Справа №443/2030/24
Провадження №2/443/98/25
іменем України
20 січня 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І.,
провів у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади села Букавина в особі Ходорівської міської ради Львівської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-
за участю:
представника позивачки адвоката Яременка І.О.,
встановив:
Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Яременко І.О., звернувся до суду з позовною заявою до територіальної громади с. Букавина в особі Ходорівської міської ради Львівської області, в якій просить встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Букавина Жидачівського району Львівської області та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай), площею 1,83 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №015946 від 20.03.1997.
Обґрунтування позовних вимог.
В обґрунтування позовної заяви представник позивачки покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачки ОСОБА_2 .. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Бортниківської сільської ради площею 1,83 умовних кадастрових гектари, належне померлій згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №015946 від 20.03.1997. ОСОБА_2 дійсно була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . У виконкомі Бортниківської сільської ради заповіту від ОСОБА_2 не посвідчувалось. До дня смерті та на день смерті ОСОБА_2 разом з нею була зареєстрована і проживала сестра ОСОБА_3 .. ОСОБА_1 дійсно вступила в управління спадковим майном в шестимісячний термін з дня смерті ОСОБА_2 , так як проживала без реєстрації з померлою до дня її смерті, займалася похороном, після похорон забрала особисті речі померлої. Оскільки заповіту ОСОБА_2 не залишала, то спадкування відбулося за законом. Єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 є позивачка. Після смерті ОСОБА_2 позивачка фактично прийняла спадщину, бо вступила в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін (ст.549 ЦК УРСР 1963 року). Таким чином, позивачка фактично прийняла спадщину, однак юридично її не оформила. Даний факт підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) позивачкою втрачено, то представник позивачки звернувся із адвокатським запитом у Відділ №5 у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та просив надати довідку про наявність у ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бортниківської сільської ради. Довідкою від 28.05.2024 повідомлено про те, що згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Бортниківській сільській раді зареєстрований сертифікат серії ЛВ №015946 від 20.03.1997 на ОСОБА_2 . Реєстраційний номер 556. Площа земельної ділянки 1,83 умовних кадастрових гектари. Підстава видачі сертифіката: розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 22.08.1996 №526. Державні акти на право приватної власності на землю взамін вищевказаного сертифіката не видавались. 21.08.2021 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 відносно земельної частки (паю), але нотаріус відмовив у видачі свідоцтва через відсутність правовстановлюючого документа на земельну частку (пай), що знаходиться на території Журавнівської селищної ради, що належала померлій і є спадковим майном. Окрім того, позивачка не може документально (метричними даними) підтвердити родинні відносини між нею та матір'ю ОСОБА_2 , а тому для визнання права позивачки на спадкове майно потрібно в судовому порядку встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_2 .. За таких обставин позивачка змушена звертатися до суду із вимогою про встановлення факту родинних відносин та вимогою про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Процесуальні рішення, постановлені по справі
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 08.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 06.12.2024 /а.с.21-22/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 06.12.2024 підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 20.01.2025 /а.с.30-31/.
Розгляд справи по суті відбувся 20.01.2025 за участі представника позивачки адвоката Яременка І.О. та свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ..
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Яременко І.О., заявлені вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, покликаючись на підстави викладені у позовній заяві.
Представник відповідача територіальної громади села Букавина в особі Ходорівської міської ради Львівської області подав відзив, згідно якого просить розглядати справу без його участі та винести рішення за наявними в ній матеріалів.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та постійно проживала однією сім'єю разом з матір'ю ОСОБА_2 в с. Букавина Жидачівський район Львівська область, мали спільний побут та вели спільне господарство.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до запису акта про смерть від 29.08.2002, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 82 роки, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_1 /а.с.10-11/.
Відповідно до запису акта про смерть № 30 від 12.08.2002, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 85 років, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_2 /а.с.12-13/.
Згідно з довідкою №191 від 25.04.2024, виданої виконавчим комітетом Ходорівської міської ради, ОСОБА_2 дійсно була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . У виконкомі Бортниківської сільської ради заповіту від ОСОБА_2 не посвідчувалось. До дня смерті та на день смерті ОСОБА_2 разом з нею по АДРЕСА_1 була зареєстрована і проживала: сестра, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_1 дійсно вступила в управління спадковим майном в 6-ти місячний термін з дня смерті ОСОБА_2 , так як проживала без реєстрації з померлою до дня її смерті, займалася похороном, після похорон забрала особисті речі померлої. Заборони на відчуження та арешту на середню земельну частку (пай) немає /а.с.14/.
Згідно з довідкою №483 від 04.12.2024, виданої виконавчим комітетом Ходорівської міської ради, ОСОБА_2 дійсно була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала однією сім'єю із своєю матір'ю ОСОБА_2 в с. Букавина Жидачівського району Львівської області у період із 1995 року по 11.08.2002. Вони мали спільний побут та вели спільне господарство. ОСОБА_1 похоронила свою матір в с. Бортники Жидачівського району Львівської області. Заборони на відчуження та арешту на середню земельну частку (пай) немає /а.с.37/.
Відповідно до інформаційної довідки з Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №76990537 від 16.05.2024, за параметрами пошуку ОСОБА_2 інформація відсутня /а.с.15/.
Згідно з довідкою відділу №5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 28.05.2024 повідомлено, що згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), виданих Жидачівською районною державною адміністрацією по Бортниківській сільській раді, на підставі розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 22.08.1996 № 526, за ОСОБА_2 зареєстровано право на земельну частку (пай) розміром 1,83 умовних кадастрових гектарів на території Бортниківської сільської ради. Сертифікат серії ЛВ № 015946 зареєстрований 20.03.1997 за № 556. Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування на вищезгадані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_2 у відділі не зареєстровано /а.с.16/.
Листом приватного нотаріуса Посацької А.О. №81/02-31 від 21.08.2024 ОСОБА_1 було відмовлено у заведенні спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки у останньої відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, яке вона має намір успадкувати /а.с.18/.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
В силу вимог ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи п ро встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно роз'яснення п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
Стаття 524 ЦК УРСР встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Відповідно до ст.525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Згідно із ст.526 ЦК УРСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме. - місцезнаходження майна або його основної частини.
Статтею 527 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Стаття 529 ЦК УРСР 1963 визначає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Документи, що підтверджують право особи спадкоємця є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, виданий районною (міською) адміністрацією, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні та розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.
З роз'яснень п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що при наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ступенем споріднення донька - мати підтверджується зібраними і дослідженими письмовими доказами, поясненнями представника позивачки, а також поясненнями свідків, які сумнівів у своїй належності та допустимості не викликають.
Встановлення даного факту має для позивачки юридичне значення, оскільки дає їй можливість для реалізації свого права щодо оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка є єдиною спадкоємицею за законом, яка прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у встановленому законом порядку, вступивши в управління та володіння спадковим майном.
Враховуючи те, що обставин, які б вказували, що спадкодавиця ОСОБА_2 за життя набула або володіла спірним майном неправомірно, в суді не встановлено; позивачка оформити право на спадкове майно не має можливості, відповідач проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 4,5,12,13,81,259,263-265,268, 315ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до територіальної громади села Букавина в особі Ходорівської міської ради Львівської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Букавина Жидачівського району Львівської області.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай), площею 1,83 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №015946 від 20.03.1997.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.01.2025.
Суддя Р.Г. Равлінко