Справа № 523/1125/24
Провадження №2-др/523/7/25
"20" січня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, заяву представника позивача акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» - Албул В.С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі №523/1125/24 за позовом акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії,
Представник позивача АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» - Албул В.С. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №523/1125/24, якою просить стягнути суму витрат понесених на професійну (правничу) допомогу у розмірі 10 000 гривень. В якості доказів понесення витрат, посилається на: - Акт надання послуг, що містить детальний опис робіт (надання послуг) та їх вартість; - копію наказу про прийняття на роботу АО «ПЕРШИЙ РАДНИК»; - копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю; - копію довіреності.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
У судове засідання представник АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про підтримання заяви про ухвалення додаткового рішення, а також просив розглянути заяву у його відсутність.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання, в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17).
Зваживши доводи заяви, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо: - судом не вирішено питання про судові витрати;
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.07.2024 року позов акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі», вартість необлікованої електричної енергії в розмірі 84783 (вісімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят три) грн 13 коп., та судовий збір у розмірі 2422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
19.07.2024 року до суду надійшла заява Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі" про ухвалення додаткового рішення стосовно вирішення питання про витрати на правничу допомогу. В заяві представник позивача просить поновити строк для подання доказів щодо розміру витрат на правову допомогу та ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі" витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В обґрунтування якої посилається на те, що в позовній заяві позивачем зазначався орієнтовний розрахунок судових витрат, докази понесення надані у відповідності до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Клопотання про поновлення строку для подання доказів щодо розмір витрат на правову допомогу обґрунтоване тим, що представник позивача участі у судовому засіданні не брав, із рішенням суду ознайомився з особистого електронного кабінету в підсистемі «Електронного суду» 18.07.2024 року.
Згідно з частинами першою - третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає клопотання про поновлення строку на подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу обґрунтованим, наведені заявником причини пропуску строку зазначеного у частині восьмій статті 141 ЦПК України поважними, тому клопотання підлягає задоволенню.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилами частини 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18 дійшов наступних висновків:
(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження понесених АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» витрат на правничу допомогу, його представник - адвокат Албул В.С. надав: 1) копію наказу про прийняття на роботу до Адвокатського об'єднання «Перший Радник» № 45-к від 07.12.2023 року на посаду адвоката за сумісництвом; 2) Довіреність № 35/2023 від 04.03.2024 р.; 3) Акт надання послуг та виконання робіт; 4) договір про надання правової допомоги від 22.12.2023 року № 2212-ПД/7074-00.
Зі вказаного Акту наданих послуг вбачається, що адвокатське об'єднання « Перший Радник» в особі адвоката Албул В.С. надав клієнту АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» наступні правові послуги:
1) Вивчення нормативно-правового врегулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів - 3 години, 3000,00грн; 2) Розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовка та систематизація доказової бази - 2 години, 2000,00 грн; 3) Підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру (заяви, клопотання, відповідь на відзив), загальний супровід справи - 5 годин, 5000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18).
Проаналізувавши вказаний Акт наданих послуг, суд вважає що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності, обґрунтованості та реальності.
У зв'язку з тим, що позивач вимушено уклав договір про надання правової (правничої) допомоги, з метою захисту своїх прав, зважаючи на предмет позовних вимог - стягнення вартості необлікованої електричної енергії, враховуючи критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, відсутність заяви від відповідачів про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновків про задоволення заяви та стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 гривень.
Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, суд виходить із того, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладений Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).
Також при ухваленні рішення по справі, суд враховує правові висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, згідно яких:
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;
- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
У даному випадку, відповідачі клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не заявляли.
Разом із тим, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 522/5582/16-ц, від 17.08.2022 у справі № 745/342/19, від 24.03.2021 у справі № 462/2077/17. З огляду на викладене, сума витрат на правничу допомогу підлягає стягненню з відповідачів пропорційно.
На підставі викладеного, керуючись ст. 134, 137, 141, 270 ЦПК України,
Заяву представника позивача акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» - Албул В.С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі № 523/1125/24 за позовом акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії - задовольнити.
Поновити Акціонерному товариству «ДТЕК Одеські Електромережі» строк на подання доказів розміру витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» (код ЄДРПОУ: 00131713, 65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28б) витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» (код ЄДРПОУ: 00131713, 65031, м.Одеса, вул. М. Боровського, 28б) витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст рішення виготовлений 22 січня 2025 року.
Суддя: К.О. Далеко