Справа № 127/37987/24
Провадження № 33/801/66/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.
Доповідач: Шемета Т. М.
23 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Шемети Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу адвоката Дажука Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, -
встановив:
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. на користь держави.
В постанові суду зазначено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 173106, 13 листопада 2024 о 22 год. 50 хв. у м. Вінниця по вулиці Київська, 173, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням приладу Драгер № 0892, тест № 3728, результат - 1, 14 ‰. Велась відеофіксація на портативний відеореєстратор № 472314 та № 468808. Відтак ОСОБА_1 порушив підпункт «а» пункту 2.9 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із такою постановою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Дажука С. М., подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову змінити в частині призначеного покарання та виключити посилання про позбавлення його права керування транспортним засобом строком на один рік. Зазначає, що він з 20 травня 2022 року по 29 червня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, є учасником бойових дій, нещодавно звільнився з військової служби за сімейними обставинами, є єдиним опікуном своєї матері ОСОБА_2 , яка рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 липня 2024 року визнана недієздатною та є інвалідом ІІІ групи безстроково. Невдовзі після винесення оскаржуваної постанови, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_1 . Враховуючи те, що його мати потребує постійного догляду він потребує посвідчення водія, зокрема для доставки матері до лікарні. Також ОСОБА_1 здійснює за можливості, перевезення волонтерських вантажів, транспортних засобів для військової частини, в якій до недавнього часу проходив військову службу та виконував бойові завдання в Донецькій області України. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 визнав, а тому просить застосувати аналогію права, а саме норми Кримінального Кодексу України та застосувати до нього більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, а саме призначити покарання за ч. 1 ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Згідно пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі статті 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у керуванні ним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння (результат сп'яніння 1,14 % проміле) з правовою кваліфікацією таких дій за частиною 1 статті 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
ОСОБА_1 фактичні обставини правопорушення не оскаржує, а доводи апеляційної скарги зводяться до прохання змінити стягнення та не позбавляти його права керування транспортними засобами, враховуючи його особу, а саме те, що він визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є учасником бойових дій, здійснює догляд за своєї недієздатною матір'ю, а також періодично займається волонтерським перевезенням різного роду вантажів, позбавлення права керування транспортними засобами негативно вплине на виконання вищезазначених обов'язків.
У відповідності до статті 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом частини 2 статті 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
За змістом частин 1 статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із аналізу вищевказаної норми закону убачається, що санкція частини 1 статті 130 КУпАП не є альтернативною та передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, який обов'язково поєднаний із позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до частини 2 статті 9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачене цим Кодексом, настає якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідальність до закону кримінальної відповідальності.
Відтак застосування при призначенні покарання за вчинення адміністративного правопорушення, норм, які регулюють питання призначення покарання за кримінальне правопорушення, - є неприпустимим.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від законодавства, що регулює настання кримінальної відповідальності, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
З огляду на зміст статей 21 та 22 КУпАП, які передбачають можливість звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, за виключенням, зокрема осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, - слід виснувати, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП України, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції частини 1 статті 130 КУпАП України, вимогам статей 33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року є законною та обґрунтованою, адміністративне стягнення накладено в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП, у зв'язку з чим, за наслідками розгляду апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
постановив:
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги адвоката Дажука Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 .
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду Т. М. Шемета