Справа № 138/2274/24
Провадження № 22-ц/801/176/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Київська Т. Б.
Доповідач:Шемета Т. М.
23 січня 2025 рокуСправа № 138/2274/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Панасюка О. С., Сала Т. Б.,
секретар судового засідання Куленко О. В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Київської Т. Б., дата складення повного тексту рішення відповідає даті його постановлення, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із позовом про стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 липня 2022 року позивач та відповідач зареєстрували шлюб, вони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільне життя не склалось та тепер кожен з подружжя живе окремо та позивачкою подано позов про розірвання шлюбу з відповідачем. На даний час позивач не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач добровільно матеріальної допомоги позивачу не надає хоча офіційно працевлаштований та отримує дохід.
Враховуючи наведені вище обставини, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її утримання аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх його видів заробітку (доходів), починаючи з дати звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною трирічного віку.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2024 року позов задоволено:
- стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів з дня звернення до суду, а саме з 31.07.2024 і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку;
- стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на користь Державної судової адміністрації України;
- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на правничу допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, а тому він має змогу надавати кошти на утримання матері його дитини до досягнення дитиною трьох років. Оцінюючи твердження відповідача про те, що він не в змозі утримувати дружину, так як хворіє, суд першої інстанції зазначив, що в довідці лікувально-діагностичного центру «Меділюкс» від 13 липня 2024 року, в примітках зазначено, що дане заключення не є клінічним та потребує консультації лікаря, будь-які рекомендації щодо лікування у довідці відсутні; наданий відповідачем акт дослідження стану здоров'я від 10 липня 2024 року, в якому діагностовано травму правої руки, теж не слугує підтвердженням скрутного матеріального становища, оскільки в матеріалах справи відсутні докази необхідності витрат, пов'язаних з лікуванням травми та їх розмір. Вклад «Джуніор», відкритий ОСОБА_2 на ім'я дитини, є реалізацією бажання самого відповідача вкладати кошти на такий рахунок та не впливає на його обов'язок утримувати дружину, яка доглядає дитину до досягнення трирічного віку.
Не погодившись з прийнятим рішенням, 26 листопада 2024 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував його стан здоров'я та наявне у нього захворювання, в результаті якого він потребує постійної знеболювальної терапії та подальшого лікування. Крім того, 24 вересня 2024 року діючою військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі огляду було визнано ОСОБА_2 непридатним до військової служби, підтверджуючі докази про стан його здоров'я були надані до відзиву на позовну заяву, однак суд першої інстанції не взяв їх до уваги безпідставно зазначив, що відповідачем не було надано доказів щодо витрат, пов'язаних з даною травмою. Також ОСОБА_2 зауважує, що ОСОБА_1 проживає з іншим чоловіком, який її забезпечує, який йому неодноразово заявляв при зустрічі, що ні ОСОБА_1 , ані дитині від нього нічого не потрібно.
Від ОСОБА_1 в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає вимогам закону.
По справі встановлено наступні обставини:
- 22 липня 2022 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_5 » (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 на а.с. 4);
- сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 на а.с. 5);
- ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 4331 (а.с. 6);
- як слідує з довідки Управління соціального захисту населення № 672 від 30 липня 2024, позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення і отримує «щомісячну одноразову допомогу при народженні 1-ї дитини» у розмірі 860,00 грн., щомісячно (а.с. 7);
- відповідно до довідки Вінницької митниці від 24 вересня 2024 року у період з березня 2024 року по серпень 2024 року заробітна плата ОСОБА_2 склала 179 073,58 грн (а.с. 52);
- відповідно до судового наказу від 22 серпня 2024 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 30 липня 2024 року і до досягнення повноліття на користь ОСОБА_1 (а.с. 43).
Між сторонами виник спір з приводу стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трирічного віку.
Статтею 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитини до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.
В справі що розглядається суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач є працездатним, має постійне місце роботи та стабільний заробіток, дитина проживає з матір'ю та не досягла 3-річного віку, а тому позивачка має право на утримання від свого чоловіка, а відповідач має змогу надавати таке утримання матері його дитини до досягнення дитиною трьох років. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду першої інстанції не спростовують.
Згідно частини першої статті 80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Визначаючи розмір частки від заробітку (доходу) відповідача, який підлягає стягненню на утримання позивачки, суд першої інстанції вірно оцінив, що відкриття відповідачем вкладу «Джуніор» на ім'я дитини є його особистим рішенням та не впливає на питання можливості надання утримання дружині.
Разом з тим, даючи оцінку наданим відповідачем медичним документам ( Акту дослідження стану здоров'я (а.с.50) та МСКТ правого ліктьового суглоба (а.с.51), суд першої інстанції не зважив на те, що наявність захворювання передбачає лікування та знеболення.
Апеляційний суд не бере до уваги надані відповідачем до апеляційної скарги виписку з амбулаторної картки хворого (а.с.70), копію з амбулаторної картки (а.с.71), Заключення (а.с. 73)свідоцтво про хворобу (а.с.74 - 75), оскільки зазначені докази не були надані відповідачем до суду першої інстанції, а як вбачається з дати їх видачі, усі вони існували на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, причини їх неподання відповідач не наводить. Така позиція апеляційного суду ґрунтується на вимогах частини 3 статті 367 ЦПК України.
Також слід зазначити, що з урахуванням розміру середньомісячного доходу відповідача (приблизно 30 000 грн), враховуючи мету аліментного зобов'язання, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн), наявність на утриманні відповідача доньки та обов'язок сплачувати на її утримання частину від його заробітку (доходу), апеляційний суд виснує, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів на дружину, з якою проживає дитина, є дещо завищеним та його слід змінити з частини до 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача. Такий розмір аліментного зобов'язання відповідатиме критерію розумності та співмірності, забезпечуватиме мету аліментного зобов'язання та баланс інтересів як отримувача, так і платника аліментів.
Відтак доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в ході розгляду справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
Підставою для зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині розміру стягуваних аліментів підставними.
Тому рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2024 року підлягає зміні в частині визначеного судом розміру аліментів, в іншій частині його слід залишити без змін як таке, що постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, за повного та об'єктивного встановлення істини по справі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2024 року змінити в частині розміру аліментів та визначити, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на дружину ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
В іншій частині рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 .
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: О. С. Панасюк
Т. Б. Сало