Справа №: 639/7553/24 Суддя суду 1 інстанції: Макаров В.О.
Провадження №: 33/818/183/25 Суддя суду апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
15 січня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Болотові О.О., з участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , який взяв захист своїх інтересів на себе, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року, допитавши свідка ОСОБА_2 , -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., без позбавленням права керування транспортними засобами та стягнуто судовий збір у сумі 605 гривень 60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 листопада 2024 року о 07 годині 55 хвилин по просп. Ново-Баварський, 93 в м. Харкові водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: неприродня блідість, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОНД водій ОСОБА_1 відмовився.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються дослідженими матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, подала апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог особа, стосовно якої складено матеріали про адміністративне правопорушення, зазначає, що від огляду на стан наркотичного сп'яніння як такого не відмовлявся, однак був зобов'язаний терміново доставити військовослужбовця ОСОБА_2 до місця служби, у зв'язку з чим не міг проїхати до наркологічного центру на вимогу працівників поліції. Разом з тим зазначає, що не вживає наркотичних засобів, а підозра поліцейських в протилежному була надуманою, зупинка його транспортного засобу - безпідставною.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянт підтримував вимоги апеляційної скарги у повному обсязі, просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Також просив суд врахувати його заслуги перед Вітчизною, стан його здоров'я, переконував суд, що наркотичних засобів не вживає, а закид працівників поліції підозри у вживанні ним таких засобів був безпідставним. Надав суду як докази копії своїх військових документів.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив, що у день події, що мала місце, мав терміново дістатися за місцем призначення, куди його віз ОСОБА_1 . Надав суду копію військового квитка та направлення, виданого начальником медичної служби військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 .
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9.а ПДР України Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з п. 4 розділу І вказаної Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння, крім запаху алкоголю з порожнини рота, (тобто порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що 02 листопада 2024 року о 07 годині 55 хвилин по просп. Ново-Баварський, 93 в м. Харкові водій ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції, які повідомили водієві про підозру у тому, що він перебуває в стані наркотичного сп'яніння та пропонували пройти огляд в медичному закладі, реагуючи на що останній обурився, заявив, що не перебуває в стані наркотичного сп'яніння та поїхав би на огляд, якби не був зобов'язаний терміново відвезти його компаньйона військовослужбовця за місцем призначення. У відповідь працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я. Ці обставини, зокрема, підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, що був уважно досліджений в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
З метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції з надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції та дійшов наступних висновків.
З положення п. 2 розділу І вищезгаданої Інструкції вбачається, що водії транспортних засобів підлягають огляду на стан сп'яніння в тому випадку, якщо у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що такі підстави мають бути реальними, а посилання на конкретні ознаки наркотичного сп'яніння міститься в тексті даної норми. Відтак підозра про перебування водія в стані наркотичного або іншого сп'яніння має бути обґрунтованою.
Натомість, на дослідженому відеозаписі жодних ознак наркотичного сп'яніння, передбачених п. 4 розділу І вищевказаної Інструкції, у зовнішньому вигляді та поведінці зупиненого водія не вбачається, що хоча не може бути категоричним доказом доведення певного факту, однак не може не братися до уваги судом для з'ясування повної картини події, що мала місце.
Разом з тим, виконання військових службових обов'язків особи, що притягається до адміністративної відповідальності, підтверджується рядом документів, поданих ОСОБА_1 для ознайомлення суду, зокрема, посвідченням ГУ Нацгвардії України серії НОМЕР_3 , відомостями з військового квитка серії НОМЕР_4 , випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1568.
Також судом апеляційної інстанції взято до уваги відомості військового квитка ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , а також направлення, видане начальником медичної служби військової частини НОМЕР_2 .
На думку суду апеляційної інстанції, протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції, на які посилається суд першої інстанції, не можуть бути єдиними самостійними доказами для доведення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, однак є належними доказами лише в сукупності з іншими доказами у справі, що є достатніми для усунення всіх сумнівів щодо вини особи.
Дослідивши в судовому засіданні всі докази у сукупності, а також показання особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та свідка ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції вважає, що дії працівників поліції не узгоджувалися з правилами, передбаченими Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, зокрема працівники поліції без передбачених вказаною Інструкцією підстав, перешкоджаючи виконанню особою, що притягається до адміністративної відповідальності, військових обов'язків, направляли її на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та безпідставно склали протокол про адміністративне правопорушення про відмову від проходження такого огляду.
Згідно зі статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295,296 КУпАП, суд -
Постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати.
Апеляційну скаргу правопорушника - задовольнити.
Провадження по даній справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі
п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського Апеляційного суду О.М. Курило