Справа № 191/3347/24
Провадження № 2-о/188/28/2025
16 січня 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Місюри К.В.
при секретарі - Лисяк А.Є.
за участю представників стрін:
від заявника: Сігнаєвська В.В. представник в режимі відеокнференції Мойсеєнко Є.О.
від заінтересованої особи: заступник начальника Сокуренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення факту , що має юридичне значення
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду, за участі заінтересованої особи: Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, та просить встановити факт її постійного проживання на території України, станом на 13 листопада 1991 року.
Обґрунтовує свої вимоги тим, що вона, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Золоте Луганської області 26.05.1980 року, Червонозаводським районним відділом внутрішніх справ м. Харкова, була документована паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , який нею був втрачений.
02.07.1985 року, Старогородським районним відділом внутрішніх справ м. Вінниці, заявниця була документована паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року НОМЕР_2 , замість втраченого паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_3 .
26.11.1986 року, заявниця уклала шлюб з ОСОБА_3 , 1954 року народження. Згідно відповіді на;адвокатський запит від Центрально-міського ВДРАЦС у місті Дніпрі ПМУ МЮ (м. Одеса) за вих.№89_/31.28-25 від 06.07.2024 року, актовий запис про шлюб був складений виконавчим комітетом Невської сільської ради Кремінського району Луганської області.
06.01.1987 року, заявниця, у зв'язку з укладанням шлюбу та зміною прізвища, була документована паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_4 , орган видачі Кремінський РВВС в Луганській області у період з 1989 року по 1993 року, заявниця була офіційно працевлаштована у колгоспі ім. Фрунзе с. Жахнівка Тиврівського району Вінницької області та колгоспі ім. Сафоника с. Онитківці Тиврівського району Вінницької області .
У квітні 2014 року, заявниця звернулася до Кремінського РС УДМС в Луганській області з заявою про встановлення особи, належності до громадянства України та видачу паспорта громадянина України вперше. 25.04.2014 року, Кремінським РС УДМС в Луганській області заявниці була видана довідка №578 про те, що вона справді зверталася до Кремінського РС УДМС в Луганській області із заявою щодо видачі паспорта замість утраченого, однак за проведеною перевіркою встановлено особу заявниці, але не встановлено належності до громадянства будь якої держави.
21.08.2023 року, заявниця звернулася до УВКБ ООН із проханням про правову допомогу щодо підтвердження наявності або відсутності громадянства, а також за правовим захистом для осіб без громадянства і тих, хто ризикує такими стати (УВКБ ООН, справа №788-23-2274451) .
У лютому 2024 року, заявниця звернулася до Першотравенського відділу ГУ ДМС в Дніпропетровській області з письмовою заявою про встановлення належності до громадянства України та отриманням паспорта громадянина України вперше.
06.03.2024 року, Першотравенський відділ ГУ ДМС в Дніпропетровській області, листом №С- 6/6/1238/3378-24 розглянувши заяву заявниці від 27.02.2024 року повідомив, що належність до громадянства України заявниці; не встановлено, у зв'язку з чим, для отримання довідки про реєстрацію громадянином України, та в подальшому паспорта громадянина України заявниці рекомендовано звернутися до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року або про встановлення факту проживання на території України станом за на 13.11.1991 року (належним чином засвідчена копія листа Першотравенського відділу ГУ ДМС в Дніпропетровській області додається).
З моменту народження; та; по теперішній час заявниця територію України не покидала, громадянства (підданства) іншої країни не має, до адміністративної та кримінальної відповідальностей не притягувалася.
Зазначила, що вона постійно проживала на території України станом на 1991 рік, у тому числі станом 13 листопада 1991 року та не була громадянином іншої держави, йому необхідно встановити даний факт для отримання паспорта громадянина України, в зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду з даною заявою.
Представник заявниці в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просить їх задовольнити .
Представник заінтересованої особи в судовому засіданні проти заявлених вимог не заперечувала.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до такого висновку.
Згідно вимог ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Золоте Луганської області ,Україна ( належним чином засвідчена копія свідоцтва про народження та належним чином засвідчена копія відповіді на адвокатський запит Центрально - міського ВДРАЦС умісті Дніпрі ПМУ МЮ (м. Одеса) з інформацією щодо актового запису про народження додається).
26.05.1980 року, Червонозаводським районним відділом внутрішніх справ м. Харкова, заявниця була документована паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , який був втрачений заявницею (належним чином засвідчена копія відповіді на адвокатський запит від ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області додається).
02.07.1986 року, Старогородським районним відділом внутрішніх справ м. Вінниці, заявниця була документована паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року НОМЕР_2 , замість втраченого паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_3 (належним чином засвідчена копія відповіді на адвокатський запит від ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області додається).
26.11.1987 року, заявниця уклала шлюб з ОСОБА_3 , 1954 року народження. Згідно відповіді на;адвокатський запит від Центрально-міського ВДРАЦС у місті Дніпрі ПМУ МЮ (м. Одеса) за вих.№89_/31.28-25 від 06.07.2024 року, актовий запис про шлюб був складений виконавчим комітетом Невської сільської ради Кремінського району Луганської області (належним чином засвідчена копія відповіді на адвокатський запит Центрально-міського ВДРАЦС у місті Дніпрі ПМУ МЮ (м. Одеса) з інформацією щодо актового запису про шлюб додається).
06.01.1988 року, заявниця, у зв'язку з укладанням шлюбу та зміною прізвища, була документована паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_4 , орган видачі Кремінський РВВС в Луганській області (належним чином засвідчена копія відповіді на адвокатський запит від ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області додається). Вищезазначений паспорт втрачений заявницею.
У період з 1989 року по 1993 року, заявниця була офіційно працевлаштована у колгоспі ім. Фрунзе с. Жахнівка Тиврівського району Вінницької області та колгоспі ім. Сафоника с. Онитківці Тиврівського району Вінницької області (належним чином засвідчені копії відповіді на адвокатські запити від архівного відділу Вінницької РВА Вінницької області та Тиврівської селищної ради Вінницької області додаються).
В квітні 2014 року, заявниця звернулася до Кремінського РС УДМС в Луганській області з заявою про встановлення особи, належності до громадянства України та видачу паспорта громадянина України вперше.
25.04.2014 року, Кремінським РС УДМС в Луганській області заявниці була видана довідка №578 про те, що вона справді зверталася до Кремінського РС УДМС в Луганській області із заявою щодо видачі паспорта замість утраченого, однак за проведеною перевіркою встановлено особу заявниці, але не встановлено належності до громадянства будь якої держави (належним чином засвічена копія довідки №5 78 від 25.04.2014року додається).
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Листом Верховного суду України від 01.01.2012 про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз'яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, який має юридичне значення.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 1991 рік, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.
Відповідно до п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991.
У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З вказаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Належність до громадянства та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час. При цьому, юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Згідно із п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого указом Президента України від 27.03.2001 №215, встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Пунктом 8 цього Порядку визначено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: 1) заяву про встановлення належності до громадянства України; 2) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); 3) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
У пункті 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Таким чином, надані заявницею докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета доказування, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують факт проживання заявниці на території України.
Приймаючи до уваги те, що встановлення факту постійного проживання на території України має для заявниці юридичне значення та необхідне їй для отримання паспорту громадянина України, враховуючи наявність доказів на підтвердження постійного проживання ОСОБА_1 на території України станеом на 13 листопада 1991 року, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 10, 12, 81, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 9 Закону України «Про громадянство України», суд,-
Заяву задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Золоте Луганської області на території України станом на 13.11.1991 року.
Витрати у справі віднести на заявницю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К. В. Місюра