Справа № 138/3304/24
Провадження № 33/801/92/2025
Категорія: 431
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ясінський Ю. А.
Доповідач:Береговий О. Ю.
23 січня 2025 рокуСправа № 138/3304/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю.,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Качора Степана Богдановича,
розглянув апеляційну скаргу останнього на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 листопада 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 332892 від 01 листопада 2024 року, цього ж дня о 20 год. 40 хв. на блок-посту «Камелот» на напрямку «н.п. Серебрія (Україна) - н.п. Волчинець (Республіка Молдова)» в районі прикордонного знаку № 0124 ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України у складі групи осіб спільно з ОСОБА_2 з використанням надувного матраца через річку Дністер поза встановленими пунктами пропуску, чим порушив вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України», чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 650 (шістсот п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11050 (одинадцять тисяч п'ятдесят) гривень з конфіскацією знаряддя вчинення правопорушення, а саме матрацу яскравозеленого кольору з написом «Bestway» що знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області мотивована тим, що вина ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП доведена матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 332892 від 01 листопада 2024 року; рапортами працівників прикордонної служби; копією паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 ; копією протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП відносно ОСОБА_2 серії ПдРУ № 332893 від 01 листопада 2024 року; копією письмового пояснення ОСОБА_2 ; актом ознайомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з її правами, передбаченими ст. 268 КУпАП; протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 01 листопада 2024 року; власноруч підписаною заявою ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 адвокат Качор С.Б. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, порушення норм матеріального права, просив оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника суд попередньої інстанції не врахував, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Вказує, що останній не вчиняв жодних дій, передбачених ст. 204-1 КУпАП та не мав наміру перетину державного кордону України. При цьому покликається на те, що він разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 здійснюють перевезення товару до м. Могилів-Подільський, а надувний матрац на якому він ніби-то здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України, використовувався для ночівлі в вищезгаданому автомобілі. Також звертає увагу на те, що ОСОБА_3 незадовго до вказаних подій повернувся з Республіки Польща, тобто безперешкодно перетинав кордон на законних підставах.
Поряд з цим в поданій апеляційній скарзі порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що постановою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року було повернуто апеляційну скаргу з підстав відсутності витягу з угоди між ним та довірителем, ордеру на надання правничої (правової) допомоги. Водночас зазначає, що вперше подана апеляційна скарга в межах визначеного законом строку.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, слід зазначити таке.
Згідно зі ст. 294 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ухвалена 13 листопада 2024 року (а.с. 16).
20 листопада 2025 року захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Качор Степан Богданович подав апеляційну скаргу на зазначену постанову, за допомогою засобів поштового зв'язку (а.с.19-32), тобто в межах визначеного законом строку.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу подану в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Качором Степаном Богдановичем на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 листопада 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 204-1 КпАП України ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, з підстав відсутності підтвердження повноважень на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення (а.с. 35).
Апеляційна скарга на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області ухвалена 13 листопада 2024 року, повторно подана 13 грудня 2024 року (а.с.42-63).
З огляду на наведене, причини пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, тому такий строк слід поновити.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами сторони захисту щодо порушення судом першої інстанції норм КУпАП під час розгляду справи.
Відповідно ч. 1-2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
На переконання апеляційного суду вказані вимоги процесуальних норм КУпАП суддею суду першої інстанції не дотримані.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП є ряд суперечностей на які він вказує разом із захисником, які також підтримані ними, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно ст. 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що наявні в матеріалах справи докази є недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_3 за критерієм «поза розумним сумнівом».
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для висновку про винуватість особи, якщо не підтверджений іншими доказами, а протокол про адміністративне затримання є лише документом, що фіксує процесуальну дію.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 332892 від 01 листопада 2024 року, цього ж дня о 20 год. 40 хв. на блок-посту «Камелот» на напрямку «н.п. Серебрія (Україна) - н.п. Волчинець (Республіка Молдова)» в районі прикордонного знаку № 0124 ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України у складі групи осіб спільно з ОСОБА_2 з використанням надувного матраца через річку Дністер поза встановленими пунктами пропуску.
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, ні місця розташування відділу прикордонної служби, ні маршруту руху порушника та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_3 на перетин кордону в такий спосіб, яке ставиться йому у провину, суду не надано.
Посилання суду першої інстанції на рапорти інспекторів прикордонної служби як на доказ винних дій ОСОБА_3 апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки у розумінні ст. 251 КУпАП такі рапорти не можуть вважатися належним і допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а.
Визнання вини у письмових поясненнях також не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності, на що була звернута увага Верховним Судом у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 487/4245/18.
Більше того, ОСОБА_3 ні у своїй заяві ні у письмових поясненнях не вказує про намір чи спробу здійснити перетин кордону України, а зазначення лиш: «свою провину визнаю» цілком пояснюється бажанням останнього швидкого та добровільного врегулювання стресової ситуації, що склалась.
Поряд з цим, в своїх поясненнях ОСОБА_3 зазначив, що він разом з ОСОБА_2 перевозив товар зі Льовова до Могилів-Подільського, а матраци необхідні були для ночівлі в автомобілі (а.с. 4).
Таким чином, дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд вважає, що у справі відсутні докази, які у своїй сукупності доводять спробу ОСОБА_3 на незаконний перетин кордону за зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.
Наявні докази, на які посилається суд першої інстанції, апеляційний суд оцінює виключно як припущення посадових осіб прикордонної служби, вони є недостатніми для доведення вини за критерієм «поза розумним сумнівом».
Судом першої інстанції у повній мірі не було досліджено наявні в матеріалах справи докази, що мало наслідком помилковий висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим та буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
В зв'язку з викладеним, є розумний сумнів стосовно прийняття до уваги судом першої інстанції протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 332892 від 01 листопада 2024 року; рапортів працівників прикордонної служби; копії паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 ; копії протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП відносно ОСОБА_2 серії ПдРУ № 332893 від 01 листопада 2024 року; копії письмового пояснення ОСОБА_2 ; акта ознайомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з її правами, передбаченими ст. 268 КУпАП; протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 01 листопада 2024 року; власноруч підписаної заяви ОСОБА_1 , як належних і допустимих доказів винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, в зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційного скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, оскільки надані суду першої інстанції матеріали не містять достатньо доказів, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
постановив:
Клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Качора Степана Богдановича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити захиснику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокату Качору Степану Богдановичу строк на апеляційне оскарження постанови Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Качора Степана Богдановича задовольнити.
Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О.Ю. Береговий