22.01.2025
Єдиний унікальний номер 389/62/25 провадження №3/389/37/25
22 січня 2025 року суддя Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області Український Віталій Валентинович, розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліції №1 (м.Знам'янка) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , не працює, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не притягувалась до адміністративної відповідальності,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №269890 від 25.12.2024, ОСОБА_1 , 19.12.2024 о 08:00 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру щодо співмешканця ОСОБА_4 , а саме словесно його ображала, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілих, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.
До суду ОСОБА_1 для розгляду справи про адміністративне правопорушення не з'явилась, своєчасно сповіщена про місце і час розгляду справи, заяв чи клопотань, у тому числі про відкладення, до суду не надходило.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. При цьому, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Правом на участь у судовому засіданні ОСОБА_1 не скористалась, до суду не з'явилась, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надала, маючи при цьому реальну можливість отримати інформацію про стан та перебіг справи щодо нього або стежити за ходом справи, у тому числі, за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду. За викладеного, з метою забезпечення розумного строку розгляду судом справи, дотримання вимог ст.277 КУпАП, вбачається можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів, що не суперечитиме ст.268 КУпАП.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП). Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу, повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. При цьому, зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
У відповідності з ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»( далі ЗУ №2229-VIII): домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім'ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.
За викладеного, самі по собі факти вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 ЗУ №2229-VIII, чи наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, без настання певних наслідків, про що обов'язково має бути зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, автоматично не утворюють собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.
Дослідивши письмові матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №269890 від 25.12.2024, рапорт від 19.12.2024, відповідно до якого ОСОБА_1 про потребу у допомозі, протокол прийняття заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення та іншу подію та її письмові пояснення, відповідно до яких 19.12.2024 її співмешканець ОСОБА_4 розпочав з нею сварку та висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, письмові пояснення ОСОБА_4 , відповідно до яких 19.12.2024 о 08:00 годині вони з співмешканкою ОСОБА_1 вживали алкогольні напої, між ними виник конфлікт, однак він її нецензурною лайкою не ображав і чому вона викликала поліцію він не знає, заяву ОСОБА_4 у якій останній просить не притягувати свою співмешканку ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки конфлікт між ними вирішено мирним шляхом, довідку-характеристику Суботцівської сільської ради №1377 від 26.12.2024, вважаю, що діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, виходячи з наступного.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду. Так, в рішенні у справі "Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що "обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення". Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Відповідно до ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
19.12.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами" N 3733-IX від 22.05.2024, яким стаття 173-2 КУпАП викладена в новій редакції.
В редакції з 19.12.2024, диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП, передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а диспозиція ч.2 ст.173-2 КУпАП за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
До 19.12.2024, диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачала відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису, а диспозиція ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачала відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Протокол серії ВАД №269890 від 25.12.2024 складено без врахування вимог ст.8 КУпАП. Так суть правопорушення по тексту протоколу викладена в редакції ч.1 ст.173-2 КУпАП до 19.12.2024, однак дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.173-2 КУпАП в діючій редакції.
Основними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, є, крім інших, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст.6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Суд не має права з власної ініціативи у будь-який спосіб збирати докази винуватості особи.
Крім того, відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Вказані положення Конституції України поширюються і на доведення винуватості у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.
Зважаючи на викладене, що доказами у справі виступають фактично лише показання потерпілого ОСОБА_4 , який при цьому одночасно не бажає притягувати до відповідальності свою співмешканку ОСОБА_1 , а інших доказів до суду не надано, докази заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю малолітніх потерпілих матеріалами справи не підтверджено, при цьому протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.8 КУпАП, згідно з якою особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення, за відсутності права у суду самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, вважаю, що під час судового розгляду не встановлено наявності належних, допустимих та беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з чим, відповідно до ст.62 Конституції України, провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП необхідно закрити.
Керуючись ст.ст.1,9,173-2,221, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283,284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Кропивницького апеляційного суду.
Суддя В.В. Український