21 січня 2025 рокусправа №380/10288/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю за особу, яка визнана недієздатною ОСОБА_2 за період з 15.06.2022 по 18.12.2023;
- зобов'язати Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю за особу, яка визнана недієздатною ОСОБА_2 за період з 15.06.2022 по 18.12.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він є опікуном та діє в інтересах недієздатної особи ОСОБА_2 з 05.12.2023. Такий догляд і нагляд здійснював попередній призначений опікун ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства на недієздатну особу ОСОБА_2 призначалась та виплачувалася опікуну ОСОБА_3 з 01.01.2007 по 14.06.2022. Після призначення позивача опікуном ОСОБА_2 він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства. Таку допомогу відповідач призначив позивачу з дати звернення - 19.12.2023. Втім, державну соціальну допомогу за період з 15.06.2022 до 18.12.2023 відповідач так і не виплатив. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, відтак звернувся до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 20.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що попереднім опікуном недієздатної особи ОСОБА_2 за матеріалами архівної особової справи була його мати - ОСОБА_3 , якій призначалася та виплачувалася державна соціальна допомога на недієздатного сина ОСОБА_2 як опікуну з 01.01.2007 по 14.06.2022 по день смерті. Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 9 Порядку державна соціальна допомога (в тому числі надбавка на догляд) призначається з дня звернення за їх призначенням, якщо протягом трьох місяців подано всі необхідні документи. Якщо до заяви подано документи не в повному обсязі, орган соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняття відповідних документів із зазначенням дати їх прийняття, а також про документи, які у тримісячний строк необхідно подати (повідомлення видається/надсилається йому у паперовій або електронній формі (за наявності електронної адреси). Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги (в тому числі з надбавкою на догляд) вважається день прийняття заяви з документами. Отже, рішенням Сихівського відділу соціального захисту №51333-47174255-2024-1 від 10.01.2024 ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю на недієздатного ОСОБА_2 з 19.12.2023 по 05.12.202- на час дії рішення суду (копія додається). За призначенням допомоги особам з інвалідністю з дитинства на недієздатну особу ОСОБА_2 ніхто у період з 15.06.2022 до 18.12.2023 не звертався, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства за зазначений період не призначалася і не виплачувалася. ОСОБА_1 не мав права на допомогу, за період з 15.06.2022 по 04.12.2023 оскільки не був опікуном недієздатної особи ( ОСОБА_2 ).
В спростування наведених відповідачем доводів представник позивача подав відповідь на відзив, у якому наголошує, що у позивача не було можливості до набрання законної сили рішення суду про призначення його опікуном недієздатної особи, звернутись до Відповідача для отримання цих виплат. Тому, це є підставою для того, щоб Відповідач нарахував і виплатив заборгованість яка виникла з державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю. Виплати ОСОБА_2 припинились оскільки помер його попередній опікун. А особа, яка визнана недієздатною не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочин від її імені та в її інтересах вчиняє опікун. Тому для отримання виплат по допомозі, недієздатній особі необхідно було призначити опікуна, який зміг би отримувати на неї грошові кошти в її інтересах.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи з дитинства.
Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства на недієздатну особу ОСОБА_2 призначалась та виплачувалася опікуну ОСОБА_3 з 01.01.2007 по 14.06.2022, що сторонами не заперечується.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14.06.2022 серії НОМЕР_1 .
У зв'язку із смертю ОСОБА_3 Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради припинив виплату державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства для ОСОБА_1 , що підтверджується долученим атестатом №56510.
Висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №737 від 26.01.2022 ОСОБА_2 , що проживає разом з братом ОСОБА_1 , потребує стороннього догляду.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30.10.2023 у справі №464/2067/23 визнано недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ; призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За заявою ОСОБА_1 від 19.12.2023 Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради рішенням №51333-47174255-2024-1 від 10.01.2024 призначив державну соціальну допомогу для ОСОБА_2 .
На заяву позивача щодо виплати державної соціальної допомоги за період з 15.06.2022 по 18.12.2023 відповідач повідомив, що після смерті опікуна ОСОБА_3 з 15.06.2022 по 18.12.2023 у недієздатної особи не було опікуна, допомога за зазначений період не призначалась. Права на отримання допомоги до призначення позивача опікуном позивач не має.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 №2109-ІІІ (далі Закон №2109-ІІІ) (тут і далі в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.
Частиною 1 ст. 1 Закону №2109-ІІІ передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2109-ІІІ державна соціальна допомога призначається у таких розмірах:
особам з інвалідністю з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
особам з інвалідністю з дитинства II групи - 80 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
особам з інвалідністю з дитинства III групи - 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
на дітей з інвалідністю віком до 18 років - 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №2109-ІІІ державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності.
03.02.2021 постановою Кабінету Міністрів України № 79 «Деякі питання призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю №79 (далі Порядок №79), який визначає умови призначення і виплати, перелік документів, необхідних для призначення: державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства або дітям з інвалідністю віком до 18 років (далі - державна соціальна допомога); надбавок на догляд за особами з інвалідністю з дитинства або дітьми з інвалідністю віком до 18 років (далі - надбавка на догляд); допомоги на поховання особи з інвалідністю з дитинства або дитини з інвалідністю віком до 18 років (далі - допомога на поховання).
Пунктом 3 Порядку №79 передбачено, що призначення і виплата державної соціальної допомоги, надбавки на догляд та допомоги на поховання проводяться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад, до складу території яких входять міста обласного значення, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення).
Згідно з п. 9 Порядку №79 державна соціальна допомога (в тому числі надбавка на догляд) призначається з дня звернення за їх призначенням, якщо протягом трьох місяців подано всі необхідні документи. Якщо до заяви подано документи не в повному обсязі, орган соціального захисту населення повідомляє заявнику про прийняття відповідних документів із зазначенням дати їх прийняття, а також про документи, які у тримісячний строк необхідно подати (повідомлення видається/надсилається йому у паперовій або електронній формі (за наявності електронної адреси).
Згідно з п. 17 Порядку № 79 державна соціальна допомога виплачується за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або законного представника, якому призначено допомогу на дитину з інвалідністю віком до 18 років, або особу з інвалідністю з дитинства, яку визнано недієздатною, через виплатні об'єкти поштового зв'язку АТ "Укрпошта" або шляхом перерахування коштів на особовий рахунок отримувача, відкритий в установі уповноваженого банку.
Статтею 14 Закону №2109-III передбачено підстави припинення виплати державної соціальної допомоги.
Так, згідно з правилами вказаної статті виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.
При зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи з дитинства.
Державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства на недієздатну особу ОСОБА_2 призначалась та виплачувалася опікуну ОСОБА_3 з 01.01.2007 по 14.06.2022.
Підставою для припинення виплати державної соціальної допомоги стала смерть опікуна ОСОБА_3 14.06.2022.
Втім, суд зауважує, що виключний перелік підстав для припинення виплати державної соціальної допомоги передбачено ст. 14 Закону №2109-III. Вказаний перелік не передбачає можливості припинення виплати державної соціальної допомоги у зв'язку з смертю опікуна.
Водночас, суд враховує те, що ОСОБА_2 є недієздатною особою.
Згідно з положеннями статті 42 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.
Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).
Отже, з наведеного висновується, що, відповідач, з огляду на положення ст. 41 ЦК України, був позбавлений можливості, за відсутності опікуна, виплатити недієздатній особі належну останньому соціальну допомогу.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30.10.2023 у справі №464/2067/23 призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За заявою ОСОБА_1 від 19.12.2023 Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради рішенням №51333-47174255-2024-1 від 10.01.2024 призначив державну соціальну допомогу для ОСОБА_2 з 19.12.2023.
Втім, відповідачем не виплачено державну соціальну допомогу за період з 15.06.2022 по 18.12.2023 із покликанням на те, що після смерті опікуна ОСОБА_3 з 15.06.2022 по 18.12.2023 у недієздатної особи не було опікуна, допомога за зазначений період не призначалась. Права на отримання допомоги до призначення позивача опікуном позивач не має.
З цього приводу суд наголошує, що з наведених вище норм Закону №2109-ІІІ та Порядку №79 висновується, що спірна соціальна допомога та надбавка за догляд є цільовою державною допомогою та призначається особам з інвалідністю. У разі якщо відносно таких осіб встановлено опіку, опікун вважається одержувачем допомоги, а не особою якій таку допомогу призначено.
Призначається допомога на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що інвалідність встановлена ОСОБА_2 безтерміново.
Відтак, з часу призначення державної соціальної допомоги для ОСОБА_2 з 01.01.2007 він має право на отримання такої довічно.
Зміна одержувача допомоги із померлої ОСОБА_3 на позивача у цій справі не є законною підставою для позбавлення ОСОБА_2 соціальних платежів, адже суми соціальної допомоги фактично являються їх єдиним джерелом доходів.
У разі зміни опікуна та тимчасової відсутності одержувача допомоги, оспорювані соціальні платежі повинні нараховуватися, а процедура їх виплати за минулий час врегульована ст. 12 Закону №2109-III та п. 26 Порядку №79.
Так, відповідно до ст. 12 Закону №2109-III суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.
Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об'єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.
Аналогічні за змістом положення містяться в Порядку №79.
Отже, відсутність у ОСОБА_2 опікуна не вважається підставою для припинення нарахування державної соціальної допомоги, а є лише поважною причиною із якої суми соціальної допомоги не могли бути вчасно отримані (затребувані). А тому спірна допомога за період з 15.06.2022 по 18.12.2023 підлягає виплаті ОСОБА_1 як опікуну особи з інвалідністю І групи з дитинства.
За таких обставин бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю за особу, яка визнана недієздатною ОСОБА_2 , за період з 15.06.2022 по 18.12.2023 є протиправною.
З метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю за особу, яка визнана недієздатною ОСОБА_2 , за період з 15.06.2022 по 18.12.2023.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак розподіл судового збору не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю за особу, яка визнана недієздатною ОСОБА_2 , за період з 15.06.2022 по 18.12.2023.
Зобов'язати Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю за особу, яка визнана недієздатною ОСОБА_2 , за період з 15.06.2022 по 18.12.2023.
Розподіл судового збору не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79012, м. Львів, пр. Червоної Калини, 66; код ЄДРПОУ 26056848).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна