Провадження № 11-кп/803/625/25 Справа № 204/10730/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 січня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
особи, щодо якої розглядається заява ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконфереції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , що діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 21 листопада 2024 року про продовження застосування примусових заходів медичного характеру,-
До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 06.11.2024 звернувся представник Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» з заявою про продовження застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначених ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2024.
Оскаржуваною ухвалою Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 21 листопада 2024 року заяву представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» задоволено та продовжено застосування примусових заходів медичного характеру, призначених ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції, як незаконної та необґрунтованої.
Аргументує тим, що у висновку комісії лікарів-психіатрів невірно зазначені суспільно небезпечні діяння, які вчинені ОСОБА_7 .
Так, у пункті 20 висновку комісії вказано, що ОСОБА_7 скоїв таємне викрадення чужого майна під час дії воєнного стану.
Згідно ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.06.2024, якою до ОСОБА_7 було застосовано примусові заходи медичного характеру, діяння інкриміноване останньому відбулось 18.11.2023, а спричинена майнова шкода становить 2200 гривень.
09.08.2024 набув чинності закон про декриміналізацію дрібних крадіжок, а саме Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ.
Відповідно до Закону України № 3886-ІХ та положень ПК України, кримінальна відповідальність, настає за крадіжку майна вартість якого у 2023 році перевищує 2684 грн.
Таким чином, на даний час ОСОБА_7 не може вважатись таким, що вчинив таємне викрадення чужого майна під час дії воєнного стану, оскільки його діяння було декриміналізоване.
Також захисник зазначає, що в ході судового засідання не підтвердились обставини, зазначені у пункті 27 висновку комісії лікарів- психіатрів, оскільки ОСОБА_7 не виявляв дратівливості чи напруженості, заперечував наявність у нього ревнощів до дружини на час розгляду справи, свої дії пояснював тим, що у минулому вважав за можливе поновити відносини з дружиною, проте у ході судового розгляду зазначав, що така його поведінка була неправильною та на даний час він розуміє, що його стосунки з дружиною припинені та не збирається намагатись їх поновити.
Щодо свого психічного стану ОСОБА_7 пояснював, що збирається продовжувати лікування проте вважає, що відсутня необхідність у продовженні лікування з наданням психіатричної допомоги з посиленим наглядом; заперечував свою небезпеку для оточуючих, в цілому виражався логічно та послідовно.
Апелянт вказує, що у висновку комісії лікарів-психіатрів від 28.10.2024 не зазначено, в чому саме проявлялась небезпеки хворого для оточуючих під час лікування. Єдиним описаним випадком агресії у висновку комісії лікарів-психіатрів від 28.10.2024 був випадок нанесення собі порізів та самоушкоджень 10.07.2024, проте аутоагресія направлена проти себе, а не проти оточуючих.
Щодо діагнозу “Органічний маячний (шизофреноподібний розлад)» захисник зазначає, що ОСОБА_7 під час судового засідання не виявляв своєю поведінкою розладів сприйняття.
Звертає увагу суду, що висновок комісії лікарів-психіатрів від 28.10.2024 складений менш ніж через 2 місяці після початку застосування примусових заходів, згідно ухвали суду (31.07.2024), тому вважає його таким, що складений передчасно.
Враховуючи викладене, захисник просить ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2024 скасувати та відмовити у задоволенні заяви Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» про продовження застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_7 .
Також просить поновити ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2024.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши:
- захисника ОСОБА_8 та особи, щодо якої вирішується питання про продовження застосування заходів медичного характеру ОСОБА_7 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на їх задоволенні у повному обсязі;
- думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення суду без змін;
перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано вимог кримінального процесуального закону.
У відповідності до ч.ч.1,3,4 ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-III примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.
Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюються судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів.
Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу медичного характеру. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. Питання про зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров'я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру.
Згідно ч.1 ст.95 Кримінального кодексу України (далі- КК) продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
За змістом статті 95 КК та ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу» зміна примусового заходу медичного характеру може полягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи (наприклад, у переведенні її з психіатричного закладу з посиленим наглядом до закладу зі звичайним наглядом) чи у скороченні строку перебування у психіатричному закладі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2024 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вчинив суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діяння передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України, а саме ч.1 ст. 125, ст. 126-1, ч.4 ст. 184, ст. 390-1 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.
З 31.07.2024 ОСОБА_7 знаходиться на лікуванні у Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України», діагноз: Органічний маячний (шизофреноподібний) розлад. F 06.2 та згідно висновку комісії лікарів-психіатрів № 1161 від 28.10.2024 ОСОБА_7 потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим виглядом (а.с.2-4).
У судовому засіданні місцевого суду представник установи лікар-психіатр ОСОБА_9 підтримала заяву про продовження застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, просила її задовольнити та зазначила, що пацієнт ОСОБА_7 за своїм психічним станом потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру, також, пацієнт становить особливу небезпеку для оточуючих.
Таким чином, на переконання колегії суддів, при вирішенні питання, щодо продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричної лікарні з посиленим наглядом, місцевий суд у повній мірі врахував висновок комісії лікарів - психіатрів згідно якого, 10.07.2024 близько 15.30 годин після спілкування на прогулянці з правозахисниками, повернувшись до відділення, під час гоління з шантажно-демонстартивною метою наніс собі багаточисельні поверхневі самопорізи шкіри правого передпліччя на тлі підвищеної тривожності та емоційного збудження, після чого з неадекватною посмішкою почав демонструвати свої ушкодження. З приводу вчиненого пояснив, що йому важно перебувати в лікарні через необхідність дотримання режиму.
Психічний стан пацієнта ОСОБА_7 характеризується наявністю в клінічній картині захворювання емоційної нестійкості, дратівливості, напруженості, аутоагресивних дій, актуальних маячних ідей стосунку, ревнощів на адресу дружини, поряд з погіршенням критичних здібностей щодо свого психічного стану, тяжкості скоєного, відсутністю терапевтичних настанов на майбутнє, свідчить про зберігання особливої небезпеки хворого для оточуючих.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року, перебування особи в психіатричному закладі в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію.
Згідно ст.19 наведеного Закону, примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюються судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів.
Колегія суддів вважає, що висновок комісії лікарів - психіатрів Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» щодо ОСОБА_7 є достатньо обґрунтованим та мотивованим і відповідає вимогам ст. 17 Закону України «Про психіатричну допомогу».
Підстав не довіряти висновку комісії лікарів-психіатрів та поясненням лікаря- психіатра в судовому засіданні, які є послідовними, незмінними та узгоджуються між собою, не встановив суд першої інстанції, та не вбачає таких підстав й апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що зазначені у п.27 висновку комісії лікарів - психіатрів від 28.10.2024 обставини в обґрунтування необхідності продовження ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру не підтвердились під час розгляду справи місцевим судом, оскільки останній під час засідання суду першої інстанції не виявляв дратівливості, напруженості, заперечував наявність у нього ревнощів до дружини, заперечував свою небезпеку для оточуючих та пояснював, що збирається продовжувати лікування проте вважав, що відсутня необхідність у його лікуванні у закладу надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, на переконання апеляційного суду, є лише суб'єктивним ставленням адвоката, яке не підтверджено жодним належним висновком, зокрема лікарем-психіатром.
До такого ж висновку дійшла колегія судів і щодо твердження апелянта про те, що у судовому засіданні не підтвердились встановлений комісією лікарів-психіатрів діагноз ОСОБА_7 : “Органічний маячний (шизофреноподібний)» розлад, а також висновок комісії про те, що він становить небезпеку для оточуючих, оскільки на думку адвоката ОСОБА_7 своєю поведінкою у судовому засіданні не виявляв розладів сприйняття, а аутоагресія останнього направлена проти себе, а не проти оточуючих, що підтверджується випадком нанесення ОСОБА_7 собі порізів та самопошкоджень 10.07.2024
Апеляційний суд зауважує, що згідно вимог ч.1 ст.7, ч.1 ст. 10 Закону України “Про психіатричну допомогу», діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я для застосування в Україні.
Психіатрична допомога надається закладами з надання психіатричної допомоги всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку.
Таким чином, висновки захисника про те, що обставини, викладені у комісійному висновку лікарів-психіатрів № 1161 від 28.10.2024 щодо ОСОБА_7 , не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду заяви представника установи про продовження застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру, є неспроможнім.
Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи апеляційної скарги про те, що висновок комісії лікарів-психіатрів є передчасним, оскільки складений через два місці після початку застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру.
Таке твердження апелянта суперечить вимогам ч.2 ст. 17 Закону України “Про надання психіатричної експертизи», згідно якої особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з часу госпіталізації з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.
Також відповідно до ч.2 ст. 95 КК України, особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу.
Отже, проведений 28.10.2024 огляд комісією лікарів-психіатрів ОСОБА_7 , який поступив до закладу охорони здоров'я 31.07.2024 було проведення відповідно до вимог закону, жодних порушень закону, зокрема і щодо передчасного огляду останнього, судом не встановлено.
Є безпідставними і твердження захисника про те, що у висновку комісії лікарів невірно зазначено суспільно-небезпечне діяння, яке вчинене ОСОБА_7 , а саме вчинення ним таємного викрадення чужого майна під час дії воєнного стану, з огляду на декриміналізацію дрібної крадіжки. Колегія суддів зазначає, що рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК, судом не приймалося. Також оскільки посилання комісії лікарів на вчинення ОСОБА_7 такого діяння не спростовує висновку, що останній потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом саме за своїм психічним станом, а не через вчинення ним зазначеного суспільно-небезпечного діяння, наведені вище доводи апеляційної скарги захисника не заслуговують на увагу.
Разом з цим визначені ч.2 ст.395 КПК процесуальні строки апеляційного оскарження стороною захисту не пропущено, а тому підстав для їх поновлення, про що зазначається в апеляційній скарзі захисника, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 21 листопад 2024 року є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст.370 КПК, підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, та 418, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 21 листопада 2024 року про продовження застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4