Справа № 404/530/25
Номер провадження 1-кп/404/19/25
22 січня 2025 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому в залі суду кримінальне провадження №12025121010000006 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лозоватка Маловисківського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина 2013 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
31.12.2024 близько 09 год. 30 хв., точного часу в ході досудового розслідування встановити не вдалося, тобто в період дії воєнного стану на території України, ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні АЗС «ОККО» за адресою: м. Кропивницький, просп. Університетський, 15а, де в нього виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, належного ОСОБА_5 , яке знаходилося на тумбі між кавовими машинами та було в користуванні малолітньої доньки ОСОБА_6 .
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи таємно, умисно, цілеспрямовано, з корисливих мотивів та переслідуючи мету власної наживи, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та він ніким не буде помічений, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, викрав майно, належне ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон «Apple iPhone 11 4/128 GB Black», вартістю 8 500 гривень 00 копійок, та чохол-бампер до мобільного телефону «Apple iPhone 11 фіолетового кольору», вартістю 203 гривні 00 копійок
Після чого, ОСОБА_3 , з місця скоєння кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 8 703 гривні 00 копійок.
Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, показав про обставини вчинення кримінального правопорушення, згідно з яким він 31.12.2024 року близько 09 години 30 хвилин викрав з приміщення АЗС «ОККО» по проспекту Університетському, 15а у м.Кропивницькому мобільний телефон. Повністю визнає вину, погоджується з кваліфікацією його дій, зазначає, що розкаюється у вчиненому.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та приймаючи до уваги, що інші учасники, також не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідного до вимог ст.337 КПК України, обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акта, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до ст.ст.50, 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є умисним закінченим тяжким злочином, особу винного, який характеризується позитивно, не працює, осудний, не одружений, на обліках в лікарнях не перебуває, раніше не судимий.
До визначених ч.1 ст.66 КК України обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття, повне визнання вини.
Визначених ч.1 ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Крім того, при призначенні покарання суд враховую практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий, надмірний тягар для особи» (п.38 рішення від 16.10.2008).
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, який вчинив умисний закінчений тяжкий злочин, повністю визнав вину у вчиненому правопорушенні, не працює, раніше не судимий, не одружений, суд вважає за можливе попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_3 у разі призначення йому за ч.4 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.185 КК України. Однак, оскільки обвинувачений повністю визнав вину та розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, раніше не судимий, має на утриманні дитину, характеризується позитивно, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 і попередження нових кримінальних правопорушень без відбування покарання і вважає за можливе, застосувавши ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України. Підстави до застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання не встановлені.
Суд вважає, що вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, оскільки ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його поведінкою після вчинення злочину та критичним ставленням до вчиненого, усвідомлення своєї провини і засудженням своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання. Таку міру покарання суд вважає необхідною не тільки для покарання ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення, а й для його виправлення.
Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідного до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів.
При визначенні розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує те, що потерпілій дійсно спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення, порушенням нормального ритму життя потерпілої, який зазнав психологічного стресу.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення з останнього 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином та який повністю визнано останнім, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Процесуальні витрати на залучення експертів відповідно до ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 5 000 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Речові докази: мобільний телефон «Apple iPhone 11», чохол, сім-карта - залишити потерпілій ОСОБА_5 ; диски - зберігати в матеріалах кримінального провадження
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта для проведення експертиз у розмірі 3183 грн. 60 коп.
Відповідно до ст.532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду згідно зі ст.ст. 395, 396 КПК України, з особливостями визначеними ч.2 ст.394 КПК України може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Кіровограда протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Згідно зі ст.376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Кіровському районному суді м. Кіровограда копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
Суддя Кіровського районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1