21.01.2025 Справа №607/26519/24 Провадження №3/607/438/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович під час розгляду матеріалів, що надійшли з Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серія НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
11.12.2024 з Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП) (справа №607/26519/24).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №619296 від 06 грудня 2024 року зазначено, що 20 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 винесений терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 333900, згідно із яким його зобов'язано залишити місце спільного проживання із постраждалим ОСОБА_2 на три доби. ОСОБА_1 не повідомив уповноважений підрозділ органів Національної поліції (Тернопільське РУ поліції ГУНП в Тернопільській області) про місце свого перебування на час дії припису, чим порушив пункт 8 статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року №2229-VIII, за що передбачена відповідальність за частиною другою статті 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні особа, яку притягають до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз'яснених йому прав, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, винуватим себе у вчинені адміністративного правопорушення не визнає.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша); адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (частина друга).
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22 травня 2024 року № 3733-IX статтю 173-2 КУпАП викладено у новій редакції.
Так, відповідно до частини першої статті 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Попередня редакція частини першої статті 173-2 КУпАП передбачала відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Чинна частина друга статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, тобто вчинення домашнього насильства, тобто за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Водночас попередня редакція частини другої статті 173-2 КУпАП встановлювала відповідальність за повторене, вчинення діянь, визначених у частині першій статті 173-2 КУпАП, особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з таких порушень.
Таким чином, чинна редакція частин першої, другої статті 173-2 КУпАП не встановлює відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, а також за неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Така відповідальність, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22 травня 2024 року №3733-IX, передбачена статтею 173-8 КУпАП. Зокрема, відповідно до статті 173-8 КУпАП відповідальність настає за: неповідомлення особою, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким вона повинна залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, у встановлений законом строк уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування (частина перша), невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений (частина друга), а також за діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів; перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма) (перший абзац пункту 2 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України констатував, що вказані положення Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (абзац перший, речення перше абзацу другого пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011).
Орган конституційної юрисдикції у Рішенні від 18 грудня 2024 року № 12-р(II)/2024 також вказав, що приписи частини першої статті 58 Конституції України містять виняток з принципу незворотності дії закону в часі - вимогу зворотної дії в часі (lex retro agit in mitius), якщо нормативно-правовий акт скасовує або пом'якшує відповідальність особи, його застосовують до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності (абзац перший підпункту 6.2 пункту 6 мотивувальної частини); на фізичних осіб конституційні гарантії про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, діють безпосередньо, без додаткового зазначення у приписі права (абзац третій підпункту 6.2 пункту 6 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (частина перша); закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів; закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають (частина друга).
Цими приписами КУпАП відтворено загально визнані принципи дії законів у часі, зокрема ретроактивна форма дії норм, що полягає у тому, що положення певної норми поширюють свою дію на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.
На час вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння діяла редакція частини другої статті 173-2 КУпАП, яка передбачала відповідальність за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений та неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце тимчасового перебування особи в разі винесення щодо неї термінового заборонного припису, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Утім, на час розгляду справи у суді чинна редакція частини другої статті 173-2 КУпАП відповідальності за такі діяння не передбачає.
Крім того, суд звертає увагу, що кваліфікований склад адміністративного проступку за неповідомлення особою, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким вона повинна залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, у встановлений законом строк уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування, чинним КУпАП не передбачений взагалі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи наведене вище, дії ОСОБА_1 , зазначені у протоколі серії ВАД № 619296 від 06 грудня 2024 року, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, а тому провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Керуючись статтями 7 - 9, 33 - 36, 173-2, 245, 247, 251 - 252, 280, 283 - 284, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
2. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
4. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
5. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. І. Якімець