Справа № 22ц-8706/10р. Головуючий у I Iнстанцii: Кононенко О.М.
Категорiя 37 Доповiдач: Калиновський А.Б.
2010 року листопада «18» дня колегiя суддiв Судовоi палати з цивiльних справ
Апеляцiйного суду Днiпропетровськоi областi в складi:
Головуючого: Калиновського А. Б.
Суддiв: Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.
При секретарi: Ляпченко Л.О.
Розглянула у вiдкритому судовому засiданнi в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання недійсним шлюбу, визнання права власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування за заповітом та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання права власності та визнання особи такою, що фактично вступила в володіння спадковим майном,
встановила:
Р ішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2010 року позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання недійсним шлюбу, визнання права власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування за заповітом та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом задоволено.
Визнано недійсним шлюб, зареєстрований між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Дніпропетровським міським відділом запису актів громадянського стану за актовим записом № 2215 від 30 вересня 1946 року.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину реєстр. № 3-2452, видане на ім*я ОСОБА_10 03.08.2007 року Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою на 2/3 частини спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яке складається з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_8 право власності на Ѕ частину вищезазначеної квартири в порядку спадкування за заповітом.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання права власності та визнання особи такою, що фактично вступила в володіння спадковим майном відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і ухваленню нового у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_8, суд виходив з того, що на час укладення шлюбу між її батьком ОСОБА_9 та ОСОБА_10, (ІНФОРМАЦІЯ_2 року), він знаходився з 30.05.1937 року у шлюбі з матір*ю позивачки ОСОБА_11, який не було розірвано, а тому останній шлюб відповідно до ст.ст. 114, 116 Кодексу законів про сім*ю, опіку шлюб і акти громадянського стану УРСР 1926 року є недійсним з моменту його укладення, наслідком чого спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_9 є його донька від першого шлюбу ОСОБА_8, яка прийняла спадщину після смерті батька.
З такими висновками суду погодитись не можна.
Судом встановлено, що згідно запису акту про народження № 6343 від 10.11.1937 року та рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2008 року батьками ОСОБА_8 (ОСОБА_9) є ОСОБА_9 та ОСОБА_11, шлюб між якими було укладено 30.05.1937 року (а.с. 40, 41, 43, 7).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 уклав шлюб з ОСОБА_10 (а.с. 42, 73). За довідкою Кіровського відділу РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції від 07.07.2008 року, актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 за період з 1937 року по 1946 рік відсутній (а.с. 64).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 28.12.1993 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 по Ѕ частині кожному (а.с. 8, 78, 79).
ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, склав заповіт 13.04.1995 року, за яким все своє майно заповідав своїй донці ОСОБА_8 (а.с. 6).
Згідно ст.. 111 Кодексу законів про сім*ю, опіку шлюб і акти громадянського стану УРСР 1926 року не можуть одружуватися особи, з яких хоча б одна перебуває у зареєстрованому шлюбі.
Шлюб, укладений з недодержанням умов, передбачених ст.. ст.. 110, 112 відповідно до ст..ст. 114, 116 зазначеного кодексу є недійсним з того часу, як його укладено.
Проте, доказів того, що шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на час укладення батьком позивачки шлюбу у 1946 році з ОСОБА_10 не було розірвано, ОСОБА_8 в обгрунтування своїх позовних вимог, згідно ст.. 10 ЦПК України, надано не було.
Зазначення в довідці Кіровського відділу РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції від 07.07.2008 року інформації про відсутність за період з 1937 року по 1946 рік актового запису про розірвання шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 не є свідченням того, що такий шлюб не було розірвано.
Як видно з матеріалів справи, матір позивачки ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року (а.с. 43).
Відповідно до ст.. 46 Кодексу про шлюб та сім*ю України (1969 року), який був чинним на момент смерті ОСОБА_11, шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на час розгляду судом справи відпали ті обставини, які в силу закону були перешкодою для його укладення. Шлюб вважається дійсним з моменту, коли відпали ці обставини.
Зазначені умови збереження повторного шлюбу закріплені і у ст..ст. 39, 101 СК України в редакції 2002 року.
Вирішуючи спір, суд зазначені вимоги закону не врахував та помилково дійшов висновку, що повторний шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є недійсним і остання не відноситься до спадкоємців першої черги після смерті батька позивачки.
Враховуючи, що у зв'язку із смертю першої дружини ОСОБА_9 у 1978 році відпали обставини, які в силу закону були перешкодою для укладення ним повторного шлюбу з ОСОБА_10, останній шлюб є дійсним і після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 року відкрилась спадщина на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Крім того, ОСОБА_11 за життя не оспорювала шлюб, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Після її смерті, її донька ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом про визнання зазначеного шлюбу недійсним лише у 2008 році у зв'язку з чим пропустила передбачений законом строк позовної давності.
Висновок суду щодо ухвалення рішення за зустрічним позовом ОСОБА_6 про визнання права власності та визнання особи такою, що фактично вступила в володіння спадковим майном носять суперечливий характер.
Так у мотивувальній частині рішення суд зазначив, що за ОСОБА_6 необхідно визнати право власності на Ѕ частину спірної квартири в порядку спадкування за заповітом, а в резолютивній частині рішення відмовив їй в задоволені зустрічного позову повністю.
Позивачка ОСОБА_8, як спадкоємиця першої черги за заповітом у порядку, встановленому ст.ст. 529, 549 ЦК України (1963 року), який діяв на час відкриття спадщини, звернулась до Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і таким чином прийняла її.
Відповідно до ст.. 535 ЦК України 1963 року ОСОБА_10, як непрацездатна дружина померлого, має право на успадкування обов'язкової частки в розмірі 2/3 частини від 1/4 частини квартири, що складає 1/6 частину квартири (1/4 : 3 = 1/12х2 = 1/6). Відповідно ОСОБА_8 має право на успадкування 2/6 частини спадкової квартири, чи 1/3 як спадкоємець за заповітом.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_10 померла. Нею складений заповіт 16 грудня 2006 року, у якому все належне їй майно вона заповідала ОСОБА_6, яка прийняла спадщину, звернувшись 23.11.2007 року до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с. 21, 86, 87).
Після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина на 2/3 частини спірної квартири (1/2 + 1/6 ).
Враховуючи, що 03.08.2007 року на ім*я ОСОБА_10 Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_9, згідно якого вона стала спадкоємицею 2/3 частин його спадкового майна, колегія суддів вважає за необхідне визнати зазначене свідоцтво на Ѕ частину недійсним, визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/3 частину спірної квартири в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9
В задоволені іншої частини позову ОСОБА_8 відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_6 задовольнити. Визнати за нею право власності на 2/3 частини спірної квартири у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегiя суддiв -
вирішила:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовільнити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання недійсним шлюбу, визнання права власності на Ѕ частину квартири в порядку спадкування за заповітом та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом задовольнити частково.
Визнати частково на Ѕ частину недійсним свідоцтво про право на спадщину (реєстр.
№ 3-2452), видане 03.08.2007 року Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою на 2/6 частини квартири АДРЕСА_1 на ім*я ОСОБА_10.
Визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В задоволені іншої частини позову ОСОБА_8 відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про визнання права власності та визнання особи такою, що фактично вступила в володіння спадковим майном задовольнити.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на 2/3 частини квартири
№ АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: