Провадження № 22-ц/803/1075/25 Справа № 215/1404/24 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
21 січня 2025 року м.Кривий Ріг
справа № 215/1404/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Гладиш К.І.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Толстих Олександр Юрійович, на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року, яке ухвалено суддею Демиденко Ю. Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 вересня 2024 року,
В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю сина.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є батьком ОСОБА_2 , який працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХБУД КР» на посаді помічника машиніста тепловоза на маневрових та господарчих роботах.
16 жовтня 2018 року, під час виконання ОСОБА_2 трудових обов'язків на території відповідача ПрАТ «ПівнГЗК», з ним стався нещасний випадок внаслідок якого він помер.
Оскільки, нещасний випадок стався в результаті використання джерела підвищеної небезпеки, а також в результаті дій, в тому числі посадових осіб ПрАТ «ПівнГЗК», які порушили посадові інструкції, та на території ПрАТ «ПівнГЗК», позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» на свою користь завдану йому моральну шкоду в розмірі 781 000 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Толстих О.Ю., ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі про задоволення позовних вимог позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в результаті дій пов'язаних з використанням джерела підвищеної небезпеки, на території підприємства відповідача з сином позивача, стався нещасний випадок - він отримав виробничу травму, внаслідок якої наступила його смерть.
Апелянт зауважує на тому, що відповідно до Акту спеціального розслідування, нещасний випадок з сином позивача відбувся на території підприємства відповідача, в результаті дій пов'язаних з використанням джерел підвищеної небезпеки, а саме: тепловоза ТЭМ-2 госп. №79, тягового агрегата ОПЭ1А спеціалізованого поїзда та екскаватора ЭКГ-10 госп. №56, які належали ПрАТ «ПівнГЗК». Надання послуг з маневрових робіт на підставі перелічених договорів про надання послуг, ТОВ «ШЛЯХБУД -КР» виконувало саме в інтересах відповідача. Більше того, в аналогічній справі № 215/2755/24, суд прийшов до висновків, що оскільки смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, будучи у складі локомотивної бригади підйомнотранспортного устаткування залізничного цеху з обслуговування об'єктів ПрАТ «ПівнГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР», саме на відповідача ПрАТ «ПівнГЗК», також покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду позивачу.
При цьому апелянт посилається на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у праві № 372/1652/18.
Оскільки нещасний випадок із сином позивача стався на виробництві та внаслідок дій, пов'язаних з використанням джерел підвищеної небезпеки, на території підприємства відповідача він має право на відшкодування моральної шкоди, а обов'язок такого відшкодування в тому числі покладається на ПрАТ «ПівнГЗК».
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПрАТ «ПівнГЗК» - Савельєву Т.Д., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 (а.с.30).
ІНФОРМАЦІЯ_1 син позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 загинув внаслідок нещасного випадку на підприємстві під час виконання своїх трудових обов'язків (а.с.28, 29).
Відповідно до висновку комісії у Акті Н-1 від 01 квітня 2019 року встановлено, що нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом. Особи які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: Федоренко Микола Вікторович - машиніст тепловоза на маневрових господарчих роботах дільниці № 7.3. підйомно-транспортного устаткування залізничного цеху з обслуговування об'єктів ПрАТ «ПівнГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР»; ОСОБА_2 - помічник машиніста тепловоза на маневрових господарчих роботах дільниці № 7.3. підйомно-транспортного устаткування залізничного цеху з обслуговування об'єктів ПрАТ «ПівнГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР»; Руденко Олександр Віталійович - електромеханік дільниці № 7.3. підйомно-транспортного устаткування залізничного цеху з обслуговування об'єктів ПрАТ «ПівнГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР»; Захарченко Валерій Миколайович - головний механік залізничного цеху з обслуговування об'єктів ПрАТ «ПівнГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з вимогами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом (частина друга статті 1167 ЦК України).
Зазначена норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також інших умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку між такою поведінкою і завданою шкодою та вини заподіювача (крім випадків відповідальності без вини).
У частині другій статті 1168 ЦК України вказано, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина друга статті 153 КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини третьої статті 153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (стаття 173 КЗпП України).
За статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Тобто відповідні правовідносини регулюються статтею 237-1 КЗпП України, статтями 1166, 1167, 1168 ЦК України, що слугують підставою для стягнення з роботодавців коштів на відшкодування заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я або в разі смерті працівника моральної шкоди.
Цивільна деліктна відповідальність - це відповідальність за вчинення цивільно-правового делікту, у вигляді покладення на винну особу обов'язку відшкодувати шкоду потерпілому.
Із викладено слідує, що деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Як слідує з матеріалів справи, загиблий ОСОБА_2 був працівником ТОВ «ШЛЯХБУД КР» (а.с.34-35) та причиною настання нещасного випадку, відповідно до Акту форми Н-5 від 01 квітня 2019 року та Акту № 2 форми Н-1 від 01 квітня 2019 року є порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці працівниками ТОВ «ШЛЯХБУД КР» (а.с.9-27).
Так, відповідно до висновку комісії у Акті Н-1 від 01 квітня 2019 року встановлено, що нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом. Особи які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: Федоренко Микола Вікторович - машиніст тепловоза на маневрових господарчих роботах дільниці № 7.3. підйомно-транспортного устаткування залізничного цеху з обслуговування об'єктів ПрАТ «ПівнГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР»; ОСОБА_2 - помічник машиніста тепловоза на маневрових господарчих роботах дільниці № 7.3. підйомно-транспортного устаткування залізничного цеху з обслуговування об'єктів ПрАТ «ПівнГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР»; Руденко Олександр Віталійович - електромеханік дільниці № 7.3. підйомно-транспортного устаткування залізничного цеху з обслуговування об'єктів ПрАТ «ПівнГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР»; Захарченко Валерій Миколайович - головний механік залізничного цеху з обслуговування об'єктів ПрАТ «ПівнГЗК» ТОВ «ШЛЯХБУД КР».
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, вказаною нормою права передбачено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки.
Критерії належності тепловоза не є визначальним робочим місцем працівників ТОВ «ШЛЯХБУД КР». В даному випадку діяльність з використанням тепловоза ТЭМ-2 госп, № 79 пов'язана саме з підприємством ТОВ «ШЛЯХБУД КР», робітники якого діяли на підставі договорів № 72 від 31 січня 2017 року про надання послуг маневрових робіт тепловозів серії ТЕМ 2 та № 73 від 01 січня 2017 року на виконання робіт щодо забезпечення безпеки руху поїздів, згідно яких підрядник ТОВ «ШЛЯХБУД КР» був саме виконавцем цих робіт. Таким чином, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, пов'язана з діяльністю використання тепловозу ТЕМ 2 саме ТОВ «ШЛЯХБУД КР».
На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що окрім ТОВ «ШЛЯХБУД КР» за спричинення моральної шкоди має відповідати ПрАТ «ПівнГЗК», як власник джерела підвищеної небезпеки, а саме тепловоза ТЭМ-2 госп. № 79, тягового агрегата ОПЭ1А спеціалізованого поїзда та екскаватора ЭКГ-10 госп. № 56, які належали ПрАТ «ПівнГЗК», з огляду на таке.
Щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, необхідно враховувати, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частини друга та п'ята статті 1187 ЦК України).
Так, відповідно до договору оренди, укладеного 10 лютого 2018 року між ПрАТ «ПівнГЗК» та ТОВ «ШЛЯХБУД КР», актів прийому-передачі орендованого майна, тепловоз ТЭМ-2 госп. № 79, тяговий агрегат ОПЭ1А спеціалізованого поїзда та екскаватор ЭКГ-10 госп. № 56 були передані відповідачем в оренду ТОВ «ШЛЯХБУД КР», тому саме ТОВ «ШЛЯХБУД КР», як орендар вказаних транспортних механізмів (механізмів), як особа, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортними засобами (механізмами), відповідає за завдану шкоду.
Виходячи із наведеного, посилання апелянта в апеляційній скарзі на висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у праві № 372/1652/18, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зміст правовідносин у вказаній справі та справі № 372/1652/18 є відмінним.
У справі № 372/1652/18 настання нещасного випадку мало місце не з використанням джерела підвищеної небезпеки - транспортним засобом. В наведеній як приклад справі нещасний випадок стався на об'єкті підвищеної небезпеки, а саме аварія на об'єкті підвищеної небезпеки.
При цьому, урядова комісія у звіті встановила на об'єкті підвищеної небезпеки порушення містобудівного законодавства, правил технічної, пожежної та екологічної безпеки; функціонування нафтобази як аварійно-небезпечного об'єкта; негативні наслідки пожежі для довкілля; загрозу від пожежі для життя людей кількох населених пунктів через близькість нафтобази до складу боєприпасів. Комісія вказала, що гіршого варіанта розвитку подій вдалося уникнути лише внаслідок самовідданих дій пожежників під час гасіння пожежі.
Отже, зміст правовідносин в даній справі та справі № 372/1652/18 є відмінним.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.367, ч.1 ст.369, ст.374, ст.375, ст.ст.381, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Толстих Олександр Юрійович, - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 січня 2025 року.
Головуючий:
Судді: