Справа № 420/28276/24
22 січня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС в Одеській області від 24.05.2024 №22284/15-32-24-04-20, №22285/15-32-24-04-20, №22287/15-32-24-04-20, рішення №22282/15-32-24-04-20 від 24.05.2024 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2024 №Ф-22280/15-32-24- 04-20.
Ухвалою суду від 13.09.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що не погоджується із прийняттям податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС в Одеській області та просить суд їх скасувати. Як вказав позивач, Головним управлінням ДПС в Одеській області порушено норми положень п. 102.1 ст. 102 ПКУ та визначено суму грошових зобов'язань по поданим деклараціям. При цьому, як вказав позивач, документальна перевірка проводиться на підставі первинних документів (в тому числі документів фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів), в свою чергу Актом перевірки викладено висновки про відсутність під час проведення документальної невиїзної перевірки первинних документів ФОПП ОСОБА_1 в той же час висновки Акту перевірки базуються на підставі Інформаційних базах даних «ІС Податковий блок», тобто порушено вимоги пп. 75.1.2. п. 75.1 статті 75 ПКУ та проведено перевірку на підставі інформаційних баз, а не документів. Позивач вказав, що у закордонного паспорта у ОСОБА_1 є відмітка 28.09.2022 про перетин кордону в Молдові, в той час як обов'язок контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього. Відповідно, як вказав позивач, є факт відсутності платника на території України під час проведення перевірки по дату проведення перевірки і в подальшому відсутність ФОПП ОСОБА_1 у період після 28.09.2022 і на сьогоднішній день ОСОБА_1 не перетинав кордон України та знаходиться за її межами. Як вказав позивач, факт підтвердження діяльності позивача підтверджується документами які частково є в наявності у ФОПП ОСОБА_1 а саме: ТТН, видатковими накладними, що підтверджує здійснення ФОПП ОСОБА_1 господарської діяльність. Позивач наголосив, що до позову надані документи лише частково, адже по-перше, через тривалий час чеки втрачають візуальні властивості (зникають записи) і їх неможливо ідентифікувати, подруге, більшість суб'єктів з якими ФОПП ОСОБА_1 мав господарські взаємовідносини наразі не працюють та неможливо отримати інформацію або копії документів, по-третє, більшість первинних документів втратили зовнішній вигляд і їх неможливо долучити в суд. Водночас, ФОПП ОСОБА_1 сплачувались всі необхідні податки та збори, що підтверджується квитанціями про сплату та за період діяльності Головним управлінням ДПС в Одеській області було проведені фактичні перевірки за прийнятті ППР, які в подальшому були сплачені ФОПП ОСОБА_1
30.09.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Як вказав відповідач, Податковий кодекс України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а з 17 березня 2022 року - на період дії правового режиму воєнного стану, який не завершився станом на час розгляду цієї справи. Таким чином, як вказав відповідач, для відповідача з 18 березня 2020 року зупинився перебіг 1095-денного строку, протягом якого він вправі провести перевірку та самостійно визначити позивачу суму грошових зобов'язань. Поряд з цим, копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, письмове повідомлення від 28.02.2024 року № 179/15-32-24-04-14 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також запит про надання документів на перевірку від 29.02.2024 року № 2460/КПР/15-32-24-04-06 надіслано 29.02.2024р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку на податкову адресу позивача який повернувся з позначкою «за закінченням терміну зберігання» та відповідно можна зробити висновок, що ГУ ДПС в Одеській області належним чином повідомило платника податків про перевірку. Водночас, як вказав відповідач, платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 27.02.2024 №1814-п призначено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , податкова адреса АДРЕСА_1 , з 03 квітня 2024 року тривалістю 5 робочих днів. Призначено провести перевірку за період діяльності з 01.01.2017 по 29.01.2021 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 23.09.2015 по 29.01.2021 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У період з 03.04.2024 по 09.04.2024 Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2017 по 29.01.2021, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 23.09.2015 по 29.01.2021, за результатами якої складено акт від 15.04.2024 №15184/15-32-24-04-15.
Згідно висновків акту перевірки від 15.04.2024 №15184/15-32-24-04-15 ОСОБА_1 порушено:
-п.177.10 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755- ІУ із змінами, та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність», затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2013 №481, зареєстрований в Мінюсті України 04.10.2013 за №1686/24218, в частині неведення Книги обліку доходів і витрат (Ф.10) за період з 01.01.2017 по 29.01.2021рр.;
- п.177.2 ст.177, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VІ із змінами, в результаті чого донараховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, який сплачується фізичними особами-підприємцями за результатами річного декларування на загальну суму 69 778,23 грн., у тому числі: у 2017р. на суму 13 445,46грн., у 2018р. на суму 10 024,97 грн., у 2019р. на суму 23 112,51 грн., у 2020р. на суму 23 156,59 грн., у 2021р. на суму 38,70 грн.;
-пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177, п.16-1 підрозділу 10 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N2755-VI із змінами, в результаті чого донараховано податкові зобов'язання з військового збору, який сплачується фізичними особами-підприємцями за результатами річного декларування на загальну суму 5814,84 грн., у тому числі: у 2017р. на суму 1120,46 грн., у 2018р. на суму 835,41 грн., у 2019р. на суму 1926,04 грн., у 2020р. на суму 1929,71 грн., у 2021р. на суму 3,23 грн.;
-п.4 ч.2 ст.6 розд. II ЗУ № 2464 від 8 липня 2010 року із змінами, в частині несвоєчасного подання: «Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум єдиного внеску» (Додаток 5) за 2021 рік;
- п.4 ч.2 ст.6 розд.II, п.1 ч.2 ст.6 розд.II, п.2 ч.1 ст.7, п.8 ст.9 розд. III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне старування» із змінами, в результаті чого донараховано єдиний внесок (КБК 71040000) на загальну суму 50 815,33 грн., в тому числі: в 2017р. на суму 9085,34 грн., в 2018р. на суму 2974,02 грн., в 2019р. на суму 18 032,48 грн., в 2020р. на суму 19 403,49 грн., в 2021р. на суму 1320,00 грн;
-п.44.1, п.44.3, п.44.5 статті 44 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами, не збереження та не надання первинних документів для проведення документальної перевірки.
На підставі висновків акту перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 24.05.2024:
-№22284/15-32-24-04-20, яким за не збереження та не надання первинних документів для проведення документальної перевірки, нараховано штрафні санкції у розмірі 1020,00грн;
- №22285/15-32-24-04-20, яким нараховано військовий збір що сплач фіз. особами за результатами річного декларування у розмірі 4694,39 грн та штрафні санкції у розмірі 690,36грн;
№22287/15-32-24-04-20, яким нараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплач фіз. особами за результатами річного декларування у розмірі 56 332,77 грн та штрафні санкції у розмірі 8284,37грн;
Також, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення №22282/15-32-24-04-20 від 24.05.2024, яким застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 17 160,39грн.
Поряд з цим, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.05.2024 №Ф-22280/15-32-24- 04-20 у розмірі 50 815,33 грн.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Згідно з вимогами пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до вимог пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Абзацом 1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Прикінцеві положення» ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Абзацом третім підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Прикінцеві положення» ПК України (в редакції на момент призначення та проведення спірної перевірки) передбачено, що податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).
Згідно з вимогами п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до вимог ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до вимог п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат протягом періоду, що перевірявся, визначався положеннями Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481 (далі - Порядок №481) (чинний на дату виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 Положення №481 визначено, що відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178. 6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Підпунктом 5) п.6 Положення №481 передбачено, що у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.
Згідно з пунктом 9 Положення №481 дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
Тобто, відповідно до встановленого для фізичної особи-підприємця порядку обліку доходів і витрат, для визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб фізична особа - підприємець має встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності. При цьому, підставою для обчислення фізичною особою - підприємцем загального оподатковуваного доходу та витрат є дані Книги обліку доходів і витрат за умови наявності документів щодо походження товару та документального підтвердження здійснених витрат. Ці самі дані використовуються фізичною особою - підприємцем при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи.
При цьому, з урахуванням вищевикладених норм податкового законодавства слідує, що фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, відображає у складі доходу виручку у грошовій та негрошовій формі, при цьому до складу витрат має право включати витрати господарської діяльності, пов'язані з отриманням зазначеного доходу, за умови, що ці витрати пов'язані із реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та підтверджені відповідними документами, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, платник податків зобов'язаний складати встановлені законодавством первинні документи на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування та податкових деклараціях. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами. Водночас обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року по справі №820/5934/15.
Згідно з вимогами ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов'язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.
Відповідно до вимог п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.2024 Головним управлінням ДПС в Одеській області на ім'я ОСОБА_2 сформовано запит про надання документів, який направлявся на адресу позивача.
Однак, будь-яких документів ані під час проведення перевірки, ані із запереченнями на акт перевірки позивачем до контролюючого органу надано не було.
При цьому, відповідно до вимог ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії). У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву. Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Таким чином, ст.44 ПКУ встановлено мінімальні терміни зберігання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів - 1095 днів з дня подання податкової звітності, 2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, із збільшенням цього строку при проведенні процедури оскарження у разі визначення сум зобов'язань контролюючими органами. Разом з тим, оскільки перебіг строків давності, передбачених ст.102 ПК України, зупиняється, то строки зберігання документів на період дії карантину також продовжують.
При цьому, суд враховує, що копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, письмове повідомлення від 28.02.2024 року № 179/15-32-24-04-14 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також запит про надання документів на перевірку від 29.02.2024 року № 2460/КПР/15-32-24-04-06 надіслано 29.02.2024р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку на податкову адресу позивача який повернувся з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
В свою чергу, наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року № 822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, яке розроблено відповідно до статей 63 та 70 глави 6 розділу Податкового кодексу України з метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). Пунктом 2 цього Положення визначено, що державний реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Це Положення регулює відносини, що виникають при реєстрації фізичних осіб, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства. Вказаним положенням визначено, що усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.
Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів громадянина України з числа зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).
Розділом IX цього Положення передбачено порядок подання Заяви про зміну даних, які вносяться до Облікової картки та Повідомлення.
Так, п.1-6 розділу IX Положення №822 встановлено, що фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток 13) відповідно та документа, що посвідчує особу (після пред'явлення повертається).
Заява може бути подана через представника за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на проведення змін до Державного реєстру (після пред'явлення повертається).
Фізичні особи подають зазначені заяви особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання), а у разі зміни місця проживання - до контролюючого органу за новим місцем проживання або до будь-якого контролюючого органу. Якщо Заява за формою № 5ДРП містить дані про новий паспорт фізичної особи, то така Заява подається фізичною особою особисто.
Для заповнення Заяви використовуються дані документа, що посвідчує особу, та інших документів, які підтверджують зміни таких даних. Якщо зазначені документи видані не українською мовою, необхідно подати засвідчені в установленому законодавством порядку переклади цих документів українською мовою (після пред'явлення повертаються) та їх копії.
Внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів з наступного дня після дня подання фізичною особою Заяви за формою № 5ДР або Заяви за формою № 5ДРП до контролюючого органу.
У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданій Заяві за формою № 5ДР або Заяві за формою № 5ДРП фізичній особі може бути відмовлено у внесенні змін та/або видачі документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, або внесенні відмітки до паспорта.
У Заяві за формою № 5ДР або Заяві за формою № 5ДРП в обов'язковому порядку зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта).
В свою чергу, згідно п. 45.1 ст. 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Таким чином, вказаними нормами чинного законодавства передбачено обов'язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси.
Однак, в даному випадку докази повідомлення позивачем податкових органів про зміну податкової адреси матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, посилання позивача на те, що він не був сповіщений про проведення перевірки, є неспроможними та спростовуються зібраними по справі доказами.
Крім того, належних та допустимих доказів на підтвердження спростування викладених у акті перевірки порушень податкового законодавства, позивачем надано не було.
Згідно з вимогами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з викладеним, суд вважає, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню, а спірні податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області є правомірними.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.