Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 січня 2025 року Справа№200/7233/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_4 ) (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
15 жовтня 2024 року через систему "Електронний суд" до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника 130 головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 17.05.2024 № 185-ОС (в редакції наказу начальника 130 головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 18.03.2024 №345-ОС) в частині продовження дії контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану з 27.09.2023 старшому сержанту ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу») у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, що викладені в листі від 19.09.2024 № 08/10467-24;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 задовольнити рапорт ОСОБА_1 від 13.09.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу») у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану та звільнити його з військової служби.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 27.09.2019 із Державною прикордонною службою України було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу зі строком дії з 27.09.2019 по 26.09.2022. В подальшому за погодженням сторін 27.09.2022 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу зі строком дії з 27.09.2022 по 26.09.2023. Після закінчення строку дії другого контракту 27.09.2023 за спільної домовленості було укладено третій контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу зі строком дії на один рік з 27.09.2023 по 26.09.2024.
У зв'язку із закінченням строку дії контракту, позивач 13.09.2024 звернувся до Військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Однак, 19.09.2024 отримав відповідь, в якій зазначено про відсутність підстав для звільнення з військової служби на підставі п.п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки наказом в.о. начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 17.05.2024 № 185-ОС внесено зміни до наказу начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 18.03.2024 №345-ОС, а саме: продовжено дію контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану з 27.09.2023.
Позивач вважає, що прийняття наказу від 17.05.2024 № 185-ОС щодо продовження дії контракту понад встановлений термін з 27.09.2023 на період дії воєнного стану є протиправним, оскільки, подаючи рапорт про звільнення він реалізував своє право на звільнення у зв'язку із закінченням строку служби (контракту).
Одночасно із позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2024 клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою - задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Зобов'язано 130 Головний центр зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) у строк до 01.11.2024 надати належним чином засвідчені копії документів, а саме: розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.05.2024 № 08/31454-24-вих.
28.10.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Військова частина НОМЕР_2 (далі-Відповідач-1) просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обгрунтовуючи відзив відповідач-1 зазначає, що наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону від 14.04.2024 № 428-ОС старшого сержанта ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_7 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України, з 12.04.2024 зараховано в списки особового складу та на всі види забезпечення НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Згідно наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 27.09.2024 № 1134-ОС старшого сержанта ОСОБА_1 , вважати таким, що приступив до виконання обов'язків інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника групи зв'язку відділення управління другої прикордонної застави реактивних систем залпового вогню другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки з 05.07.2024.
14.09.2024 ОСОБА_1 подав рапорт на ім'я командира Військової частини НОМЕР_2 відносно звільнення з військової служби у зв'язку з закінченням строку контракту. 19.09.2024 посадовими особами НОМЕР_6 прикордонного загону надано відповідь на даний рапорт, у якій зазначалось, що підстави для звільнення в запас Збройних Сил України за підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відсутні.
Відповідач-1 вказав, що відповідно до п.п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії воєнного стану контракт припиняється, а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
На думку відповідача-1 п.п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» застосовується у разі укладання нового контракту під час дії воєнного стану після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024, а саме після 18.05.2024.
Також відповідач-1 зазначив, що відповідно до зауважень Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», така підстава для звільнення як «у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану», для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, буде застосовуватися до нових правовідносин, які виникнуть після набрання цим законом чинності.
Станом на день укладання контракту 27.09.2023 п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначав, що для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
В особливий період, крім періодів мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.
Крім того, відповідач-1 вказав, що на момент укладення нового контракту, у позивача не було правових підстав для звільнення передбачених п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Також відповідач-1 вказав на порушення позивачем пункту 288 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 та норм Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки звернувся із рапортом про звільнення до начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби Військової частини НОМЕР_2 , без попереднього клопотання безпосереднього керівника.
30.10.2024 на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якому позивач вважає твердження викладені у відзиві необгрунтованими.
Мотивуючи відповідь на відзив позивач зазначає, що в Прикінцевих положеннях Закону Україну «Про військовий обов'язок і військову службу» відсутні вказівки про регуляторний вплив Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024, на п.п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» стосовно контрактів військовослужбовців, укладених до набуття ним чинності.
З огляду на викладене, позиція відповідача-1 викладена у відзиві на позовну заяву щодо не закінчення строку військової служби та дії контракту позивача від 23.09.2023 у зв'язку з тим, що зміни внесені в Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024, не стосуються строку військової служби позивача та не розповсюджуються на умови його Контракту від 27.09.2023 є надуманою, помилковою та такою, що суперечить принципам дії законів у часі.
01.11.2024 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач-1 вважає твердження викладені позивачем у відповіді на відзив необгрунтованими.
Обгрунтовуючи заперечення, відповідач-1 вказав, що умови п.п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону Україну «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо наявності «контракту, укладеного під час дії воєнного стану» слід розуміти як таку, що новий контракт, має бути укладений під час дії воєнного стану після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024, а саме після 18.05.2024, є обґрунтованим, відповідає вимогам Конституції, висновкам Конституційного Суду України щодо її застосування, а також відповідає Законам України та слідує правозастосовній практиці. Також зауваження Головного управління Апарату Верховної Ради України до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» є черговим підтвердженням мети законопроекту, закладеного в ньому механізму дії в майбутньому.
05.11.2024 на адресу суду надійшли пояснення, у яких позивач вважає твердження викладені відповідачем-1 в запереченнях на відповідь на відзив необгрунтованими.
06.11.2024 на адресу суду від Військової частини НОМЕР_4 (далі-Відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обгрунтовуючи відзив, відповідач-2 зазначає, що проходження військової служби у Державній прикордонній службі врегульовано спеціальним законодавством, до якого відноситься, зокрема, Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджене Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009. Відповідно до пункту 35 Положення № 1115/2009 для укладення нового контракту військовослужбовець, у якого закінчується строк попереднього контракту, не пізніше ніж за три місяці до закінчення зазначеного строку подає у порядку підпорядкування рапорт посадовій особі, зазначеній у пункті 29 цього Положення.
У зв'язку із закінченням терміну дії контракту та відповідно до приписів пункту 35 Положення № 1115/2009, позивачем 18.09.2023 подано рапорт у порядку підпорядкування про продовження військової служби за новим контрактом.
Згідно з наказом начальника 130 головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації від 18 вересня 2023 року № 345-ОС та контрактом про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу, ОСОБА_1 було продовжено військову службу з 27.09.2023 по 26.09.2024.
Відповідач-2 вказав, що станом на 18.09.2023 - день видання наказу начальника 130 головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації від 18.09.2023 № 345-ОС про продовження ОСОБА_1 військової служби на 1 (один) рік з 27.09.2023 та на день укладення ОСОБА_1 контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах сержантського і старшинського складу, а також на день набрання чинності вищезазначеним контрактом, приписами абз. 3 п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» було установлено наступне: «Під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону».
Тобто, у вищевказаний період норми Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з моменту оголошення мобілізації та з моменту введення воєнного стану, не передбачали можливості продовження військової служби особам сержантського і старшинського складу за новими контрактами на строки, визначені ч. 4 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», при цьому ці правові норми чітко визначали, що в цей період дія контракту продовжується понад встановлені строки виключно до оголошення демобілізації. Таким чином, для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом строк якого закінчився, під час проведення мобілізації та під час дії воєнного стану продовження військової служби за навим контрактом на строки, визначені ч. 4 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», тобто, у випадку з позивачем - на строк 1 рік, не передбачено.
У зв'язку із вищезазначеним, з метою приведення у відповідність з вищевказаними нормами законодавства наказу начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації від 18.09.2023 № 345-ОС, наказом в. о. начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації від 17.05.2024 № 185-ОС було внесено відповідні зміни до наказу від 18.09.2023 № 345-ОС, згідно з якими позивачу продовжено дію контракту на період дії воєнного стану.
Також відповідач-2 зазначив, що твердження позивача про те, що станом на дату прийняття спірного наказу, а саме на 17.05.2024 йому виповнилося повних 24 роки і 2,5 місяці, що в розумінні вимог, встановлених абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» унеможливлювало продовження строку його військової служби, оскільки він підпадав під дію визначених цією статтею законодавчих обмежень є необгрунтованим, оскільки у 2023 році позивача не приймали на військову службу, а продовжували із ним проходження військової служби. Оскільки, позивач сам звертався із рапортом щодо продовження проходження військової служби, у зв'язку з чим, враховуючи вимоги чинного законодавства, дія контракту позивача підлягала продовженню до закінчення дії воєнного стану в Україні.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_4 ) належним чином засвідчену копію рапорту ОСОБА_1 від 18.09.2023 на підставі якого було укладено контракт про проходження ОСОБА_1 військової служби в Державній прикордонній службі України та прийнято наказ начальником 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації від 18.09.2023 № 345-ОС про продовження ОСОБА_1 військової служби на 1 (один) рік з 27.09.2023. Провадження у справі було зупинено до отримання витребуваних доказів.
30.12.2024 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2024 відповідачами надано витребувані документи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.01.2025 поновлено провадження у справі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
27.09.2019 між ОСОБА_1 та начальником Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу зі строком дії з 27.09.2019 по 26.09.2022. Контракт набрав чинності 27.09.2019 на підставі наказу від 27.09.2019 № 308-ОС.
27.09.2022 між ОСОБА_1 та начальником 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України було укладено контракт про продовження проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу зі строком дії з 27.09.2022 по 26.09.2023. Контракт набрав чинності 27.09.2022 на підставі наказу від 02.06.2022 № 193-ОС.
У зв'язку із закінченням 26.09.2023 строку дії контракту ОСОБА_1 у порядку підпорядкування 18.09.2023 було подано рапорт про продовження військової служби за новим контрактом терміном на 1 рік.
На підставі рапорту про продовження військової служби за новим контрактом терміном на 1 рік між ОСОБА_1 та начальником 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України було укладено третій контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу зі строком дії на один рік з 27.09.2023 по 26.09.2024. Контракт набрав чинності 27.09.2023 на підставі наказу від 18.09.2023 № 345-ОС.
На підставі наказу начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 10.04.2024 № 129-ОС, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку із зарахуванням у розпорядження начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 10.04.2024 на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 586-ОС від 05.04.2024.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14.04.2024 № 428-ОС ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення з 12.04.2024.
Наказом в. о. начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 17.05.2024 № 185-ОС було внесено зміни до наказу від 18.09.2023 № 345-ОС, згідно з якими ОСОБА_1 продовжено дію контракту з 27.09.2023 на період дії воєнного стану.
13.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до начальника Військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Листом Військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2024 позивача повідомлено про відсутність підстав для звільнення з військової служби на підставі п.п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки наказом в.о. начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 17.05.2024 № 185-ОС внесено зміни до наказу начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 18.03.2024 №345-ОС, а саме: продовжено дію контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану з 27.09.2023.
Вважаючи наказ від 17.05.2024 № 185-ОС щодо продовження дії контракту понад становлений термін з 27.09.2023 на період дії воєнного стану протиправним та з метою звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
За змістом ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 03.04.2003 № 661-IV (далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-XII).
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону № 2232-XII, у ч. 5 якої наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.
Так, за приписами п. п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.
Із змісту наведених вище норм вбачається, що військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби за контрактом, який укладено під час дії воєнного стану, у разі закінчення строку дії контракту, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу.
За правилами абзаців 2 і 4 п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній як на дату прийняття наказу від 18.09.2023 № 345-ОС про продовження позивачу військової служби за контрактом до 26.09.2024, так і подання ним рапорту від 18.09.2023 про продовження служби за контрактом терміном на один рік), під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки: на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону; на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Указаним законодавчім положенням кореспондують нормативні приписи абз. 9 п. 41 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009), за яким під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період, визначений пунктом 2 частини дев'ятої статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", крім випадків, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону.
Водночас, відповідно до абз. 6 п. 20 Положення № 1115/2009 під час дії особливого періоду для військовослужбовців за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено на строк від 1 до 10 років, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан, а також Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації. Станом на час виникнення спірних правовідносин та розгляду цієї справи в Україні діє воєнний стан та загальна мобілізація.
Отже, на час продовження ОСОБА_1 військової служби строком на один рік з 27.09.2023 по 26.09.2024 за контрактом згідно наказу Голови Державної прикордонної служби України від 18.09.2023 № 345-ОС законодавець у Положенні № 1115/2009 допускав можливість продовження військової служби за контрактом на визначений строк, а не лише до закінчення воєнного стану. Інше тлумачення правових норм з огляду на приписи абз. 6 п. 20 Положення № 1115/2009 нівелювало б запроваджену законодавцем передбачену п. п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII підставу звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту.
Матеріали справи свідчать, що на підставі рапорту від 18.09.2023 про продовження військової служби за контрактом терміном на 1 рік між ОСОБА_1 та начальником 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України було укладено третій контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського і старшинського складу зі строком дії на один рік з 27.09.2023 по 26.09.2024.
У зв'язку з цим 130 Головним центром зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України видано наказ від 18.09.2023 № 345-ОС, яким продовжено військову службу за контрактом ОСОБА_1 строком на один рік з 27.09.2023, що відповідало приписам абз. 6 п. 20 Положення № 1115/2009.
Таким чином, за наведеного правового регулювання та встановлених обставин подальше прийняття в. о. начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України наказу від 17.05.2024 № 185-ОС про внесення змін до наказу від 18.09.2023 № 345-ОС, згідно з якими ОСОБА_1 змінено строк проходження військової служби із строку на один рік з 27.09.2023 по 26.09.2024 на період дії воєнного стану перебувало поза межами правового поля.
Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд в постанові від 28.11.2024 по справі № 580/6350/24 (ухвалою Верховного Суду від 06.01.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження).
Посилання відповідача-2 на те, що прийняття наказу від 17.05.2024 № 185-ОС було зумовлено виключно необхідністю приведення наказу від 18.09.2023 № 345-ОС у відповідність до вимог Закону суд оцінює критично, оскільки і норми абзаців 2, 4 п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону № 2232-XII, і приписи абз. 6 п. 20 Положення № 1115/2009 були чинними станом на 18.09.2023.
У контексті наведеного суд звертає увагу, що у справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування" не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що відповідачем-2 не наведено будь-яких переконливих нормативно обґрунтованих аргументів, які б свідчили про необхідність внесення змін до наказу від 18.09.2023 № 345-ОС про продовження строку дії контракту ОСОБА_1 з річного до закінчення воєнного стану, а також з огляду на існування нормативних підстав укладення контракту під час дії воєнного стану строком на один рік, суд приходить до висновку що спірний у цій справі наказ в.о. начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 17.05.2024 № 185-ОС про продовження дії контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану з 27.09.2023 старшому сержанту ОСОБА_1 прийнятий без достатніх на те правових підстав, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу») у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 задовольнити рапорт від 13.09.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу») у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, то така не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом, підставою для відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби було прийняття в.о. начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України наказу від 17.05.2024 № 185-ОС про внесення змін до наказу начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 18.03.2024 № 345-ОС, яким продовжено дію контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану з 27.09.2023.
При цьому, за результатами розгляду цієї справи судом визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 17.05.2024 № 185-ОС про продовження дії контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану з 27.09.2023 старшому сержанту ОСОБА_1 .
Суд констатує, що саме відповідач-1 є суб'єктом, до повноважень якого належить вирішення питання щодо звільнення позивача з військової служби за наслідком розгляду рапорту про звільнення з військової служби або надання мотивованої відмови в такому.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.80 р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.
За своєю правовою природою повноваження відповідача щодо звільнення позивача з військової служби є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що оскільки наказ в.о. начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 17.05.2024 № 185-ОС на підставі якого було відмовлено у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби визнано протиправним та скасовано, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених у спірних правовідносинах прав позивача в цій частині є визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 13.09.2024 про звільнення з військової служби, що викладена у листі від 19.09.2024 № 08/10467-24-Вих. та зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 13.09.2024 про звільнення з військової служби, що зареєстрований 14.09.2024 за № 04.4/47072/24-Вн, з урахуванням висновків суду.
Щодо посилання відповідача-1 про порушення позивачем пункту 288 Положення № 1115/2009 та норм Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки ОСОБА_1 звернувся із рапортом про звільнення до начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби Військової частини НОМЕР_2 , без попереднього клопотання безпосереднього керівника, суд зазначає наступне.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.99 за № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Так, за нормами ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо)
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Згідно пункту 288 Положення № 1115/2009 у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.
Суд звертає увагу, що подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, і так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Зі змісту рапорту ОСОБА_1 від 13.09.2024 про звільнення з військової служби слідує, що такий подано безпосередньо до начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби Військової частини НОМЕР_2 , що є порушенням пункту 288 Положення № 1115/2009 та норм Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Разом з тим, суд зазначає, що вказаний рапорт не було повернуто позивачу без розгляду у зв'язку із порушенням його подання, а навпаки відповідач-1 використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення позивача, а саме прийнято рішення по суті рапорту про відсутність підстав для звільнення з військової служби, що викладено у листі від 19.09.2024 № 08/10467-24-вих.
Означені обставини справи свідчать про безпосереднє надходження такого рапорту до начальника НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби Військової частини НОМЕР_2 , а отже й про початок процедури розгляду рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 по суті.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоча рапорт ОСОБА_1 подано з порушенням пункту 288 Положення № 1115/2009 та норм Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, однак начальником НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби Військової частини НОМЕР_2 розглянуто такий рапорт по суті, на підставі якого прийнято рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби, що викладено у листі від 19.09.2024 № 08/10467-24-вих.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , НОМЕР_7 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов'язки начальника 130 Головного центру зв'язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України від 17.05.2024 № 185-ОС про продовження дії контракту понад встановлені строки на період дії воєнного стану з 27.09.2023 старшому сержанту ОСОБА_1 .
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 13.09.2024 про звільнення з військової служби, що викладена у листі від 19.09.2024 № 08/10467-24-Вих.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 13.09.2024 про звільнення з військової служби, що зареєстрований 14.09.2024 за № 04.4/47072/24-Вн. з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 гривень одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 гривень одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич