021т.
Окрім того, у довідці відділу реєстрації місця проживання Коростенської міської ради від 10.01.2023 №115 вказано, що позивач постійно проживав та був зареєстрований в м. Коростень із 18.06.1990 по 02.10.2001 та із 18.08.2022 по 10.01.2023 (дата довідки)
Вказаними довідками підтверджується, що позивач із 25.08.1988 по 01.01.1993 проживав (проходив строкову військову службу) на території радіоактивного забруднення (зона гарантованого добровільного відселення) 04 роки 4 місяці 08 днів.
Позивачем до заяви про призначення пенсії надано також копію посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_3 , виданого 15.12.1995 (замість НОМЕР_4 ).
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ (в редакції, що була чинна станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема:
- особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій (пункт 2 частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ);
- особи, які постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (пункт 3 частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ).
В свою чергу, пунктом 5 Порядку № 501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) передбачено, що потерпілим від Чернобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на теріторіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Зміст вказаних правових норм свідчить, що статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, який пов'язаний саме із зоною гарантованого добровільного відселення, надався наступним категоріям осіб:
1) особам, які постійно проживали на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії (тобто на 26.04.1986);
2) особам, які прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особам, які постійно проживають у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року, прожили у цій зоні не менше трьох років.
4) особам, які постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони відпрацювали у цій зоні не менше трьох років.
Оскільки, як встановлено під час розгляду справи судом та підтверджується належними доказами, позивач не проживав на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії, а тому на нього не поширюється пп. 1 пунктом 5 Порядку № 501
Отже, наявність у позивача посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_3 , виданого 15.12.1995 (замість НОМЕР_4 ) свідчить про те, що позивач станом на 01.01.1993 постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком зі зменшення пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки підтверджено факт проживання позивача з моменту аварії з 26.04.1986 по 01.01.1993 в зоні радіоактивного забруднення не менше 3 років, що свідчить про дотримання обов'язкової умови, встановленої ст. 55 Закону №796.
Однак, при дослідженні матеріалів пенсійної справи встановлено відсутність підстав для застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки, оскільки не надано доказів, що позивач з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 постійно проживав або постійно працював у зазначеній зоні незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Суд, в межах спірних правовідносин, також зазначає про обґрунтованість висновків органу Пенсійного фонду про неврахування до періоду роботи позивача в Кооперативі «Будівельник» до роботи у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки відсутні докази, що такий кооператив розташований на території радіоактивного забруднення.
З урахуванням встановлених судом обставин, що підтверджується належними доказами, суд дійшов висновку, що рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04.09.2024 №064250006590 (вих. №21611/03-16 від 04.09.2024) є протиправним, а тому підлягають скасуванню.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Однак, відповідачем при розгляді заяви позивача не було враховано, що повноваження державних органів не є дискреційними у даному випадку, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву), зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Водночас, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За приписами частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що страховий стаж позивача становить 33 роки 1 місяць 10 днів, вік - 57 років.
Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796 передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Судом на підставі доказів, що містяться в матеріалах адміністративної справи встановлено, що позивач постійно проживав у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 01.01.1993 більше трьох років, а тому має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону №796.
Із наявних в матеріалах пенсійної справи документів вбачається, що період проживання позивача на території посиленого радіологічного контролю із моменту аварії становить більше 30 років.
Відтак, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення пенсії звернувся 28 серпня 2024 року, тобто звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, а тому позивачу пенсію необхідно призначити саме з 28 серпня 2024 року..
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 28.08.2024.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ: 21084076) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04.09.2024 №064250006590 (вих. №21611/03-16 від 04.09.2024).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 28.08.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 968 ( дев'ятсот шістдесят вісім ) гривень 96 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
22.01.25