Провадження № 11-сс/803/135/25 Справа № 202/14109/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 січня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Самар Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, працюючого у ФОП ОСОБА_9 на посаді прибиральника виробничих приміщень, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 Кримінального кодексу України (далі-КК),-
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року задоволено клопотання слідчого відділу РЗЗС СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який відраховується з моменту затримання, тобто з 11:00 години 18 грудня 2024 року.
Одночасно підозрюваному ОСОБА_7 встановлено заставу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму ддя працездатних осіб, що складає - 908 400,00 грн. Також слідчим суддею визначено, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_7 застави, у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України (далі- КПК), на нього будуть покладені наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, обравши вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, як спосіб отримання стабільного незаконного прибутку, в порушення вимог Законів України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», не пізніше, ніж 26.03.2024 (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений) прийняв рішення про створення організованої групи, з метою вчинення особливо тяжких злочинів, які полягали у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон на території міста Самар (колишня назва м. Новомосковськ), Дніпропетровської області.
Для досягнення злочинного задуму ОСОБА_11 розробив план, яким передбачив наступне:
1) підбір в якості співучасників організованої групи довірених осіб, які повністю визнаватимуть його владу та авторитет як лідера організованої групи, дотримуватимуться в суворому порядку встановлених ним правил поведінки, погодяться залучати інших осіб для заняття протиправною діяльністю у складі організованої групи;
2) організація на території м. Самар (колишня назва м. Новомосковськ), Дніпропетровської області незаконного придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон з метою збуту:
- пошук джерел придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон;
- організація доставки наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон до місць зберігання у м. Самар (колишня назва м. Новомосковськ), Дніпропетровської області;
- пошук об'єктів нерухомості на території м. Самар (колишня назва м. Новомосковськ), Дніпропетровської області, в яких здійснюється зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон;
- зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон у визначених об'єктах нерухомості на території м. Самар (колишня назва м. Новомосковськ), Дніпропетровської області;
- затвердження графіку роботи, здійснення щоденного фінансового контролю, а також збору грошових коштів, одержаних від збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон;
- організація доставки наркотичного засобу - метадон до безпосередніх збувачів;
3) забезпечення взаємозв'язку між учасниками організованої групи та координації їх діяльності;
4) забезпечення безпеки діяльності організованої групи у випадку можливої загрози їх викриття співробітниками правоохоронних органів шляхом:
- сувора конспірація злочинної діяльності, підбір учасників організованої групи серед довірених осіб;
- використання спеціально підготовлених засобів мобільного зв'язку виключно для спілкування між членами організованої групи щодо обговорення тактики і методики вчинення ними злочинів, періодична зміна абонентських номерів та терміналів мобільного зв'язку, зміна транспортних засобів та об'єктів нерухомості, в яких здійснюється зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон;
- використання під час приватного спілкування між учасниками організованої групи теми, пов'язані із придбанням, перевезенням, зберіганням і збутом наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон, умовностей та скорочень, кодових назв;
- впровадження спільних неформальних правил поведінки всередині організованої групи, обов'язкових для виконання всіма її членами, зокрема, надання учасникам організованої групи вигаданих імен та прізвиськ, ретельна перевірка кожного із співучасників організованої групи, а також покупців наркотичного засобу на предмет можливого співробітництва з правоохоронними органами та документування злочинної діяльності;
Враховуючи значний попит на наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, серед наркозалежних осіб на території міста Самар (колишня назва м. Новомосковськ), Дніпропетровської області, з метою забезпечення здійснення цілодобового, оперативного обслуговування покупців, ОСОБА_11 визначив алгоритм здійснення злочинної діяльності, який полягав у наступному:
- придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон у великих розмірах у постачальника за оптовою ціною;
- розфасовка придбаного у постачальника наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон на окремі дози у сейф пакети по 0, 025 грам;
- перевезення наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон до заздалегідь пристосованих об'єктів нерухомості на території м. Самар (колишня назва м. Новомосковськ), Дніпропетровської області для зберігання;
- передача розфасованого наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон співучасникам, які відповідають за безпосередній збут;
- прийняття на абонентські номери операторів мобільного зв'язку замовлень щодо придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон, прийняття оплати від покупців готівкою або шляхом переводу грошових коштів на банківську карту;
- безпосередній збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон покупцям способом «з рук в руки» та шляхом закладок, одержання грошових коштів за збут;
- легалізація грошових коштів, одержаних злочинним шляхом, розподіл грошових коштів, одержаних злочинним шляхом між співучасниками організованої групи;
- фінансування подальшої злочинної діяльності організованої групи: надання заробітної плати співучасникам злочинного об'єднання, надання неправомірної вигоди окремим представниками правоохоронних органів, зокрема місцевих відділень поліції, з метою одержання оперативної інформації про діяльність правоохоронних органів, забезпечення можливості безперешкодного збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон та не притягнення до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_11 усвідомлюючи, що самостійне, без залучення інших осіб систематичне скоєння особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів неможливо, володіючи якостями лідера та організатора, у невстановлений органами досудового розслідування час, але не пізніше 26.03.2024, знаходячись у невстановленому місці на території м. Самар (колишня назва м. Новомосковськ), Дніпропетровської області, залучив до організованої групи у якості виконавців вчинення злочинів осіб, з якими підтримував стабільні, довірливі, тривалі за часом стосунки та у яких користувався авторитетом.
Так, ОСОБА_11 не пізніше 26.03.2024 (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , залучив до складу організованої групи свого сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ознайомив його зі своїми злочинними намірами, довівши до його відома деталі заздалегідь розробленого плану вчинення злочинів. В свою чергу ОСОБА_7 , бажаючи отримувати власну матеріальну вигоду, керуючись корисливим мотивом, прийняв пропозицію ОСОБА_11 та надав свою добровільну згоду на участь у організованій групі в якості співвиконавця («контролера»), діяльність якого мала спрямовуватися на здійснені постійного контролю та перевірці надходження грошових коштів на банківські картки (рахунки) від "покупців" за збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон, своєчасне інформування організатора та керівника організованої групи ОСОБА_11 про суми надходження грошових коштів, ведення обліку щодо придбання, перевезення та залишку наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон для своєчасного забезпечення співучасникам організованої групи "збувачів" достатньої кількості доз для задоволення потреб покупців, а саме збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон на території м. Самар (колишня назва м. Новомосковськ), Дніпропетровської області, залучати інших осіб для заняття протиправною діяльністю.
ОСОБА_7 повністю визнав владу і авторитет організатора та керівника організованої групи ОСОБА_11 , погодився залучати інших осіб для заняття протиправною діяльністю у її складі.
Крім того, до складу організованої групи увійшли ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
На ОСОБА_7 , як на співвиконавця у складі злочинної організації, покладено виконання наступних функцій:
-повне підпорядкування та неухильне виконання вказівок, наданих ОСОБА_11 ;
- контроль та перевірка надходження грошових коштів на банківські картки від покупців за збут наркотичного засобу метадон, номери яких ОСОБА_11 надав всім співучасникам організованої групи;
-своєчасне інформування організатора та керівника організованої групи ОСОБА_11 про суми надходження грошових коштів на банківські картки за збут наркотичного засобу метадон від покупців.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_7 кваліфікуються за ознаками ч.3 ст.307 КК, як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту наркотичних засобів, вчинене організованою групою.
26.03.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК.
17.12.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з необґрунтованістю, безпідставністю та порушенням норм чинного кримінально-процесуального законодавства.
Вважає, що стороною обвинувачення не надано суду жодних вагомих доказів вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення та обґрунтованість підозри у даному кримінальному провадженні під великим питанням.
Аргументує тим, що формулювання підозри є досить дивним в розумінні обґрунтування особливостей доказування злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК, з кваліфікуючою ознакою організована група, оскільки підозра ґрунтується на домислах слідства та в ній не зазначено в чому ж саме були злочинні дії ОСОБА_7 та чим це підтверджується. При цьому звертає увагу, що при приведенні обшуку 17.12.2024 року, копію якого було долучено прокурором в судовому засіданні, ОСОБА_16 заявив, що знайдений пакет йому не належить. В свою чергу, стороною обвинувачення до протоколу обшуку не надано доказів наявності відбитків пальців підозрюваного на вилученому пакеті та висновку експертизи щодо змісту пакета. Тобто жодного доказу, жодного пояснення свідка, які б свідчили про хоч якісь дії підозрюваного в придбанні, зберіганні, збуті та яку-небудь участь в злочині, який йому інкримінують, не існує.
Також сторона захисту вважає, що слідчим не було дотримано вимог ст.184 КПК та не доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК.
В обґрунтування щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду зазначає, що до часу пред'явлення про підозру слідчим не надано доказів про неявку підозрюваного за викликом або будь-які інші факти переховування. Більше того, до зали суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 приїхав самостійно, тоді як інших осіб, стосовно яких проводилася реалізація, затримали відповідно до ст.208 КПК. Крім того, слідчий посилаючись на значні матеріальні статки ОСОБА_7 , які начебто отримані в результаті довготривалої злочинної діяльності, не надає доказів таких тверджень та не звертає уваги на те, що при будь-якому запобіжному заході, є обов'язок здачі закордонного паспорту, а також всіх документів, які надають дозвіл на виїзд.
Щодо ризику знищення, приховування, спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення вказує, що в межах даного кримінального провадження вже було проведено низку обшуків, допитано свідків, і жодного доказу участі ОСОБА_7 у скоєнні злочину не має, а тому підозрюваному не має, що знищувати.
Щодо ризиків незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення зазначає, що вони ґрунтуються лише на припущеннях, так як не підтверджено жодними доказами можливий реальний тиск на будь-яких свідків зі сторони підозрюваного, а обґрунтування наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК, фактично дублює попередні ризики.
При цьому просить врахувати, що ОСОБА_7 постійно проживає у одному і тому ж населеному пункті за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір'ю ОСОБА_17 , яка є власником будинку та останні пів року має значне погіршення здоров'я, а саме: гіпертонічну хворобу 2 ступеня, пароксимальну тахікардію, шлуночкуву тахікардію, дифузний кардіосклероз, цукровий діабет 2 ступеня, гепатит С, та потребує окремого догляду та допомоги.
Отже за наведених обставин, сторона захисту вважає, що в оскаржуваному рішенні слідчим суддею не доведена недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним у клопотанні ризикам, а тому до підозрюваного має бути застосовано більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, який в повній мірі забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Поміж іншого в поданій апеляційній скарзі захисник не погоджується із визначеним слідчим суддею розміром застави, оскільки вважає, що при його визначенні не враховано майновий та сімейний стан підозрюваного, не доведено наявність виняткових випадків визначення застави у такому розмірі, а тому такий розмір застави є нічим іншим, як надмірним тягарем для підозрюваного та спробою психологічного тиску.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року, клопотання слідчого задовольнити частково, відмовити у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.
В апеляційній скарзі підозрюваний порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю.
В обґрунтування зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення слідчий суддя не взяв до уваги, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання, офіційно працевлаштований, має міцні соціальні зв'язки, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в будинку, який належить його матері.
Також суд не взяв до уваги необґрунтованість повідомленої підозри за ч.3 ст.307 КК, оскільки із матеріалів справи вбачається, що він не має жодного відношення до збуту наркотичних засобів, а грошові кошти, які надходили на картку приєднану до його телефону, були коштами його батька ОСОБА_11 , та про їх походження йому не відомо, як і не відомо, що батько зі своїми друзями займався збутом наркотичних засобів.
На підставі викладеного підозрюваний просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року та застосувати запобіжний захід не пов'язаний з арештом або призначити мінімальний розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення підозрюваного та захисника на підтримку доводів поданих апеляційних скарг, які наполягали на їх задоволенні, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, або зменшити розмір застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 є раніше не судимою особою, та санкція ч.3 ст.307 КК, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК, всупереч твердженням апелянтів, підтверджується наведеними в клопотанні слідчого, перевіреними під час судового розгляду слідчим суддею доказами, зокрема: протоколами допитів свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 (Том І а.с.40-44, 45-50, 51-56, 57-59, 60-63, 64-67, 137-140, 158-161, 179-182, 198-201); протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 3/30-5393 від 12.06.2024 відносно ОСОБА_16 (Том І а.с.79-124); протоколом огляду грошових коштів для проведення оперативної закупки у ОСОБА_11 від 10.09.2024 року (Том І а.с.67-72); висновком експерта № СЕ-19/104-24/39026-НЗПРАП від 01.10.2024 року (Том І а.с.73-75); протоколом проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки № 8/1-1966 н/т від 10.09.2024 року у ОСОБА_11 (Том І а.с.76-78); протоколом огляду від 13.09.2024 року (Том І а.с.126-129); протоколом огляду від 13.09.2024 року (Том І а.с.130-131); протоколом огляду від 13.09.2024 року (Том І а.с.132-133); протоколом огляду грошових коштів, котрі були видані закупному ОСОБА_23 для проведення оперативної закупки наркотичного засобу метадон у ОСОБА_13 від 13.09.2024 року (Том І а.с.134-136); висновком експерта № СЕ-19/104-24/39029-НЗПРАП від 30.09.2024 року (Том І а.с.141-145); протоколом огляду грошових коштів для проведення оперативної закупки від 26.09.2024 року (Том І а.с.147-150); протоколом огляду грошових коштів, котрі були видані закупному ОСОБА_22 для проведення оперативної закупки наркотичного засобу метадон від 26.09.2024 року (Том І а.с.151-152); протоколом огляду наркотичного засобу, котрий придбав ОСОБА_25 в ході проведення оперативної закупки від 26.09.2024 року (Том І а.с.153-154); протоколом про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 19.09.2024 року (Том І а.с.155-157); висновком експерта № СЕ-19/104-24/39552-НЗПРАП від 03.10.2024 року (Том І а.с.162-166); протоколом огляду грошових коштів від 26.09.2024 року (Том І а.с.168-1171); протоколом огляду від 26.09.2024 року (Том І а.с.172-173,174-175); протоколом результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки від 26.09.2024 року (Том І а.с.176-178); висновком експерта № СЕ-19/104-24/39552-НЗПРАП від 03.10.2024 року (Том І а.с.183-185); протоколом огляду грошових коштів для проведення оперативної закупки від 11.10.2024 року (Том І а.с.187-190); протоколом огляду грошових коштів, котрі були видані закупному ОСОБА_20 для проведення оперативної закупки наркотичного засобу метадон та психотропної речовини метамфетамін у ОСОБА_14 від 11.10.2024 року (Том І а.с.191-192); протоколом огляду наркотичного засобу, котрий придбав ОСОБА_20 в ході проведення оперативної закупки від 11.10.2024 року у ОСОБА_14 (Том І а.с.193-194); протоколом про результати проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки № 8/1-2477 н/т від 11.10.2024 року у ОСОБА_14 наркотичного засобу метадон та психотропної речовини метамфетамін (Том І а.с.195-197); висновком експерта № СЕ-19/104-24/42295-НЗПРАП від 25.10.2024 року (Том І а.с.202-207).
Отже, на переконання колегії суддів, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри за ч.3 ст.307 КК.
Таким чином доводи апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення є неспроможними.
Водночас посилання сторони захисту щодо неналежності доказів долучених до клопотання для підтвердження обґрунтованості підозри є неспроможними, так як вони не свідчать про незаконність судового рішення, оскільки на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатність для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, слідчий суддя зазначив, що про наявність існування вказаного ризику свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також дані про особу підозрюваного та його роль у вчиненні кримінального правопорушення у складі організованої групи.
Разом з цим, слідчий суддя дійшов до переконання, що у судовому засіданні прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених п.п.2,3,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливості підозрюваного ОСОБА_7 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, що не оспорюється стороною обвинувачення, а отже ці висновки слід вважати доведеними.
Таким чином, всупереч твердженням апелянтів, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, який не перешкоджає його перебуванню в ізоляції від суспільства, репутацію підозрюваного, майновий стан та сімейний стан, який не одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, офіційно працевлаштований, раніше не судимий, та дійшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі, у вигляді домашнього арешту в певний період доби, на чому наполягає сторона захисту, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленому ризику.
За таких обставин доводи апеляційних скарг про відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Водночас, колегія суддів вважає, що аргументи апелянтів та їх посилання на наявність у підозрюваного ОСОБА_7 міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи та проживання, позитивної характеристики, матері, яка має проблеми зі здоров'ям, а також відсутність у підозрюваного судимостей у минулому, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це не спростовує висновку слідчого судді про те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Разом з цим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_7 щодо недотримання слідчим суддею вимог ч.3 ст.183 КПК під час визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, виходячи з наступного.
Так, ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК, яке відповідно до ст.12 КК, є особливо тяжким злочином.
Згідно п.3 ч.5 ст.182 КПК передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Застава як запобіжний захід у розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слугує меті забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків. Тому її розмір визначається особистістю підозрюваного, його майновим становищем, стосунками з іншими особами.
Цих вимог закону слідчим суддею не було дотримано в повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя дійшов безпідставного висновку, що застава у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 908 400,00 грн не є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_7 .
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце реєстрації та проживання, офіційно працевлаштований у ФОП ОСОБА_9 прибиральником виробничих приміщень та має стабільний дохід у розмірі 10 000 грн середньомісячної заробітної плати, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК, та в рамках даного кримінального провадження, на відміну від інших підозрюваних, в порядку ст.208 КПК затриманий не був.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, а також майнового, сімейного стану підозрюваного ОСОБА_7 , та наявності вищевказаного ризику, розмір застави необхідно зменшити до 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 454 200,00 грн., який на цьому етапі досудового розслідування буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.1 ч. 1 ст. 177 КПК.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права підозрюваного ОСОБА_7 .
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_7 слід задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року - скасувати в частині визначення розміру застави на підставі п.2 ч.1 ст.409 та п.1 ч.1 ст.411 КПК, у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, з постановленням апеляційним судом в цій частині нової ухвали про визначення підозрюваному ОСОБА_7 альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 454 200, 00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 182-183, 194 та 404, 405, 407, 409, 411, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 - скасувати в частині визначення розміру застави.
В цій частині постановити нову ухвалу, якою визначити підозрюваному ОСОБА_7 альтернативний вид запобіжного заходу у виді застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 454 200,00 гривень.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4