Справа № 189/259/25
2-н/189/9/25
про відмову у видачі судового наказу
23.01.2025 року селище Покровське
Суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області Чорна О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -
встановив:
Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дати подачі заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ознайомившись із заявою про видачу судового наказу та доданими до неї копіями документів на підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, суддя приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для відмови у видачі судового наказу про стягнення аліментів, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно положень п.1 ч.2, ч.3 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку наказного провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно із вимогами ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України).
За змістом ч. 5 ст. 183 СК України той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Тобто, за змістом вищевказаної правової норми, право на звернення до суду заявою про видачу судового наказу має той із батьків, з ким проживає дитина.
Однак, додана до заяви довідка виконавчого комітету Покровської селищної ради Дніпропетровської області підтверджує лише факт реєстрації заявника з дитиною за однією адресою.
Таким чином, вбачається, що до заяви про видачу судового наказу не додано документів або їх копій, що підтверджують обставини щодо проживання неповнолітньої дитини разом із заявником, якими заявник обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення аліментів на утримання доньки на свою користь, що позбавляє суд можливості перевірити наявність у заявника права вимоги на стягнення аліментів, як у особи, з якою проживає дитина.
За змістом пунктів 4, 5 ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує вказані обставини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог ст. 163 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, вважаю за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу, роз'яснивши, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст.95, 160, 161, 163, 165, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.1 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому Розділом ІІ «Наказне провадження» ЦПК України, після усунення її недоліків.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Копію ухвали направити заявнику на адресу, зазначену у заяві про видачу судового наказу.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.
Суддя О.В. Чорна