13 січня 2025 рокуСправа №160/15678/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
17.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі-відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі-відповідач-2), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначити пенсію за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області зарахувати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до стажу роботи - період роботи з 1980 року по 1997 рік у колгоспі ім. Кірова.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії. Відповідачем-2 прийнято рішення №046050008546 від 21.07.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років. Крім того, оскаржуваним рішення не зараховані періоди перебування в Центрі Зайнятості 2008-2009 рр. по трудовій книжці від 25.12.1980 НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка трудової книжки оформлена з порушеннями, а саме неповна дата народження, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР 20.06.1974 № 162, яка діяла до 29 липня 1993 року Також не враховано стаж по довідках від 18.12.2020 р. № 12.03-19, №13.03- 19, №14.03-19, №15.03-19, оскільки зазначене в довідках ім'я паспортним даним, по батькові зазначено не повне або відсутнє. Позивач вважає, що її трудова книжка та трудова книжка колгоспника містять всі необхідні відомості для призначення пенсії. Таким чином, позивач з даною відмовою не погоджується, у зв'язку з чим була змушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/15678/24, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
10.07.2024 року від відповідача-1 надійшла копія пенсійної справи позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
04.10.2024 року від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/15678/24 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. Продовжено розгляд справи №160/15678/24 одноособово суддею Луніною О.С. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 року залучено до участі у справі №160/15678/24 в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Розгляд справи розпочато спочатку.
25.11.2024 року від відповідача-2 надійшла копія пенсійної справи позивача.
02.12.2024 року через систему «Електронний суд» та 04.12.2024 року засобами поштового зв'язку від відповідача-2 надійшов відзив, в якому останній просить в задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне. Позивач 13.07.2021 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. За наслідками розгляду заяви та наданих документів 21.07.2021 Головним управлінням винесено рішення №046050008546 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років. Позивач на обліку в Головному управлінні не перебуває та пенсію не отримує. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року не менше 28 років. До досягнення віку, встановленого абз. 1 і 2 цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. За результатами розгляду наданих позивачем документів, до страхового стажу не зараховані періоди перебування в Центрі Зайнятості 2008-2009 рр. по трудовій книжці від 25.12.1980 НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка трудової книжки оформлена з порушеннями, а саме неповна дата народження, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР 20.06.1974 № 162, яка діяла до 29 липня 1993 року. Також неможливо врахувати стаж по довідках від 18.12.2020 р. № 12.03-19, №13.03- 19, №14.03-19, №15.03-19, оскільки зазначене в довідках ім'я паспортним даним, по батькові зазначено не повне або відсутнє. Для врахування до страхового стажу періоду перебування в Центрі Зайнятості позивачу необхідно було надати уточнюючу довідку, а факт належності вищевказаних довідок можливо встановлено у судовому порядку, про що повідомлено позивача. Страховий стаж позивача на момент звернення складає 10 років 02 місяці. Враховуючи, що позивачем не надано уточнюючих довідок, відсутнє право на зарахування спірного стажу. У зв'язку з цим, право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058 відсутнє, оскільки відсутній необхідний страховий стаж.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , дівоче прізвище позивачки - « ОСОБА_3 », а з 12.07.1980 - « ОСОБА_4 ».
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , прізвище позивачки « ОСОБА_4 », з 05.09.2008 - « ОСОБА_5 ».
13.07.2021 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
Засобами програмного забезпечення, за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління ПФУ в Одеській області.
На підставі заяви та наданих документів Головним управлінням ПФУ в Одеській області винесено рішення №046050008546 від 21.07.2021 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Після перевірки наданих документів Головним управлінням ПФУ в Одеській області було встановлено, що страховий стаж роботи позивача становить - 10 років 02 місяці.
До страхового стажу позивача не зараховані періоди перебування в Центрі Зайнятості 2008-2009 рр. по трудовій книжці від 25.12.1980 НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка трудової книжки оформлена з порушеннями, а саме неповна дата народження, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР 20.06.1974 № 162, яка діяла до 29 липня 1993 року Також неможливо врахувати стаж по довідках від 18.12.2020 р. № 12.03-19, №13.03- 19, №14.03-19, №15.03-19, оскільки зазначене в довідках ім'я паспортним даним, по батькові зазначено не повне або відсутнє.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 01 січня 2004 року.
Відповідно до ч.1ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно з ч.ч.1, 2, 4ст.24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спірні правовідносини регулював Закон України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно дост.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п.1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637(далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.
Загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 р. (далі- Інструкція №162).
Згідно з п.2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.11 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.12 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58.
Тобто, надаючи оцінку викладеному, суд приходить до висновку, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Отже, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Із записів копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , яка належить позивачу, видно, що (мовою оригіналу) ОСОБА_6 записом №1 прийнята в члени колгоспу імені Кірова відповідно до наданої заяви - 20.09.1980 року. Відповідно до запису №2 - позивач 16.04.1997 року - звільнена по переводу на КГГМК Криворіжсталь.
Також, період перебування позивача в Центрі зайнятості з 27.02.2008 року по 20.02.2009 року підтверджується трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 - записи №11-№12.
Заданими архівної довідки №12.03-19 від 18.12.2020 р., в документах архівного фонду колгоспу ім. Кірова, Апостолівського району, Дніпропетровської області, в особових рахунках працівників зазначено « ОСОБА_7 ».
За даними архівної довідки №13.03-19 від 18.12.2020 р., в документах архівного фонду колгоспу ім. Кірова, Апостолівського району, Дніпропетровської області, в особових рахунках працівників зазначений « ОСОБА_7 ».
За даними архівної довідки №14.03-19 від 18.12.2020 р., в документах архівного фонду колгоспу ім. Кірова, Апостолівського району, Дніпропетровської області, в особових рахунках працівників зазначений « ОСОБА_7 ».
За даними архівної довідки №15.03-19 від 18.12.2020 р., в документах архівного фонду колгоспу ім. Кірова, Апостолівського району. Дніпропетровської області, в особових рахунках працівників зазначений « ОСОБА_8 », « ОСОБА_7 ».
Так, постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310 затверджено «Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників» (далі - Порядок №310, в редакції, чинній на моменти виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1 Порядку №310, далі мовою оригіналу: «трудовая книжка колхозника является основным документом о трудовой деятельности членов колхозов». Пунктом 2 Порядка №310 установлено, что трудовые книжки ведутся на всех членов колхозов с момента принятия их в члены колхоза. Имеющиеся у колхозников трудовые книжки ранее установленного образца обмену на новые не подлежат. В соответствии с п.3 Порядку №310, заполнение трудовой книжки впервые производится в присутствии лица, принятого в члены колхоза. Согласно п.6 Порядка №310, все записи в трудовой книжке заверяются во всех разделах за время работы в колхозе подписью председателя колхоза или специально уполномоченного правлением колхоза лица и печатью. Пунктом 9 Порядка №310 установлено, что заполнение трудовых книжек и вкладышей к ним производится на том языке, на котором ведется делопроизводство в данном колхозе. Если делопроизводство ведется на языке союзной или автономной республики, то трудовая книжка заполняется одновременно на языке данной республики на русском языке и заверяются оба текста. Также, пункт 13 Порядка №310 говорит о том, что ответственность за организацию работ по ведению, учету, хранению и выдаче трудовых книжек возлагается на председателя колхоза. Ответственность за своевременно и правильное заполнение трудовых книжек, за их учет, хранение и выдачу несет специально уполномоченное правлением колхоза лицо. За нарушение установленного порядка ведения, учета, хранения и выдачи трудовых книжек должностные лица несут ответственность в соответствии с уставом и правилами внутреннего распорядка колхоза, а в предусмотренных законом случаях ответственность».
З аналізу наведених норм видно, що обов'язок щодо заповнення та ведення трудових книжок колгоспників покладається саме на голову колгоспу або на його відповідальну особу.
Таким чином, так як трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 , що належить позивачу, містить всі необхідні записи, що передбачені нормами чинного законодавства, суд робить висновок, що періоди роботи в колгоспі імені Кірова з 20.09.1980 року по 16.04.1997 року підлягають до зарахування до її страхового стажу.
Крім того суд враховує й той факт, що позивачем до матеріалів справи було надано архівні довідки від 18.12.2020 р. № 12.03-19, №13.03- 19, №14.03-19, №15.03-19, в яких чітко було зазначено працівника «Лукша Мария».
Згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", жінки, які народилися у період з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року, виходять на пенсію в 59 років 6 місяців. З 1 квітня 2021 року пенсійний вік у жінок (які народилися у період з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року) збільшується до 60 років.
Крім того, звернення за призначенням пенсії за віком може здійснюватися за місяць до досягнення пенсійного віку або протягом трьох місяців після досягнення пенсійного віку. В цьому випадку пенсія призначається з наступного дня після досягнення пенсійного віку. Якщо ж документи для призначення пенсії за віком надаються після закінчення тримісячного терміну з дати досягнення пенсійного віку, то пенсія призначається з дати звернення за призначенням пенсії.
Щодо позовних вимог заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, суд зазначає наступне.
З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , встановлено, що рішення від 21.07.2021 року №046050008546 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Отже, вимога про визнання протиправними дій стосується Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як пенсійного органу, який приймав відповідне рішення про відмову у призначенні пенсії.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини 2 статті 245 КАС України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за можливе визнати рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії та не зарахування до страхового стажу період роботи в колгоспі імені Кірова з 20.09.1980 року по 16.04.1997 року з посиланням на відсутність у неї необхідного страхового стажу на день звернення з заявою протиправним та таким, що підлягає скасуванню, та зобов'язати належний орган призначення пенсії розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 13.07.2021 року, з урахуванням висновків суду.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2422,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.3702039594.1 від 13.06.2024 року та квитанцією №0.0.3702039854.1 від 13.06.2024.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1614,94 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046050008546 від 21.07.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65107, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до страхового стажу період роботи в колгоспі імені Кірова з 20.09.1980 року по 16.04.1997 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська обл., 65107, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про призначення пенсії за віком від 21.07.2021 року, з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати по справі у розмірі 1614,94 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна