21 січня 2025 року № 320/7667/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві, третя особа Державна податкова служба України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2022 №39702/24-01-16, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що при сплаті податку на нерухоме майно допустив помилку під час заповнення платіжного доручення, яка згодом була виявлена та виправлена. Проте, не врахувавши відповідні обставини податковий орган протиправно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року відкрите спрощене провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу надати суду відзив на адміністративний позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому обґрунтовується законність оскаржуваного рішення, зазначає, що на момент прийняття рішення за платником податків обліковувалася заборгованість.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , є власницею квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Площа зазначеної квартири перевищує 60 квадратних метрів, відтак, відповідно до статті 266 Податкового кодексу України, позивачка є платником податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (далі - податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, податок).
У травні 2019 року позивачу було направлено податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2019 року №0184048-1310-2656, яким зобов'язано сплатити податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 3875 гривень 65 копійок.
26 червня 2019 року позивачем сплачено вказану суму податку за реквізитами вказаними в податковому повідомленні-рішенні, що підтверджується платіжним дорученням №0.0.1393980257.1.
У квітні 2021 року під час ознайомлення з роботою особистого електронного кабінету на сайті Державної податкової служби України, позивачка виявила інформацію про наявність заборгованості у розмірі 3875 гривень 65 копійок через несплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік.
Перевіривши платіжне доручення, яке підтверджує факт сплати податку за 2018 рік, позивачка виявила, що допустила помилку при зазначенні реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Далі позивачка звернулася до податкового органу за місцем проживання з повідомленням про допущену нею помилку в платіжному дорученні №0184048-1310-2656.
Як стверджує позивачка, у подальшому вона регулярно, у строки встановлені законодавством, сплачувала податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що підтверджується платіжними дорученнями: платіжне доручення № 4088029906018719 від 11 квітня 2021 року (за 2019 рік); платіжне доручення № 1988305180841614 від 17 грудня 2021 року (за 2020 рік); платіжне доручення №1991408869734679 від 12 січня 2023 року (за 2021 рік).
04 січня 2023 року позивачем поштою отримано від Головного управління ДПС у м. Києві акт про результати камеральної перевірки від 26 грудня 2022 року № /26-15-24-01-16- 11/3401615369 (далі - акт перевірки), податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2022 року №39702/24-01-16 (далі - податкове повідомлення-рішення) та додаток до вказаного податкового повідомлення-рішення - розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання відповідно до статті 124 Податкового кодексу України (далі - розрахунок).
Вказаним податковим повідомленням-рішенням зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 387 гривень 56 копійок за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання, а саме податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З розрахунку доданого до податкового повідомлення-рішення вбачається, що штраф накладено за затримку сплати зазначеного податку у 2019 році.
13 січня 2023 року на адресу Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України позивачем направлено скаргу на акт про результати камеральної перевірки від 26 грудня 2022 року № /26-15-24-01-16-11/3401615369 та податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2022 року №39702/24-01-16, в якій остання просила скасувати вказані рішення.
В обґрунтування скарги позивачка зазначила, що податковий орган, прийнявши акт про результати камеральної перевірки та податкове повідомлення-рішення однією датою (26 грудня 2022 року), позбавив її можливості оскаржити акт про результати камеральної перевірки, чим порушив положення пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України; в акті перевірки, як документі, який фіксує вчинення правопорушення, відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про вчинення нею порушення податкового законодавства; податковий орган не мав права застосовувати штрафні санкції за порушення строку сплати грошового зобов'язання, у зв'язку з тим, що з моменту граничного терміну сплати грошового зобов'язання (19 серпня 2019 року) минуло понад 1095 днів (пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України); в її діях відсутня вина.
01 лютого 2023 року позивачем отримано рішення Державної податкової служби України від 30 січня 2023 року №2200/6/99-00-06-01-04-06 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2022 року №39702/24-01-16 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
При цьому податковий орган зазначив, що позивач не погоджуюся із сумою штрафної санкції, визначеної у податковому повідомленні-рішенні, оскільки, зокрема вважає, що податок сплачено своєчасно та процитував положення Податкового кодексу України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21 січня 2004 року №22.
Позивач не погодився з зазначеним податковим повідомлення-рішення, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Положеннями статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Відповідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України).
Згідно п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дорівнює календарному року.
За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов'язання.
Зарахування місцевих податків та зборів, до яких згідно зі статтею 10 ПК України відноситься, зокрема, й податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (у складі податку на майно), до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК України).
Частиною 1 статті 43 БК України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно частин 4, 5 статті 45 БК України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і визнаються зарахованими до державного бюджету з дня їх зарахування.
Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого і покладено на контролюючі органи.
Під час розгляду справи встановлено, що у травні 2019 року позивачу було направлено податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2019 року №0184048-1310-2656, яким зобов'язано сплатити податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в сумі 3875 гривень 65 копійок.
26 червня 2019 року позивачем сплачено вказану суму податку за реквізитами вказаними у податковому повідомленні-рішенні, що підтверджується квитанцією №0.0.1393980257.1.
У квітні 2021 року під час ознайомлення з роботою особистого електронного кабінету на сайті Державної податкової служби України, позивачка виявила інформацію про наявність заборгованості у розмірі 3875 гривень 65 копійок через несплату податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018 рік.
Перевіривши платіжне доручення, яке підтверджує факт сплати податку за 2018 рік, позивачка виявила, що допустила помилку при зазначенні реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Далі позивачка звернулася до податкового органу за місцем проживання з повідомленням про допущену нею помилку в платіжному дорученні, непорозуміння було усунене.
Суд бере до уваги надані позивачем пояснення, що помилкове зазначення коду РНОКПП в призначенні платежу є лише помилкою. В свою чергу, помилкове зазначення неправильного коду не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк.
Отже, контролюючим органом безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку за 2018 рік, допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету, й, до того ж, в подальшому була виявлена та усунута, а кошти спрямовані за належністю.
В наступні періоди позивачка також сплачувала своєчасно та в повному обсязі податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується платіжними документами та не заперечується відповідачем.
Необхідно зазначити, що правова позиція стосовно сплати обов'язкових платежів (зборів) вже висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, відповідно до якої здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, але не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів. Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до Державного бюджету України.
Аналогічної правової позиції дотримується й Верховний Суд, зокрема у постановах від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18), від 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18) та від 01.08.2018 року у справі 813/2487/17 (№К/9901/4079/17).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 1073,60 грн згідно з квитанцією про сплату від 12.02.2023 № 32528798800006309268, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 26.12.2022 №39702/24-01-16.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження Україна, 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2025.
Суддя Панченко Н.Д.