Справа № 127/772/25
Провадження № 3/127/190/25
22 січня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 03.01.2025 серії ЕПР №212148 «28.12.2024 р. о 22:30 год. в м. Вінниця по вул. Соборна, 17, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом номерний знак НОМЕР_1 , будучи учасником ДТП самовільно залишив місце пригоди до якої був причетний, чим порушив п. 2.10.а Правил дорожнього руху.»
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та суду пояснив, що наміру залишати місце ДТП не мав, оскільки не відчув зіткнення. Про свою причетність до ДТП він дізнався пізніше від працівників поліції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано копію схеми місця ДТП, копію письмових пояснень ОСОБА_2 та копію протоколу про адміністративне правопорушення, який складений відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
З письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 28.12.2024 року приблизно о 22:31 рухаючись на своєму автомобілі по вул. Соборній в напрямку центру міста помітив , що справа від нього рухався транспортний засіб Audi темного кольору номерний знак якого не запам'ятав. Даний автомобіль рухався на великій швидкості. Різко здійснив рух ліворуч , внаслідок чого ОСОБА_2 відчув удар в передній бампер з правої сторони, вийшовши з автомобіля він помітив пошкодження переднього бампера, а саме пошкодження лакофарбового покриття. Автомобіль Audi зник з місця події у невідомому напрямку.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №212149 від 03.01.2025 за ст. 124 КУпАП вбачається, що 28 грудня 2024 року о 22:30 год. в м. Вінниця по вул. Соборна, 17, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Audi А6 номерний знак НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху не переконався, що це безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам руху, допустив зіткнення з автомобілем Mazda номерний знак НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку, від чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху.
Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Вище вказана норма пов'язує настання відповідальності із порушенням конкретних Правил дорожнього руху. Вимога про зупинку передбачена п. 2.10а Правил дорожнього руху, - у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Так, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю умисної форми вини.
З пояснень ОСОБА_1 судом встановлено, що він дійсно не мав умислу залишати місце дорожньо-транспортної пригоди, так як він не помітив, що став учасником ДТП. Пошкодження бамперу виявилось незначним, тому він об'єктивно міг не помітити факт вчинення ДТП. Про його причетність до ДТП він дізнався пізніше від працівників поліції.
З матеріалів справи вбачається, що ДТП спричинені пошкодження лакофарбового покриття бампера автомобіля. Характер незначних пошкоджень дають суду підстави для обґрунтованих сумнівів в тому, що водій Audi А6 ОСОБА_1 усвідомив свою причетність до ДТП.
З усього вбачається, що ОСОБА_1 дійсно не усвідомлював свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди.
Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, і ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на вказане суд дійшов висновку, що наданими матеріалами не доведено наявність складу правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП в діях ОСОБА_1 , а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі необхідно закрити.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 122-4, ст.ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: