Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 січня 2025 року Справа№200/8278/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
27.11.2024 до Донецького окружного адміністративного суду, через систему “Електронний суд», надійшов адміністративний позов адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.08.2024 № 050650006533 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 22.08.2024, зарахувавши до загального страхового стажу періоди з 06.01.1984 по 31.12.1996 , з 01.09.1978 по 14.07.1981.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що трудова книжка позивача має усі відповідні записи про роботу, при цьому підставою для призначення громадянинові пенсії є встановлення наявності відповідного стажу роботи, але не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах. При цьому громадянин не повинен нести негативні наслідки, пов'язані із неможливістю надання всіх підтверджуючих документів внаслідок подій, які мають місце не з його вини, або із неврегульованістю державою певних життєвих ситуацій, пов'язаних із необхідністю підтвердження права особи на пенсію.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволені позовних вимог. Відповідач вказав, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості, згідно поданих заявником документів.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 .
22.08.2024 позивач звернулася через Веб портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Заява позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.08.2024 №050650006533 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Так, згідно з вказаним вище рішенням страховий стаж особи становить 26 років 10 місяці 07 днів.
При цьому зазначено, що до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 06.01.1984 по 31.12.1996 згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 09.07.1981, оскільки відсутні відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів;
- період навчання з 01.09.1978 по 14.07.1981 згідно диплому НОМЕР_3 від 14.07.1981, оскільки є наявне виправлення в даті закінчення терміну навчання.
Також зазначено, що для зарахування періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку, видану навчальним закладом на підставі певних документів.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої соціальні права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з п.1 ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
За приписами ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, а саме: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частинами 1 та 3 ст. 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд ураховує, що згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно зі спірним рішенням позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 06.01.1984 по 31.12.1996, та період навчання з 01.09.1978 по 14.07.1981.
Так, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював:
- 06.01.1984 прийнятий у члени колгоспу «Росія» слюсарем по ремонту с/х машин (запис №5);
- 28.09.1987 переведений газоелектрозварником по ремонту с/х машин (запис №6);
Також, міститься запис №7 від 01.07.1997 про реорганізацію колгоспу «Росія» у КСП «Росія» згідно протоколу № 1 від 28.02.1997.
При цьому, судом встановлено, що згідно з розрахунком стажу до спірного рішення, позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 06.01.1984 саме по 27.02.1997, а не як зазначено у спірному рішенні по 31.12.1996.
Отже, записами трудової книжки позивача належним чином підтверджено періоди роботи ОСОБА_1 з 06.01.1984 по 27.02.1997 в колгоспі «Росія», які не вимагають надання додаткових документів.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності з 06.01.1984 по 27.02.1997 в колгоспі «Росія».
Стосовно періоду навчання з 01.09.1978 по 14.07.1981.
Так, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 навчався в ПТУ-1 м. Жданова з 01.09.1978 по 8.07.1981, запис внесена на підставі диплому НОМЕР_3 ; 10.07.1981 прийнятий слюсарем будівельним 4 розряду (запис №1); 08.10.1981 звільнений у зв'язку з призивом в Радянську Армію (запис №2).
В матеріалах справи міститься копія диплому НОМЕР_3 яким підтверджується, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1978 по 14.07.1981 навчався у професійно-технічному училищі № 1 м. Жданова за професією слюсар будівельний.
Дослідивши копію диплома, суд зазначає, що останній містить два варіанти заповнення відомостей: українською та російською мовами.
При цьому, у відомостях про навчання позивача українською мовою будь-яких виправлень не встановлено. Виправлення щодо року навчання у варіанті внесення відомостей російською мовою не впливають на період навчання позивача, а тим паче на право зарахування такого періоду до страхового стажу.
Відповідно до положень ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання в професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учнів, слухачів, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що надає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Як свідчать матеріали справи, позивач зразу після закінчення ПТУ працевлаштувався за набутою спеціальністю, отже період навчання протиправно не зарахований до страхового стажу позивача.
При цьому, оскільки період навчання перетинається з початком трудової діяльності, ураховуючи, що пенсійним органом зараховано до страхового стажу період роботи з 10.07.1981 по 08.10.1981, та подвійне зарахування періодів не передбачено чинним законодавством, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1978 по 09.07.1981.
Позовні вимоги в частині зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоду з 10.07.1981 по 14.07.1981 задоволенню не підлягають з наведених вище підстав (оскільки згідно з розрахунком стажу зараховані до страхового стажу позивача).
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в обґрунтування позовних вимог адвокат позивача посилається на протиправне незарахування до страхового стажу позивача періоду військової служби, разом з тим позовні вимоги щодо такого періоду не заявлені. До того ж матеріали адміністративної справи не містять копію військового квитка позивача та докази подання його копії разом із заявою про призначення пенсії.
З урахуванням зазначеного, суд вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.08.2024 № 050650006533 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
На підставі викладеного вище, ураховуючи, що період з 10.07.1981 по 14.07.1981 зарахований до страхового стажу позивача, з урахуванням ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 22.08.2024, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: з 01.09.1978 по 09.07.1981 з 06.01.1984 по 27.02.1997.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми Закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з квитанцією від 27.11.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
При цьому, ураховуючи, що фактично позовні вимоги задоволені, оскільки рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області визнано судом протиправним та скасовано, та зобов'язано частково урахувати спірні періоди, суд вважає, що судовий збір у розмірі 968,96 грн, за одну вимогу немайнового характеру, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 від 30.08.2024 № 050650006533.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса 36014, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про призначення пенсії за віком від 22.08.2024, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: з 01.09.1978 по 09.07.1981, з 06.01.1984 по 27.02.1997.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (адреса 36014, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв