Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 січня 2025 року Справа№200/8037/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 8, м. Слов'янськ, Донецька область, 84100),
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника Меламеда Вадима Борисовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.02.2017 року по 31.07.2019 та за період з 01.01.2020 по 30.04.2021 року та виплачених разом в сумі 378 087,53 грн, в листопаді 2024 року;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів позивачу, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.02.2017 року по 31.07.2019 та за період з 01.01.2020 по 30.04.2021 року та виплачених разом в сумі 378 087,53 грн, із затримкою в листопаді 2024 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III.
02 грудня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
16 грудня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
24 грудня 2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у адміністративній справі №200/3232/19: визнано протиправним та скасовано рішення від 03 жовтня 2018 року про відмову в поновленні пенсії за віком позивачу; визнано протиправною бездіяльність Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Також, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2021 по справі №200/10468/20-а: визнано протиправним і скасовано розпорядження Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14 січня 2020 року про припинення виплати пенсії до з'ясування, яким припинено виплату пенсії ОСОБА_1 по особовому рахунку НОМЕР_3 ; визнано протиправною бездіяльність Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії на визначений ним банківський рахунок в АТ КБ «Приватбанк»; зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити всі неотримані ОСОБА_1 пенсійні виплати на визначений ним банківський рахунок в АТ КБ «Приватбанк».
11.12.2023 року позивач звернувся до відповідача з проханням надати розрахунок нарахованої ним заборгованості та компенсації.
У відповідь на лист позивача від 11.12.2023 року, відповідач листом № 26297-24853/М-02/8-0500/23 від 29.12.2023 року повідомив, що нарахована ним заборгованість з пенсії за період з 01.02.2017 року по 31.07.2019 та за період з 01.01.2020 по 30.04.2021 року станом на 01.01.2024 року в розмірі 378087,53 грн. облікована в управлінні, але не виплачена, оскільки виплата буде проводитись на умовах окремого порядку для внутрішньо переміщених осіб. Крім, того відповідач зазначив, що в рішенні суду відсутні відповідні зобов'язання стосовно виплати компенсації.
Згідно з даними електронного пенсійного кабінету, позивачу стало відомо, що 11.11.2024 року відповідач на банківський рахунок позивача № НОМЕР_4 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк", перерахував 391 772,67 грн, яка включала суму 378 087,53 грн в рахунок погашення заборгованості із пенсійних виплат з 01.02.2017 року по 31.07.2019 та з 01.01.2020 року по 30.04.2021 року.
Відтак, сторона позивача дійшла висновку, що компенсація втрати частини доходів на суму боргу, нараховану до виплати, відповідачем сплачена не була.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, організаційно-правова форма - орган державної влади.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив та зазначив, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Такі висновки узгоджуються із приписами статті 7 Закону № 2050-III та пункту 8 Порядку № 159.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі № 200/14472/19, від 11 грудня 2020 року справі № 200/10820/19 та ряду інших.
Відповідач зазначає, що позивачем не долучені докази звернення до відповідача з вимогою щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а відповідач відповідно не відмовляв позивачу у виплаті такої компенсації. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Також відповідач зазначив, що з 01.02.2017 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2019 по справі №200/3232/19-а (далі - Рішення суду 1), яке набрало законної сили 02.07.2019, позивачу поновлено виплату пенсії, доплата за період з 01.02.2017 по 31.07.2019 в розмірі 216457,22 грн обліковувалась в Головному управлінні як заборгованість за рішенням суду 1.
Починаючи з серпня 2019 року нарахування та виплата пенсії позивачу проводилася як внутрішньо переміщеній особі шляхом нарахування місячного розміру та включення до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Ощадбанк», тобто без порушення терміну виконання Головним управлінням Рішення суду 1.
У січні 2020 року виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено по причині повернення банком на рахунок Головного управління незарахованих пенсійних коштів в сумі 9472,78 грн по причині закриття поточного рахунку. Оновлена заява від ОСОБА_1 про виплату пенсії через банківську установу з актуальним поточним рахунком, подана у спосіб визначений законодавством України до Головного управління не надходила.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2021 по справі №200/10468/20-а (далі - Рішення суду 2), яке набрало законної сили 25.03.2021, зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити всі неотримані ОСОБА_1 пенсійні виплати на визначений ним банківський рахунок в АТ КБ «Приватбанк».
Починаючи з травня 2021 року на виконання Рішення суду 2 нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться на визначений пенсіонером банківський рахунок, який був наявний в матеріалах пенсійної справи на час виконання Рішення суду 2 шляхом нарахування місячного розміру та включення до сформованої відомості на виплату пенсій з подальшим зарахуванням на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ КБ «Приватбанк».
На виконання Рішення суду 2 нараховано доплату за минулий період з 01.01.2020 по 30.04.2021 в розмірі 166120,53 грн.
Відтак, загальна сума доплати за минулий період, нарахована на виконання рішень суду 1,2 за період з 01.02.2017 по 31.07.2019 та з 01.01.2020 по 30.04.2021, яка склала 382577,75 грн, облікована Головним управлінням та включена до переліку отримувачів виплат станом на 1 січня 2022 року.
Відповідач зазначає, що протягом 2022-2024 років ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеній особі відповідно до Порядку №1165 в межах виділених бюджетних призначень проведено виплату в загальній сумі 6851,22 грн, а саме: в листопаді 2022 року в розмірі 530,00 грн, в грудні 2022 року - в розмірі 2,18 грн, в липні 2023 року - в розмірі 557,32 грн, у вересні 2023 року - 2093,00 грн, у жовтні 2023 року - 1303,00 грн, у листопаді 2023 року - 4,10 грн, у грудні 2023 року - 0,62 грн, у жовтні 2024 року - в розмірі 2361,00 грн.
На виконання вимог ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 21.05.2024 Головним управлінням переглянуто виконання Рішень суду 1,2 та у листопаді 2024 року виплачено ОСОБА_1 на загальних підставах без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам залишок доплати, нарахованої на виконання Рішень суду 1,2 за період з 01.02.2017 по 31.07.2019 та з 01.01.2020 по 30.04.2021 у розмірі 375 726,53 грн.
Також, відповідач звертає увагу, що сума коштів зазначених позивачем в позовних вимогах в розмірі 378 087,53 грн не відповідає сумі, яка була виплачена на виконання судових рішень, а саме сумі 375 726,53 грн.
Поряд із цим, відповідач зазначив щодо представництва адвокатом інтересів позивача на підставі ордеру серії АА № 1041187 від 06.08.2020, виданого на підставі договору б/н від 31.05.2018 року, що він не завірений належним чином, а також виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги № б/ н від 31.05.2018, отже, представник позивача звертається до суду з позовом на підставі договору, з часу якого минуло більше 6 років, а встановити термін дії договору не вдається можливим оскільки, представник його не надає до матеріалів адміністративного позову.
Покликаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, відповідач зазначає, що договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов'язаними з розглядом конкретної судової справи.
Відповідач зазначає, що в тексті позовної заяви, представник позивача посилається на судові справи №200/3232/19-а та № 200/10468/20-а, отже можна дійти висновку, що Ордер серія АА № 1041187 виданий на підставі Договору б/н від 31.05.2018 був задіяний саме в справах №200/3232/19-а та № 200/10468/20-а, тому відповідач вважає, що представник позивача Меламед Вадим, не має право представляти інтереси позивача у справі № 200/8037/24 на підставі ордеру серія АА № 1041187, виданого на підставі Договору № б/н від 31.05.2018, оскільки термін його дії закінчився розглядом справ №200/3232/19-а та № 200/10468/20-а.
Також відповідач зазначає, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, якщо інше не визначено цим Кодексом. Згідно з пунктом 5.26 ДСТУ 4163-2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.
Головне управління звертає увагу суду, що копії документів, доданих до позовної заяви не завірені належним чином, що унеможливлює їх використання у якості доказів в розумінні Глави 5 Розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно, вказаний позов не відповідає вимогам ч. 4 ст. 161 КАС України.
Водночас, відповідач не заявив відповідних клопотань щодо залишення позовної заяви без руху, відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, та/або залишення позовної заяви без розгляду, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Поряд із цим, представник позивача у відповіді на відзив заперечує проти таких доводів відповідача вказуючи на те, що Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 не передбачає зазначення строку дії ордеру, і тим більше строк дії договору на надання правничої допомоги, не обмежується наданням правової допомоги в межах однієї судової справи. Повноваження адвоката Меламеда В.Б. підтверджено свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером на надання правової допомоги встановленого зразка. Іншого Відповідачем не доведено.
Дослідивши докази наявні у матеріалах справи суд установив наступне.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі № 200/3232/19-а позовні вимоги позивача до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення від 03 жовтня 2018 року про відмову в поновленні пенсії за віком; визнано протиправною бездіяльність Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
За даними КП «ДСС» судом установлено, що у справі № 200/3232/19-а судом здійснюється судовий контроль, відповідно до ст.ст. 382 - 382-3 КАС України.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі № 200/10468/20-а Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задоволено частково: визнано протиправним і скасовано розпорядження Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14 січня 2020 року «про припинення виплати пенсії до з'ясування», яким припинено виплату пенсії ОСОБА_1 по особовому рахунку НОМЕР_3 ; визнано протиправною бездіяльність Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії на визначений ним банківський рахунок в АТ КБ «Приватбанк»; зобов'язано Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити всі неотримані ОСОБА_1 пенсійні виплати на визначений ним банківський рахунок в АТ КБ «Приватбанк»; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.12.2023 року № 26297-24853/М-02/8-0500/23, станом на 01.01.2022 року заборгованість, нарахована на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року у справі № 200/3232/19-а та від 11 січня 2021 року у справі № 200/10468/20-а, становила 382 557,75 грн. Залишок заборгованості з пенсійних виплат станом на 01.01.2024 становить 378087,53 грн.
Стосовно виплати компенсації відповідач зазначив, що в рішенні суду відсутні відповідні зобов'язання.
Згідно скріншоту з порталу ПФУ (portal.pfu.gov.ua) станом на 14.11.2024 року, позивачу призначено пенсію за віком з 02.10.2005 довічно, загальна сума призначеної пенсії 16 046.14, дата наступної виплати 11.12.2024, місяць останньої виплати листопад 2024р., сума останньої виплати 391 772.67.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, факт невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів одночасно із виплатою заборгованості з пенсії підтверджено відповідачем та відповідними доказами, тому це не викликає у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій […].
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії […].
Відповідно до ст.ст. 3, 4, 7 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Пунктом 1 Порядком № 159 установлено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до п.п. 2, 3, 4 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії […].
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Пунктами 5, 7 Порядку № 159 установлено, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: коштів Пенсійного фонду України […].
Поряд із цим, п. 8 Порядку № 159 установлено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є:
- порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії);
- виплата нарахованих доходів (при цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу).
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16 квітня 2020 року у справі № 200/11292/19-а.
Відтак, відповідач підтверджує, що виплата заборгованості за періоди з 01.02.2017 по 31.07.2019 та з 01.01.2020 по 30.04.2021 на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду у справах № 200/3232/19 та № 200/10468/20-а, відбувалась продовж 2022-2024 років.
З матеріалів справи суд установив, що станом на 01.01.2024 року залишок заборгованості становив 378087,53 грн та згідно доводів відзиву на позовну заяву був виплачений у 2024 році двома частинами: у жовтні 2024 року - в розмірі 2361,00 грн, у листопаді 2024 року 375 726,53 грн, що загалом складає 378 087,53 грн та відповідає заявленим стороною позивача позовним вимогам, спростовуючи при цьому доводи відповідача щодо виплаченої суми боргу.
Ураховуючи викладене, матеріалами адміністративної справи підтверджено, що на момент виплати заборгованості з пенсії з періоди з 01.02.2017 по 31.07.2019 та з 01.01.2020 по 30.04.2021 у жовтні та листопаді 2024 року має місце порушення строків виплати пенсії нарахованої на виконання рішень суду у наслідок визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії.
Щодо доводів відповідача відносно відсутності звернення позивача до відповідача щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає, що у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.12.2023 року № 26297-24853/М-02/8-0500/23, відповідач зазначив, що стосовно виплати компенсації в рішенні суду відсутні відповідні зобов'язання.
Текстуальний аналіз такої конструкції відповіді свідчить про те, що питання відносно нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати стороною позивача все ж порушувалось, на що відповідачем було надано фактичну відмову, покликаючись на відсутність такого зобов'язання у рішеннях суду.
Поряд із цим, слід зазначити, що відмова відповідача у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості та, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, за його наявності, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20.
Водночас, з огляду на висновки щодо застосування норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, виснувані Верховним Судом в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, суд дійшов висновку, що доводи відповідача відносно відсутності звернення позивача не має безпосереднього впливу на вирішення спору, оскільки виплата спірної компенсації мала б бути нарахованою та виплаченою у місяці виплати доходу, тобто, у жовтні та листопаді 2024 року, чого відповідачем протиправно не було здійснено.
Щодо доводів відповідача відносно неприйнятності наданого представником позивача ордеру на підтвердження повноважень представництва, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч.ч. 4, 7 ст. 59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Статтею 1 Закону № 5076-VI визначено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Водночас, представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 26 Закону № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правничої допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відтак, на підтвердження повноважень на представництво інтересів позивача у справі № 200/8037/24 Меламедом В.Б. надано до суду ордер на надання правової (правничої) допомоги Серії АА №1041187 від 06.08.2020 року ОСОБА_1 , виданий адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем на підставі договору від 31.05.2018 року у Донецькому окружному адміністративному суді та Першому апеляційному адміністративному суді.
Рішенням Ради адвокатів України «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції» № 41 від 12 квітня 2019 року (далі - Рішення) затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції (далі - Положення).
Відповідно до п.п. 6-9, 11-12.14, бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.
Облік згенерованих ордерів здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних Єдиного реєстру адвокатів України. Історія генерування ордерів відображається у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на офіційному веб-сайті НААУ та у адміністративній частині електронної бази даних ЄРАУ.
Адвокати, адвокатські об'єднання або адвокатські бюро ініціюють генерування ордерів відповідно від адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, керівників (уповноважених осіб) адвокатського об'єднання, адвокатського бюро через офіційний веб-сайт НААУ, в раді адвокатів регіону, або як виняток у передбачених Радою адвокатів України випадках безпосередньо у Національній асоціації адвокатів України.
Ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).
Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Ордер містить наступні реквізити: Серію, порядковий номер ордера; Прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; Посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; Назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо); (зі змінами відповідно до рішення Ради адвокатів України № 118 від 17 листопада 2020 року) Прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; Ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження); Адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер; Обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги; Дату видачі ордера; Підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); Підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»); Підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням. Під час дії воєнного стану на території України, реквізити, передбачені цим підпунктом можуть оформлятись у відповідності до п. 10 цього Положення; (зі змінами відповідно до рішення Ради адвокатів України № 45 від 29 квітня 2022 року) Двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ; Реквізити 12.1, 12.5 (крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане), 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.
Поряд із цим, п.п. 4-6 Рішенням дозволено адвокатам України в строк до 01 січня 2022 року використовувати Типову форму ордера, виготовлену друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону та визначено, що типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, діє після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні), а також визнано таким, що втратило чинність Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, крім Додатка № 1 до Положення про ордер адвоката та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, та пункту 18 Положення, які діють до 01 січня 2022 року.
Дослідивши ордер на надання правової (правничої) допомоги Серії АА №1041187 від 06.08.2020 року ОСОБА_1 , виданий адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем на підставі договору від 31.05.2018 року у Донецькому окружному адміністративному суді та Першому апеляційному адміністративному суді, суд установив, що він відповідає формі затвердженій Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженим Рішенням Ради адвокатів України «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції» № 41 від 12 квітня 2019 року, зокрема містить двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ, а відтак термін його дії не обмежується закінченням повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні) або 01.01.2022 року, як це визначено для ордерів, виготовлених друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону, відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року.
Поряд із цим, за даними Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» суд установив, що у справі № 200/3232/19-а, яка перебувала на розгляді Донецького окружного адміністративного суду, означений ордер відсутній, представництво позивача здійснювалось Меламедом В.Б. на підставі довіреності.
Натомість у справі № 200/10468/20-а представництво інтересів позивача дійсно здійснювалось на підставі вказаного ордеру.
Проте, Рада адвокатів України у роз'яснені про використання бланків ордерів (рішення від 15-16 грудня 2023 р. №137 оприлюднено на сайті НААУ) зазначила, що Положення про ордер, затверджене рішенням РАУ від 12.04.2019 № 41, встановлює єдині для всіх адвокатів України правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордера. Бланки ордерів генеруються у відповідному розділі «Особистого кабінету адвоката» на сайті НААУ, слідуючи командам системи. При цьому облік згенерованих ордерів здійснюється автоматично системою управління електронної бази даних Єдиного реєстру адвокатів України. Історія генерування ордерів також відображається в Особистому кабінеті та в адміністративній частині електронної бази даних ЄРАУ. Відповідно до п. 12 Положення ордер містить реквізити, зокрема, серію, порядковий номер ордера, прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога, а також назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону. Таким чином, враховуючи приписи Положення, один згенерований бланк ордеру, якому присвоєна серія і номер є оригіналом і повинен існувати в єдиному примірнику. Використання бланку ордера повторно для представництва різних клієнтів, в різних органах, в різний період часу є порушенням Правил адвокатської етики.
Відтак, заборонено саме використання бланку ордера з однією серією та номером для представництва різних клієнтів, в різних органах.
Водночас, слід урахувати, що Закон № 5076-VI та Положення не вимагають зазначення у договорі про надання правової (правничої) допомоги або ордері конкретної справи, а отже твердження відповідача щодо видачі одного ордеру для представництва інтересів позивача в одній справі не гуртуються на приписах законодавства.
Відтак доводи відповідача відносно неприйнятності ордеру на надання правової (правничої) допомоги Серії АА №1041187 від 06.08.2020 року ОСОБА_1 , виданий адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем на підставі договору від 31.05.2018 року у Донецькому окружному адміністративному суді та Першому апеляційному адміністративному суді, не знайшли свого підтвердження.
Щодо доводів відповідача відносно невідповідності адміністративного позову вимогам ч. 4 ст. 161 КАС України через незавірення належним чином копій документів, доданих до позовної заяви, відповідно до ДСТУ 4163-2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) зробила висновок, що вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт України, затверджений Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики. Правила проставлення відмітки про засвідчення копії документа, визначені у пункті 5.27 ДСТУ 4163-2003, не поширюються на засвідчення копій документів, які учасники справи подають до суду.
Водночас, представник позивача звернувся до суду за допомогою засобів програмного забезпечення ЄСІТС «Електронний Суд».
У постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 591/6212/23 Верховний Суд зазначив, що з 22 грудня 2018 року отримані місцевими судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему «Електронний суд» мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку (правовий висновок викладений Верховним Судом від 10 вересня 2019 року у справі № 640/1374/19 (провадження № № К/9901/19224/19, К/9901/16734/19, К/9901/19231/19).
Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».
Водночас здійснити реєстрацію офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) за відсутності власного електронного підпису неможливо. Тому усі документи, що надійшли до суду саме через зазначений сервіс, вважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20 (провадження № 11-361заі20), та постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18 (провадження № К/9901/11223/19), від 06 серпня 2020 року у справі № 160/1841/19 (провадження № К/9901/10608/19)).
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи встановлені обставини спірних правовідносин у розрізі нормативно-правових актів, якими їх врегульовано, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В постанові від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював дефініцію «ефективного правосуддя» та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб'єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зазначені висновки також відповідають позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.
Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними документами, в даному випадку поновлення виплати пенсії, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ураховуючи викладене, беручи до уваги адміністративний позов, відзив на позовну заяву, встановлені судом обставини спірних правовідносин, а також необхідності застосування найбільш ефективного способу відновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.
При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн (3028 грн х 0,4 х 0,8), відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно квитанції про сплату судового збору від 25.11.2024 року № 3643-6692-0437-7620.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, адреса зареєстрованого місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3), про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області стосовно не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів ОСОБА_1 , нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.02.2017 року по 31.07.2019 та за період з 01.01.2020 по 30.04.2021 року та виплачених разом в сумі 378 087,53 грн в жовтні та листопаді 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів ОСОБА_1 , нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.02.2017 року по 31.07.2019 та за період з 01.01.2020 по 30.04.2021 року та виплачених разом в сумі 378 087,53 грн із затримкою в жовтні та листопаді 2024 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III.
Повний текст рішення складено та підписано 23 січня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Кониченко