23 січня 2025 року м. Житомир Справа № 240/12811/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду в порядку ст. 382 КАС України із заявою (вх. від 16.01.2025), в якій просить зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення, вказуючи, що наразі вважається невиплаченою нарахована за судовим рішення за період з 09.12.2021 по 31.07.2022 сума додаткової пенсії; з 01.01.2024 року розмір щомісячних нарахувань визначено у невідповідних розмірах, а станом на 15 січня 2025 року у структурі пенсії вказане підвищення взагалі відсутнє.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, подало заперечення на заяву, в яких вказав, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 у справі № 240/12811/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_1 проведено перерахунок підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з 09.12.2020 виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат - 10000,00 грн. (5000,00 грн. х 2), з 01.01.2021 - 2000,00 грн. (6000,00 грн. х 2), з 01.12.2021 - 13000,00 грн. (6500,00 грн. х 2), з 01.10.2022 - 13400,00 грн. (6700,00 грн. х 2). З 01.01.2024 при перерахунку пенсії застосовано розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду - 1600 грн. відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік». Розмір пенсії станом на 01.01.2024 становив 14169,68 грн., в тому числі 3200,00 грн. - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному на виконання рішення суду (1600,00 грн. х 2); 01.01.2025 виплата підвищення до пенсії, як непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється в розмірі 2361,00 грн; інформацію про виконання даного рішення та про суму нарахованих, але не виплачених коштів (потребу) за період з 09.12.2020 по 31.01.2024 в розмірі 167855,29 грн. надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФУ; фінансування на виплату вказаної заборгованості відсутне.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2021, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 09.12.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно ч. 2 ст. 382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до заяви позивача та матеріалів справи, рішення суду відповідачем виконується, але немає його повного виконання (не виплата нарахованої заборгованості) у зв'язку з недостатнім фінансуванням відповідача, а тому немає необхідності зобов'язувати відповідача подавати звіт, з якого буде вбачатися те, що і так вбачається з матеріалів справи (рішення виконується не в повному обсязі), оскільки таке зобов'язання не призведе до його повного виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання рішення суду позивачу з 09.12.2020 нараховувалось та виплачувалось вказане підвищення до пенсії; на даний час залишилось невиплаченим нараховане за період з 09.12.2020 по 31.01.2024 підвищення в сумі 167855,29 грн.
Суд звертає увагу, що відповідно до постанови КМ України від 16.12.2020 № 1279, з наступними змінами, з 01.04.2022 здійснюється централізоване фінансування виплати пенсії, тобто фінансування виплати пенсії здійснюється Пенсійним фондом України, а не його територіальними органами.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Таким чином, виплата нарахованих позивачу на виконання рішення суду коштів вже залежить не від дій Головного управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області, а від фінансування відповідними органами для її здійснення.
Верховний Суд у постановах від 28 лютого 2019 року по справі №822/1080/17, від 13 червня 2018 року по справі №757/29541/14-а зазначив, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Тобто в даному випадку зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення при відсутності відповідного фінансування з боку Пенсійного фонду України, фактично позбавляє суд можливості накладати штраф, передбачений ст. 382-3 КАС України, та здійснювати дієвий судовий контроль у порядку, встановленому статтями 382-382-3 КАС України.
Відповідно до заяви позивача, він необхідність зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду пов'язує з тим, що з 01.01.2024 року розмір щомісячних нарахувань визначено у невідповідних розмірах, а станом на 15 січня 2025 року у структурі пенсії вказане підвищення взагалі відсутнє.
Суд звертає увагу, що нормами законів "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Про Державний бюджет України на 2025 рік" були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати).
У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац четвертний пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 480/7252/23.
Враховуючи те, що відповідач після набрання рішенням законної сили вчиняє дії по його виконанню, в 2024 та 2025 роках були Законами України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", "Про Державний бюджет України на 2025 рік", яки є обов'язковими для виконання і відповідачем, були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати), суд не вбачає підстав встановлювати строк для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду.
Те, що позивач вважає, що рішення суду виконується неналежним чином, не є підставою зобов'язувати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 382, 382-1 КАС України, суд
ухвалив:
Відмовити в задоволенні заяви позивача (вх. від 16.01.2025) про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Семенюк