Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 січня 2025 року Справа№200/8082/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голуб В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення № 053130013352 від 08.11.2024, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення № 053130013352 від 08.11.2024, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 04.11.2024 він звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. Проте, відповідач 08.11.2024 ухвалив рішення про відмову у призначенні пенсії № 053130013352 через відсутність у позивача необхідного страхового стажу. Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області не зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1988 (фактично - з 01.10.1988) по 01.04.1989, зазначений у трудовій книжці серії НОМЕР_1 у зв'язку з відсутністю документу про навчання або уточнюючої довідки про періоди, форму навчання та про набуття відповідної професії або кваліфікації), а також не врахований період роботи з 01.10.2024 по 31.10.1024 (відсутні суми та оплата внесків в системі персоніфікованого обліку ОК-5).
На переконання ОСОБА_1 пенсійний орган протиправно не врахував до його страхового стажу період навчання, адже відповідно до пункту «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, крім іншого, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Позивач у період з 01.10.1988 по 01.04.1989 навчався у СПТУ № 146 (місто Слов'янськ) по спеціальності «тракторист-машиніст» та отримав відповідну кваліфікацію, що підтверджується копією атестату № 20, виданого 01.04.1989. Період навчання також підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_1 . За таких умов, на переконання позивача, аргументи відповідача про необхідність надання додаткових документів про навчання або уточнюючої довідки є такими, що не відповідають вимогам закону.
Поряд з цим, у період з 26.09.2000 по 25.03.2001 та з 05.05.2022 по 06.07.2022 позивач отримував допомогу по безробіттю, а тому вказані періоди підлягають зарахуванню до його страхового стажу.
ОСОБА_1 також зазначає, що у період з 10 листопада 1984 року по 07 січня 1989 року він працював на Якутській автобазі Главякутстрою. Враховуючи, приписи Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» відповідач повинен був при розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 врахувати вказаний період роботи позивача із застосуванням коефіцієнту кратності (кожний рік роботи за один рік і шість місяців). Проте, на думку позивача, протиправно цього не зробив.
З огляду на зазначене, позивач просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії № 053130013352 від 08.11.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди роботи, зазначені в трудовій книжці серія НОМЕР_2 (у тому числі, період з 25.09.1985 по 25.09.1988 із застосуванням коефіцієнту кратності (кожний рік роботи за один рік і шість місяців), періоди навчання у СПТУ № 146 (з 01.10.1988 по 01.04.1989), МПТУ № 16 (з 01.09.1980 по 15.07.1982), період службу у лавах РА (з 16.10.1982 по 26.10.1984), періоди одержання допомоги по безробіттю (з 26.09.2000 по 25.03.2001, з 05.05.2022 по 06.07.2022);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 15.10.2024 пенсію за віком у порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплативши неотриману ним суму пенсії.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 08.11.2024 № 053130013352 про відмову у призначенні пенсії на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1988 по 01.04.1989, зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 14.06.1982, оскільки відсутній документ про навчання або уточнююча довідка про періоди, форму навчання та про набуття відповідної професії або кваліфікації.
В свою чергу, спірний період з 01.09.1988 по 07.01.1989 частково зарахований до загального страхового стажу. Також зараховано до загального страхового стажу позивача періоди його навчання у МПТУ № 16 (з 01.09.1980 по 15.07.1982), період служби у лавах радянської армії (з 16.10.1982 по 26.10.1984), періоди одержання допомоги по безробіттю (з 26.09.2000 по 25.03.2001, з 05.05.2022 по 06.07.2022). Крім того, на переконання відповідача, підстави для зарахування до страхового стажу в пільговому обчисленні періоду роботи з 25.09.1985 по 25.09.1988 відсутні, адже ані положеннями Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993, ані в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Крім того, у наданому позивачем трудовому договорі від 25.09.1985 відсутня інформація про поширення на позивача пільг, передбачених Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 “Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року “Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року “Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». З огляду на вказане, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 25.11.2024 Донецький окружний адміністративний суд задовольнив клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення № 053130013352 від 08.11.2024, зобов'язання вчинити певні дії, та відкрив провадження по справі № 200/8082/24. Розгляд адміністративної справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 14 січня 2025 року суд витребував у відповідача додаткові докази по справі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому дію воєнного стану було продовжено, та станом на день винесення рішення він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_3 .
Судом з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 встановлено, що у період з 01.09.1980 по 15.07.1982 позивач навчався у професійно-технічному училищі № 16 міста Краматорська.
У періоди з 19.07.1982 по 29.09.1982 позивач працював токарем та був звільнений у зв'язку з призовом на військову службу, яку проходив у період з 16.10.1982 по 26.10.1984.
У період з 10.11.1984 по 07.01.1989 ОСОБА_1 працював на Якутській автобазі, про що міститься запис у трудовій книжці позивача.
Крім того, згідно з копією договору від 25.09.1985 у період з 25.09.1985 по 25.09.1988 ОСОБА_1 працював на Якутській автобазі.
В свою чергу, у період з 01.10.1988 по 01.04.1989 позивач проходив 6-ти місячні курси у СПТУ- 146.
У періоди з 26.09.2000 по 25.03.2001, з 05.05.2022 по 05.07.2022 позивач отримував допомогу по безробіттю.
В подальшому, у період з 11.05.1989 по 03.03.2000, з 26.03.2001 по 31.01.2005, з 22.02.2005 по 27.08.2005, з 08.09.2005 по 20.07.2011, з 01.08.2017 по 22.03.2018, та з 06.12.2023 по 04.11.2024 (день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії) позивач працював на роботах, що дають право на віднесення періодів до страхового стажу.
04 листопада 2024 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії. Проте, рішенням відповідача № 053130013352 від 08.11.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Так, страховий стаж позивача складає 29 років 09 місяців 03 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1988 по 01.04.1989, зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 14.06.1982, оскільки відсутній документ про навчання або уточнююча довідка про періоди, форму навчання та про набуття відповідної професії або кваліфікації. Крім того, до страхового стажу не враховано період роботи з 01.10.2024 по 31.10.2024, оскільки відсутні суми та сплата внесків в системі персоніфікованого обліку форми ОК -5.
Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 16.10.1982 по 26.10.1984, періоди навчання з 01.09.1980 по 30.07.1982 та періоди роботи з 31.07.1982 по 29.09.1982, з 10.11.1984 по 07.01.1989, з 11.05.1989 по 03.03.2000, з 26.03.2001 по 31.12.2003, з 13.01.2004 по 31.01.2004, з 09.02.2004 по 27.08.2005, з 08.09.2005 по 31.01.2006, з 27.02.2006 по 31.12.2006, з 03.01.2007 по 31.12.2007, з 10.01.2008 по 31.01.2011, з 01.04.2011 по 20.07.2011, з 01.08.2017 по 23.03.2018 та з 06.12.2023 по 30.09.2024, періоди отримання допомоги по безробіттю з 26.09.2000 по 25.03.2001, з 05.05.2022 по 05.07.2022, враховані до страхового стажу.
Період навчання з 08.01.1989 по 01.04.1989 та роботи з 01.01.2004 по 12.01.2004, з 01.02.2004 по 08.02.2004, 01.01.2007 по 02.01.2007, з 01.01.2008 по 09.01.2008, з 01.02.2011 30.03.2011, з 01.10.2024 по 04.11.2024, не враховано до страхового стажу.
Вважаючи протиправною відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом
У відповідності до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд зауважує, що факт роботи позивача, зокрема, у періоди з 01.01.2004 по 12.01.2004, з 01.02.2004 по 08.02.2004, 01.01.2007 по 02.01.2007, з 01.01.2008 по 09.01.2008, з 01.02.2011 30.03.2011, з 01.10.2024 по 04.11.2024 підтверджений записами у трудовій книжці, а тому вказані періоди мають бути враховані до страхового стажу.
Крім того, суд зауважує, що відповідачем не зазначено жодних доводів, які слугували б підставами для не зарахування зазначених періодів.
При цьому, всі інші періоди роботи позивача, а саме з 31.07.1982 по 29.09.1982, з 10.11.1984 по 07.01.1989, з 11.05.1989 по 03.03.2000, з 26.03.2001 по 31.12.2003, з 13.01.2004 по 31.01.2004, з 09.02.2004 по 27.08.2005, з 08.09.2005 по 31.01.2006, з 03.01.2007 по 31.12.2007, з 10.01.2008 по 31.01.2011, з 01.04.2011 по 20.07.2011, з 01.08.2017 по 23.03.2018 та з 06.12.2023 по 30.09.2024, враховані до страхового стажу, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Крім того, до страхового стажу також вже враховано періоди отримання допомоги по безробіттю з 26.09.2000 по 25.03.2001, з 05.05.2022 по 05.07.2022, період проходження військової служби з 16.10.1982 по 26.10.1984, а також періоди навчання 01.09.1980 по 30.07.1982.
Щодо не зарахування періоду навчання з 08.01.1989 по 01.04.1989, суд зазначає наступне.
Пунктами «д» частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За положенням п. 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Згідно з п. 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
За п. 27 Порядку № 637 у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.
Так, трудовою книжкою позивача підтверджується вказаний вище період навчання позивача.
Щодо доводів відповідача про необхідність надання довідки закладу навчання про період та форму навчання позивача суд зазначає, що рішення відповідача не містить його незгоду з тим, що позивач навчався. Також, на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Отже, вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Тому період навчання з 08.01.1989 по 01.04.1989 має бути врахований до страхового стажу позивача.
Щодо відмови відповідача у зарахуванні періоду з 01.10.2024 по 04.11.2024 через відсутність суми та сплати внесків в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5, суд звертає увагу на наступне.
Так, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
При цьому суд зазначає, що працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем - платником страхових внесків (єдиного внеску).
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, а тому період з 01.10.2024 по 04.11.2024 має бути врахований до страхового стажу.
Щодо зарахування періоду з 25.09.1985 по 25.09.1988 із застосуванням коефіцієнту кратності (кожний рік роботи за один рік і шість місяців), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Щодо доводів, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення, суд зазначає наступне.
На переконання суду, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Російська Федерація припинила участь в зазначеній Угоді.
Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача на території Російської Федерації, з вказаних підстав, оскільки у період роботи позивача на території Російської Федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у періоди роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу.
Крім того, відповідно до пункту 5 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058 період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 за № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4).
Статтею 5 названого Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.
Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п'яти до трьох років.
Також, пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 за № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Таким чином, пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи поширюються на позивача, який працював на постійній основі в районі Крайньої Півночі з 25.09.1985 по 25.09.1988, про що свідчить копія договору від 25.09.1985, а також записами у трудовій книжці.
Згідно з Переліком районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10.11.1967 Якутська АРСР віднесена до районів Крайньої Півночі.
Спору, що місцевості, де працював позивач, відносились до району Крайньої Півночі та місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі, між сторонами немає.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, при цьому, відповідач не оскаржує сам факт роботи позивача у спірні періоди на підприємствах, розміщених в районі Крайньої Півночі та місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі.
Згідно з абзацом 3 пункту 5 розділу XV Закону № 1058 пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
В силу дії вищевказаної норми, відомості про періоди роботи позивача в районі Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, є підтвердженими записами трудової книжки.
Отже, страховий стаж позивача за період з 25.09.1985 по 25.09.1988 підлягає обчисленню в 1.5-кратному розмірі.
Враховуючи, що спірне рішення ґрунтується на невірному визначенні стажу позивача, суд вважає за можливе визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії № 053130013352 від 08.11.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає наступне.
У випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.
У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.
Отже, вимога позивача про призначення пенсії не підлягає задоволенню.
Проте, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за можливе зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2024, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 08.01.1989 по 01.04.1989 та роботи з 01.01.2004 по 12.01.2004, з 01.02.2004 по 08.02.2004, 01.01.2007 по 02.01.2007, з 01.01.2008 по 09.01.2008, з 01.02.2011 по 30.03.2011, з 01.10.2024 по 04.11.2024, а також період роботи з 25.09.1985 по 25.09.1988 із застосуванням коефіцієнту кратності (кожний рік роботи за один рік і шість місяців).
Поряд з цим, вимога позивача сплатити неотриману ним суму пенсії також не підлягає задоволенню, адже є передчасною, оскільки пенсія позивачу ще не призначена.
З огляду на зазначене вище, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню.
Крім того, слід зауважити, що суд розглядає справу в межах позовних вимог, які викладені у прохальній частині.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем за подання даного адміністративного позову було сплачено судовий збір в розмірі 968, 96 грн.
Оскільки позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення № 053130013352 від 08.11.2024, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору у розмірі 400, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Олександра Борисенка, 7) про визнання протиправним та скасування рішення № 053130013352 від 08.11.2024, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 08.11.2024 № 053130013352, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2024, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 08.01.1989 по 01.04.1989 та роботи з 01.01.2004 по 12.01.2004, з 01.02.2004 по 08.02.2004, 01.01.2007 по 02.01.2007, з 01.01.2008 по 09.01.2008, з 01.02.2011 по 30.03.2011, з 01.10.2024 по 04.11.2024, а також період роботи з 25.09.1985 по 25.09.1988 із застосуванням коефіцієнту кратності (кожний рік роботи за один рік і шість місяців).
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 400, 00 грн. (чотириста гривень).
Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 січня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб