154/4525/24
2/154/333/25
14 січня 2025 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Лутая А.М.
за участю секретаря судового засідання - Жолоб К.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирської міської ради Волинської області про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 у листопаді 2024 року звернувся до суду з позовом до Володимирської міської ради Волинської області про визнання права власності на спадкове майно, який обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно, а саме: на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_1 , передану для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, на підставі рішення сесії Зарічанської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 14.07.1994 року №1/6 та на земельну ділянку площею 0,50 га, що розташована на території с. Суходоли, Володимирського району, Волинської області, переданої для ведення особистого селянського господарства , на підставі рішення сесії Зарічанської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 14.07.1994 року №1/6, які матір не встигла приватизувати за життя.
На випадок своє смерті ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений 13.02.2020 року секретарем Зарічанської сільської ради Волинської області за №27, в якому зробила заповітне розпорядження, що все майно належне їй на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, заповідає дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Звернувшись до нотаріуса для оформлення спадщини після смерті матері, позивач отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Відповіддю Володимирської міської ради Волинської області від 20.08.2024 позивачу відмовлено у завершенні процедури приватизації земельних ділянок та рекомендовано звернутися до суду.
Зважаючи на викладене позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- право на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка була передана у приватну власність ОСОБА_2 згідно рішення сесії Зарічанської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 14.07.1994 року №1/6;
- право на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства, яка була передана у приватну власність ОСОБА_2 згідно рішення сесії Зарічанської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 14.07.1994 року №1/6.
Ухвалою суду від 04.12.2024 на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Позивач у підготовче засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в підготовче засідання також не з'явився, подавши суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.
Враховуючи те, що учасники справи в підготовче засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Зважаючи на те, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити за результатами підготовчого провадження.
Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.
Спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про нотаріат", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218, ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина, до складу якої входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст.1222 ЦК України).
Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч.1 ст.1233 ЦК України).
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.
Як вбачається з листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», передбачено, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження №61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.
Так, положеннями ЗК України встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Згідно статті 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкодаємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
Відтак, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв'язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 , 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 69 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).
Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п.23 роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 14.
Дослідженням копії свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 та копії свідоцтва про шлюб позивача серії НОМЕР_3 встановлено, що вона є дочкою померлої ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, зокрема на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 .
Наявність у спадкодавця права власності на вказане нерухоме майно підтверджується копією витягу з погосподарської книги №17 за 2020 рік Зарічанської сільської ради Володмиир-Волинського району Волинської області.
Крім того, до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , входить право на завершення процедури приватизаціїна земельну ділянку площею 0,25 га , що розташована по АДРЕСА_1 , передану для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, а також на земельну ділянку площею 0,50 га, що розташована на території с. Суходоли, Володимирський район, Волинська область, передану для ведення особистого селянського господарства, які були передані ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність на підставірішення сесії Зарічанської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 14.07.1994 року №1/6, яке спадкодавець не встиг реалізувати за життя.
За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, який складений 13.02.2020 та посвідчений секретарем Зарічанської сільської ради Володимир-Волинського району, зареєстрований в реєстрі за № 27, в якому вона на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що все належне їй на день смерті майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, а також все те, на що вона за законом буде мати право на день смерті, заповідає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач, відповідно до положень ст.ст.1223,1268 ЦК України, є спадкоємцем за заповітом та вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем.
Наявність інших спадкоємців за законом чи за заповітом судом не встановлена.
Вказані обставини підтверджуються довідкою Зарічанської сільської ради від 26.06.2020 №41 та копією спадкової справи №10/2020, що заведена після смерті ОСОБА_2
22.07.2024 року позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері та видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Проте, постановою приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Іларіонової Н.Р. від 22.07.2024 №76/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку з тим, що спадкоємець не пред'явив правовстановлюючі документи на зазначене спадкове майно, та запропоновано звернутися до суду.
Листом виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області від 20.08.2024 №П-971 позивачу ОСОБА_1 відмовлено у завершенні процедури приватизації земельних ділянок переданих у приватну власність ОСОБА_2 та рекомендовано звернутися з цим питанням до суду.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
На підставі викладеного вище, суд вважає, що право позивача на успадкування всіх прав та обов'язківпомерлої матері підлягає захисту в судовому порядку, оскільки через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, вона не може оформити спадкові права в нотаріальному порядку, тож вимоги про визнання за нею у порядку спадкування за законом права власності на житловий будинок та визнання права на завершення процедури приватизації земельних ділянок є цілком обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі
Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 200, 206, 265 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1216-1218,1297 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Володимирської міської ради Волинської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка була передана у приватну власність ОСОБА_2 згідно рішення сесії Зарічанської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 14.07.1994 року №1/6.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства, яка була передана у приватну власність ОСОБА_2 згідно рішення сесії Зарічанської сільської ради народних депутатів Володимир-Волинського району від 14.07.1994 року №1/6.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 22.01.2025.
Інформація про учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 , проживає по АДРЕСА_1 .
Відповідач: Володимирська міська рада Волинської області, Код ЄДРПОУ 35387610, юридична адреса: вул.Данила Галицького, 5, м.Володимир, Волинська область, 44700.
Головуючий А.М. Лутай