Справа № 308/20253/24
21 січня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про видачу судового наказу про стягнення з аліментів, -
Заявник ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу, у якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
В обгрунтування вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у заявниці народилася донька ОСОБА_4 , батько якої був записаний зі слів матері відповідно до ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 23.11.2022 року.
Однак, боржник звернувся до суду із позовом про визнання батьківства на підставі, якого 24.04.2024 року прийнято рішення, яким визнано боржника ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінити прізвище дитини.
3 самого народження дитина ОСОБА_5 проживає разом із заявницею та знаходиться на і її повному утриманні, що підтверджується актом обстеження житлових умов від 31.10.2024 року складеним службою у справах дітей Ужгородської міської ради на колишнє прізвище дитини та витягами з реєстру територіальної громади. Боржник, жодної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Тому склалися обставини, які шкодять її інтересам.
З метою захисту прав та інтересів дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на належне утримання з боку батька, який проживає окремо, заявниця мати звертається до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
23.11.2024 року представника ОСОБА_2 - адвоката Бухтоярової О.В. надійшла заява у справі №308/20253/24 про відсутність підстав для видачі судового наказу та у його відмові, згідно якої вона просить відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу. В даній заяві вказано, що завжди дбав про дитину, перераховував кошти поки ОСОБА_6 (заявниця) не заблокувала картки. Зазначає, що бачиться з дитиною, виховує її, купляє дитині одяг, ліки, іграшки оплачує садок.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.3 ст.19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23 грудня 2012 року наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Згідно з вимогами частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Статтею 161 ЦПК України встановлено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ, зокрема, заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; а також вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п.п. 4, 5 ч.1 ст. 161 ЦПК України).
За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (частина друга статті 167 ЦПК України).
Згідно з п.п. 4 та ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тлумачення зазначених норм дозволяє виснувати, що право ініціювати судовий розгляд справи про стягнення аліментів має той з батьків, разом з яким проживає дитина. На підтвердження цієї обставини заявник має надати належні, допустимі і достовірні докази.
Як вбачається, з матеріалів справи боржник ОСОБА_2 заперечує проти видачі даного судового наказу, а відтак між сторонами вбачається спір про право.
Як роз'яснено в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23.12.2012р., наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.
Спір про право являє собою суперечність, зовнішній вияв неспівпадіння в правових переконаннях сторін щодо існуючих прав та обов'язків або з приводу наявності (відсутності) правовідносин чи їх змісту та викликана цим неспівпадінням протилежна їх поведінка.
Під безспірністю вимог слід розуміти наявність достатніх та належних доказів високого ступеню достовірності, що визначають обґрунтованість вимог стягувача та малоймовірність захисту боржника.
Всупереч вказаному із заяви про видачу судового наказу вбачається наявність між сторонами спору про право, адже заявником не доведено належними доказами, обставини викладені у заяві про видачі судового наказу, а боржник заперечує проти його видачі.
За таких обставин, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України.
За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (ч.2 ст.167 ЦПК України).
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у видачі судового наказу слід відмовити, оскільки суддя не вбачає факту виникнення у заявника права вимоги про стягнення аліментів з боржника на утримання дитини.
Керуючись ст. ст. 161, 165, 166, 167, 260, 353 ЦПК України, суддя -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про видачу судового наказу про стягнення з аліментів.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів у порядку ст. 354 ЦПК України.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Н.В. Наумова