154/3819/24
3/154/21/25
22.01.2025 Суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Масюка Г.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого інженером з охорони праці Володимир-Волинського фахового коледжу, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , за ч.1ст.130 КУпАП,
ОСОБА_1 , 26.09.2024 о 10-06 годин, в м.Володимирі по вул. Олександра Олеся, керував автомобілем «Фольксваген» державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності провину не визнав, заперечував проти притягнення його відповідальності, посилаючись на те, що зупинився самостійно, оскільки йому треба було подзвонити. До нього підійшли двоє працівників поліції, спитали чому не пристебнутий. Вважає дії працівників поліції незаконними оскільки вони не представились, його не зупиняли, причини зупинки не пояснювали. Запропонували пройти медогляд, при цьому причин не назвали, на що він категорично відмовився, оскільки для цього не було підстав. Але після цього самостійно поїхав в мед заклад для проходження огляду, разом з тим пройти не зміг. Також зазначив, що інспектори поліції не могли бачити, що він не пристебнутий. Відмовився від проходження медогляду, оскільки зупинка була незаконною і дії працівників поліції також були незаконними.
Захисник Масюк Г.С., яка діє на підставі ордеру №1116865 від 13.11.2024, в судовому засіданні підтримала позицію свого підзахисного та додала, що пояснення працівників поліції не відповідають дійсності, зокрема, що бачили що був не пристебнутий, ознаки алкогольного сп'яніння не повідомлялись, від керування не відсторонявся. Крім того, у зв'язку з неповідомленням працівниками поліції своїх даних, посади, звання та непред'явлення службового посвідчення, за відсутності доказів наявності підстав для зупинки транспортного засобу, наведеної у ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію», всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Також зазначила, що працівники поліції запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння не у зв'язку з наявністю у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, а у зв'язку з особистим упередженням та неприязним ставленням до ОСОБА_1 .
Допитаний в судовому засіданні поліцейській СРПП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_2 пояснив, що був на патрулюванні з інспектором Плевако, рухались по вул.Олександра Олеся, розминулись з автомобілем «Фольксваген», побачили, що водій не пристебнутий ременем безпеки, розвернули автомобіль, щоб зупинити водія, включили проблискові маячки. Підійшли до водія, представились показали причину зупинки, виявили ознаки сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння очей, у зв'язку з чим запропонували пройти огляд, на що водій відмовився. Згодом приїхала дочка водія, яка також просила останнього пройти огляд, однак він теж відмовився. Водію було роз'яснено права, а також, що за відмову від проходження огляду така сама відповідальність як і за керування в стані алкогольного сп'яніння. Особі було доведено в усному порядку щодо відсторонення від керування транспортним засобом.
Суддя, заслухавши позиції учасників справи, надані ними докази, дослідивши матеріали справи, у тому числі відеозапис, наданий разом з адміністративним матеріалом, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст.130КУпАП адміністративна відповідальність за приписами даної норми настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В пунктах п.2.5 Правил дорожньогоруху України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Також, відповідно до п.2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом 09.11.2015 року №1452/735, огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.7 розділу 1 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1№137093 від 26.09.2024 року,
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що ОСОБА_1 від огляду відмовився,
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в якому зазначені ознаки сп,яніння та також відмова від проходження огляду,
-відеозаписом з нагрудних боді-камер інспекторів поліції,
-довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія по місцю свого проживання серії НОМЕР_2 від 27.11.2013.
З наданих до суду та оглянутих суддею відеозаписів з камер, що розташовані на форменому одязі інспекторів поліції за 26.09.2024 року, убачається, що автомобіль «Фольксваген» державний номерний знак НОМЕР_1 зупинився, до нього підійшов поліцейський, зазначив водію що той був не пристебнутий ременем безпеки, попросив надати документи водія, на що той надав свідоцтво про інвалідність, вказуючи, що має право не пристібатись, а посвідчення водія відмовився, вказуючи що такі вимоги незаконні. Поліцейський на вимогу водія. Ознайомив останнього з відеофіксацією правопорушення щодо керування автомобілем не пристебнутим ременем безпеки. В ході спілкування поліцейський зауважив про наявні у водія ознаки сп'яніння, а саме запах алкоголю та запропонував пройти медогляд за засобом приладу «Драгер» на місці зупинки або проїхати до медичного закладу. Водій висловив категоричну відмову. Інспектор поліції повідомив, що в такому разі буде складено протокол при адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, роз'яснив процесуальні права, а також, що за відмову від проходження огляду така сама відповідальність як і за керування в стані алкогольного сп'яніння, ознайомив зі складеним протоколом, який водій відмовився підписувати. Також вбачається, що під,їхала дочка водія, яка в ході спілкування зазначила, що батько два місяці як з лікарні та вживає лікарські препарати, на її прохання пройти медогляд водій також відмовився.
Встановлені судом обставини та досліджені докази доводять наявність вини особи, оскільки відмова на законну вимогу працівника поліції, у якого виникли сумніви щодо стану водія, від проходження в установленому порядку медичного огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, свідчить про ознаки правопорушення.
Отже, дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він всупереч п.2.5 ПДР України, відмовився від проходження в установленому порядку медичного огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій.
Суддя критично ставиться до позиції захисту з приводу особистого упередження та неприязного ставлення працівниками поліції до ОСОБА_1 , оскільки вони діяли відповідно до вимог діючого законодавства та без перевищення повноважень.
Доводи захисника та самого правопорушника про безпідставність так званої «зупинки» транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а відтак, і про відсутність підстав для виконання вимоги поліцейського щодо проходження огляду на стан сп'яніння і як наслідок складання адміністративного протоколу, є неспроможними, з огляду на таке.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.35 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Із відеозапису нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції №2536, який з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним та незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, доказом вини ОСОБА_1 та значиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення, з достатньою повнотою убачаються детальні обставини вчинення ним даного адміністративного правопорушення. Вбачається, що поліцейські встановили правопорушення допущене ОСОБА_1 , в ході спілкування з особою виявили запах алкоголю, у зв'язку з чим запропонували особі пройти, у встановленому законом порядку, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або в медичній установі. Цим відео також чітко зафіксовано відмову водія від проходження огляду і на місці і в медичному закладі.
Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 рухався, керуючи автомобілем, зупинився, працівниками поліції йому було представлено відеофіксацію правопорушення.
При цьому треба зазначити, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не перебуває у прямому причинному зв'язку із обов'язком водія пройти, у встановленому законом порядку, відповідний огляд на стан сп'яніння, а предметом доказування у даній справі є саме фактичні дані щодо відмови водія від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій, які визначені диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, за що передбачено відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Оскільки, користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія додаткові обов'язки, які пов'язані з необхідністю забезпечення безпечного використання транспортного засобу.
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп'яніння.
Щодо посилань захисника на дозвіл керування водіями і пасажирами з інвалідністю не пристебнутими ременем безпеки, треба звернути увагу, що пункт 2.3 ПДР передбачає умову, а саме фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування таким ременем. Разом з тим цієї обставини стороною захисту не доведено, а отже вона є неспроможною.
Отже, наведені стороною захисту заперечення щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу і події правопорушення, суд вважає неспроможними та спростованими вищенаведеними доказами.
Факту порушення процесуальних прав та інтересів особи судом не встановлено.
Приймаючи до уваги викладене та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, суддя приходить до висновку про доведеність вини правопорушника ОСОБА_1 , а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП як відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відтак, позицію обрану стороною правопорушника та його захисником суддя розцінює, як фактично спрямовану на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Враховуючи вищевикладене, а також характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, працюючого, ступінь його вини та відношення самого правопорушника до скоєного, суд вважає необхідним піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню, передбаченому санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно дост.4 ч.2 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.130, 245, 247, 280, 284 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» -
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати його адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Роз'яснити, що згідно зі ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст.308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору за наступними реквізитами: отримувач коштів: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір, Володимир-Волинський міський суд Волинської області.
Апеляційну скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Волинського апеляційного суду.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.
Суддя: Тетяна Пустовойт