Справа №: 148/2363/24
Провадження № 2/148/79/25
22 січня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчука О.О
секретаря Носулько К.П.
представника позивача Козачкова В.Л.
представника відповідача Живуна В.І
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Тульчин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Представник позивача адвокат Козачков В.Л., в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, мотивуючи свої вимоги тим, що, сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є студентом першого курсу денного відділення ОС "Бакалавр" історичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка, у зв'язку з чим існують постійні витрати, пов'язані із навчанням, харчуванням, придбанням одягу, забезпечення навчального процесу (зошити, ручки, тематичні збірники, матеріали для практичних занять), проживанням тощо. Син не має самостійного заробітку чи іншого доходу, а тому потребує допомоги батьків. Оскільки ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, позивач просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, щомісячно, до закінчення дитиною навчання, але не довше ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.
У судовому засіданні представник позивача, адвокат Козачков В.Л. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день та час слухання справи повідомлялася своєчасно та належним чином. Клопотань про відкладення слухання справи суду не надала.
Представник відповідач, адвокат Живун В.І. у судовому засіданні заперечував, щодо задоволення позову, посилаючись на те, що позовна заява не містить доказів обставин, що підлягають доведенню. Крім цього пояснив, що відповідач офіційно працевлаштований та має стабільний дохід та не заперечує, щодо утримання свого сина ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Клопотань про відкладення слухання справи суду не надав.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За приписами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено, у разі якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Обов'язок утримувати дитину є рівним обов'язком як батька, так і матері.
Згідно із частиною 1 статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, серія НОМЕР_1 від 14.02.2005 (а.с.8 зворот).
Відповідно договору про навчання у Львівському національному університеті ім. І.Франка від 08.08.2024 року, ОСОБА_3 уклав договір про навчання у Львівському національному університеті ім. І.Франка, спеціальність 032 «Історія та археологія», денна форма здобуття освіти.
За довідкою № 9894 від 30.09.2024, виданою деканом Львівського національного університету ім. Івана Франка, ОСОБА_3 є студентом першого курсу денного відділення ОС "Бакалавр" історичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка. Закінчує навчання у червні 2028 року (а.с.13).
Згідно довідки № 2451 від 17.01.2025, виданою деканом історичного факультету Русланом Сіромським, ОСОБА_3 є студентом першого курсу (ОС "Бакалавр") спеціальність 032 «Історія та археологія» денна форма здобуття освіти історичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка, який навчається за кошти державного бюджету. Зарахований на навчання з 01.09.2024 року (наказ № С-533 від 09.08.2024). Запланована дата закінчення навчання 30 червня 2028 року.
Відповідно листа в.о. ректора Львівського національного університету ім. І.Франка Володимира Мельника від 20.01.2025 року за № 171-У, ОСОБА_3 навчається на бюджетній формі, проживає у гуртожитку № 2 Львівського національного університету ім. І.Франка. Вартість проживання становить 800,00 грн. щомісячно.
Таким чином судом встановлено, що відповідач є здоровою, працездатною особою, з пояснень представника відповідача встановлено, що ОСОБА_2 офіційно працевлаштований та має постійний дохід та не заперечує, щодо утримання свого сина ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 досяг віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, навчається на денній формі навчання історичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка, що позбавляє останнього можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, не одружений, проживає в гуртожитку № 2 Львівського національного університету ім. І.Франка, вартість проживання становить 800,00 грн. щомісячно, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги на навчання, харчування, проживання та належних умов життя, необхідних для розвитку дитини, таким чином батько зобов'язаний приймати участь в утриманні сина ОСОБА_5 до досягнення двадцяти трьох років, останнім.
Враховуючи встановлені судом обставини, приймаючи до уваги стан здоров'я відповідача, з урахуванням принципу співмірності та розумності, закріплених у ст.7 СК України, суд приходить до висновку про можливість стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову з 15.10.2024 року до закінчення дитиною навчання, але не більше ніж до досягнення 23-х років.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто у даному випадку аліменти необхідно стягнути з 15.10.2024 року.
Також, відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн, у зв'язку з тим, що позивач була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів.
Згідно положень ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимога ч. 8 ст.141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (Постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 552/2145/16-ц).
Представником позивача, адвокатом Козачковим В.Л. в позові зазначено, що орієнтовний розрахунок судових витрат, який позивач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи складає 5000,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.
В свою чергу представником позивача не долучено до матеріалів позову та під час розгляду справи у суді документально підтверджені понесені позивачем витрати на правову допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, тощо.
Крім цього представником позивача до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, не заявлено заяву чи клопотання, що докази витрат на оплату професійної правничої допомоги будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, що відповідає ч. 8 ст.141 ЦПК України, матеріали позову такої заяви також не містять, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення судових витрат, а саме витрат на оплату професійної правничої допомоги з відповідача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 182, 198-200 СК України, керуючись ст.12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 273,279,354 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи з 15.10.2024 року до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення 23-х років.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 23 січня 2025 року.
Суддя Дамчук О.О.