21 січня 2025 року № 320/9527/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» до Чернівецької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» з позовом до Чернівецької митниці, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000213/2 від 16.12.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією №UA22UA408020064838U6 від 15.12.2022, який ввозився на митну територію України, ним визначено митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Стверджено, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, а подані документи не містять розбіжностей. Проте, митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Позивач пояснив, що не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу та сплатив митні платежі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року відкрите провадження в адміністративній справі. Справу визначено розглядати одноособово суддею Панченко Н.Д. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідачем до суду поданий відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що оспорюване рішення прийнято обґрунтовано, оскільки при здійсненні аналізу поданих декларантом документів для митного оформлення імпортних товарів було виявлено, що такі документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових заявленої митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на це та з урахуванням обставини заявлення позивачем про пов'язаність із контрагентом-постачальником імпортних товарів, митниця витребувала від декларанта ряд додаткових документів. Однак, декларант із витребовуваних документів надав лише експортну митну декларацію. Вказаний документ не дав змогу усунути виявлені розбіжності та підтвердити об'єктивно і достовірно заявлену позивачем митну вартість товарів. У зв'язку із цим митницею було проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та із наявною довідковою інформацією, і встановлено заниження заявленого рівня митної вартості. Перевіривши можливість застосування попередніх методів митна вартість посадова особа митниці дійшла висновку про наявність підстав для визначена митної вартості імпортованих позивачем товарів із застосуванням виключно резервного методу відповідно до ст. 64 Кодексу. При цьому, митного органу була наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЯДО" (ідентифікаційний код 35843786, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н., смт Велика Димерка, вул. Промислова, буд. 38) 17.06.2008 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
19.05.2022року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» (Позивач, Покупець за контрактом) та ADOPEN PLASTIK VE INSAAT SANAYI ANONIM SIRKETI (Пластикова і будівельна промислова анонімна компанія “АДОПЕН») (Республіка Туреччина, Продавець за контрактом, надалі за текстом - АДОПЕН) укладено контракт міжнародної поставки №13 (надалі за текстом - Контракт №13).
За умовами Контракту №13 «Продавець продає, а Покупець купує Товар згідно інвойсів.»(п.1.1.).
Відповідно до п.4.1. Контракту №13 Ціна на Товар, що постачається, визначається сторонами в Доларах США. Ціна за одиницю Товару, що постачається, вказана в інвойсах до даного Контракту і являється незмінною.
Товар за Контрактом №13 - профіль ПВХ в асортименті; захисну плівку і плівку для ламінування для ПВХ профілів; фурнітуру віконну і дверну в асортименті; двері ПВХ а також аксесуари до них; покриття для підлоги, а також покриття для даху з ПВХ; сировину для виготовлення ПВХ профілів (суміші ПВХ (біла, коричнева, чорна, сіра, Soft чорна, Soft сіра)), а також компоненти для виготовлення даних сумішей (імпакт, титан діоксид, стабілізатор, крейда, ПВХ); технічну оснастку і обладнання для виготовлення ПВХ продукції, а також їх частини; різноманітну рекламну продукцію (на платній або безоплатній основі); на безоплатній основі техоснастку і фурнітуру, призначену для виробництва і продажу вікон, дверей і конструкцій з ПВХ та металопластикового профілю; інші зразки продукції.
Відповідно п.3.1. Контракту №13 Кількість, асортимент, вартість Товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах. Поставка Товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».
На виконання умов Контракту №13 Продавцем був поставлений товар Покупцю, а саме профілі призначені для вікон та дверей з ПВХ на загальну суму 40 554,39доларів США, згідно інвойсу № Y012022030001008 від 05.12.2022р.
Вищезазначений товар надійшов від Продавця (АДОПЕН) за Контрактом №13 на умовах CPT UA Велика Димерка, згідно правил «ІНКОТЕРМС 2010».
З метою митного оформлення вищевказаного Товару, 15.12.2022року Позивачем через свого представника ТОВ «ПРОВАНІК ЛОДЖИСТІКС» (Договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022року) подано електронну митну декларацію за № 22UA408020064838U6. Митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту) на суму 40 554,39 Доларів США, за кодами УКТ ЗЕД: Товар №1: 3916 20 00 90 (Профілі фігурні, призначені для вікон та дверей з ПВХ) - на суму 40 554,39 доларів США (1,84доларів США/кг).
На підтвердження заявленої митної вартості разом з подачею електронної митної декларації №UA22UA408020064838U6 від 15.12.2022, позивачем через представника подано наступні документи:
1) (4104) контракт купівлі-продажу товарів № 13 від 16.05.2022року;
2) (0380) інвойс №Y012022030001008 від 05.12.2022року;
3) (0730) міжнародна транспортна накладна (CMR) №AYTTRP000001026 від 08.12.2022року;
4) (0271) пакувальний лист №б/н від 05.12.2022року;
5) (0861) сертифікат про походження товару №Y 0035308 від 06.12.2022року;
6) (4207) договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022року;
7) (9000) лист;
8) (9610) копія митної декларації країни відправлення №22070100EX00025010 від 06.12.2022року.
Судом встановлено, що розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації вартості товару, 16.12.2022року відповідачем було надано позивачеві електронне повідомлення за ідентифікатором 0c918339-5296-41f8-b4d8-d3bb96f12263 щодо надання додаткових документів. Відповідно до тексту запиту наданого відповідачем, останній зазначав, що «.. Згідно ч. 2, 3, 4 ст. 53 МКУ та враховуючи положення п. 1 ч. 5 ст. 54 МКУ, що позиціонується з положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту слід надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження вартості перевезення, яка є складової митної вартості товару); - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари); - виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товарів); - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни); - копію митної декларації країни відправлення (для підтвердження умов поставки, ціни, ваги, тощо); - виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; - довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними(аналогічними) оцінюваним товарам; - розрахунок ціни (калькуляцію).».
У відповідь на вказане повідомлення позивачем повідомлено, що у запиті відсутні підстави для надання декларантом додаткових документів, що підтверджуються митну вартість, також повідомлено, що оплата за товар не здійснювалась.
В свою чергу, відповідачем було відмовлено в оформлені товару за ціною згідно МД №22UA408020064838U6: Товар №1: 3918 10 90 00 -- 1,84доларів США/кг.; та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000213/2 від 16.12.2022року, за яким застосовано метод визначення митної вартості щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами: Товар №1: 3918 10 90 00 -- 2,16доларів США/кг. на загальну суму 47 599,92доларів США проти заявлених 1,84 доларів США/кг. на загальну суму 40 554,39доларів США відповідно.
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA408000/2022/000213/2 від 16.12.2022року зазначено, що Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 53 МКУ документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.
Відповідачем у оскаржуваному рішенні зазначено наступне:
1. У спірному рішенні зазначено, що відповідно до п. п. 4.3 контракту від 19.05.2022 №13 зазначено «В ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування. Згідно з гр. 20 «Умови поставки» митної декларації від 15.12.2022 № UA408020/2022/064838 поставка здійснюється на умовах CPT UA LVIV, які передбачають, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. У зв'язку з чим необхідно підтвердити складові митної вартості (ціну товару, вартість транспортування, страхування, навантаження, розвантаження, тощо);
2. відповідно до п. 5 контракту від 19.05.2022 №13 передбачена можлива наявність попередньої оплати. Відомостей щодо здійснення оплати не надано;
3. в інвойсі від 05.12.2022 № Y012022030001008 заявлена вартість фрахту 4450 дол. США. Документів, які підтверджували б числове значення фрахту не надано.
4. в гр.9 декларацій митної вартості до митної декларації від 29.11.2022 №UA408020/2022/060153 зазначено, що продавець і покупець пов'язані між собою (9а), але взаємозалежність продавця та покупця на ціну товару не вплинула (9б). Документального підтвердження заявленого факту до митного оформлення не надано.
Тому, відповідачем було відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю в результаті чого, Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000213/2 від 16.12.2022року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2022/001489.
Позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000213/2 від 16.12.2022року призвело до надміру сплачених позивачем податку на додану вартість та ввізного мита у розмірі 71 625,36грн.
ТОВ «ПРОВАНІК ЛОДЖИСТІКС» від імені Позивача, на підставі договору про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022року, згідно рішення про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000213/2 від 16.12.2022року була оформлена митна декларація №22UA408020065313U9 від 16.12.2022р. і товар було випущено у вільний обіг зі сплатою фінансових гарантій у розмірі 71 625,36грн.
Тобто, оскаржуване рішення призвело до зменшення майна позивача, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України N 4495-VI від 13.03.2012 (далі МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із частиною 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 10 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини 5 статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Стаття 13 "Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 року" передбачає що, якщо в ході визначення митної вартості імпортних товарів виникає необхідність відкласти остаточне визначення такої митної вартості, імпортер товарів повинен бути в змозі вилучити їх з митниці, якщо, коли це вимагається, імпортер надасть достатню гарантію у формі застави, депозиту або якого-небудь іншого відповідного документа, що включає остаточний платіж мита, яке може бути нараховане для цих товарів. Законодавство кожного члена повинно передбачити положення для таких обставин.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Вказане відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 N 3018-УІ Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства, митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частин 1 та 2 статті 54 Митного кодексу України.
Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 у справі N 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі N 21-591а15 (814/283/14).
Митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості товару позивачем разом з митною декларацією було подано до митного органу:
1) (4104) контракт купівлі-продажу товарів № 13 від 16.05.2022року;
2) (0380) інвойс №Y012022030001008 від 05.12.2022року;
3) (0730) міжнародна транспортна накладна (CMR) №AYTTRP000001026 від 08.12.2022року;
4) (0271) пакувальний лист №б/н від 05.12.2022року;
5) (0861) сертифікат про походження товару №Y 0035308 від 06.12.2022року;
6) (4207) договір про надання послуг із декларування товарів №1605/22 від 16.05.2022року;
7) (9000) лист;
8) (9610) копія митної декларації країни відправлення №22070100EX00025010 від 06.12.2022року.
У даному випадку, відмовляючи позивачу у визначенні митну вартість за першим (основним) методом, яка зазначена у митній декларації, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення повного переліку документів, які б підтверджували митну вартість товарів та числові значення складових їх вартості.
Між тим, зазначені висновки митного органу суд не бере до уваги, оскільки під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.
Крім того, суд звертає увагу, що ТОВ "Маядо" надано митному органу ряд первинних документів, які не є обов'язковими відповідно до ст. 53 МК України, на підтвердження вірно зазначеної вартості товарів, проте вказане протиправно не було взято до уваги відповідачем.
Відтак, за висновком суду, умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.
Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність всіх необхідних документів які підтверджують митну вартість товарів, суд зазначає, що оцінюючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.
Щодо тверджень відповідача про те, що декларантом не було подано відомостей щодо вартості навантаження, транспортування, розвантаження, маркування, упаковки, тари тощо, як складових митної вартості, суд зазначає наступне.
Частиною десятою статті 58 МК України визначений перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, такі складові митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів (п. 5 вказаної норми) та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п. 6).
Поставка імпортованого позивачем товару, про що відповідач не заперечує, відбулася на умовах CPT UA Велика Димерка, що відповідає умовам пункту 3.1. Контракту від 19.05.2022 року №13, укладеного між Позивачем та компанією АДОПЕН.
П. 4.3. Контракту зазначено: В ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування.
П. 3.1. Контракту передбачено Кількість, асортимент, вартість Товару та базові умови поставки обумовлюються для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсах.
Поставка Товару здійснюється частинами (партіями) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010».
Відповідно до Вступу офіційних правил тлумачення Міжнародної торгової палати з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі Інкотермс 2010 Правила Інкотермс здебільшого описують завдання, витрати та ризики, пов'язані з поставкою товару від продавців до покупців. Обране правило Інкотермс має відповідати товару, виду транспорту та насамперед наміру сторін покласти на продавця чи покупця додаткові обов'язки, наприклад обов'язок з організації перевезення чи страхування товару. Правила Інкотермс дійсно зазначають, яка сторона контракту (договору) купівлі-продажу зобов'язана забезпечити перевезення чи страхування при поставці товару продавцем покупцеві, і які витрати покладаються на кожну із сторін. Згідно з правилами Інкотермс Перевезення оплачено до (CPT), Перевезення та страхування оплачено до (CIP), Вартість і фрахт (CFR) та Вартість, страхування та фрахт (CIF), назване місце відрізняється від місця поставки.
Відповідно до цих чотирьох правил Інкотермс, назване місце - це місце призначення, до якого оплачується перевезення Продавцем.
Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CPT («Фрахт/перевезення сплачені до…») покладає на продавця обов'язок укласти договір перевезення та оплатити перевезення, необхідне для доставки товару в зазначене місце призначення, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення (пункти А.3, Б.3 умов поставки CPT за Інкотермс 2010).
З наведеного вбачається, що згідно з умовами поставки товару СРТ Велика Димерка (Україна) всі витрати, зокрема, доставка, навантаження, транспортування, розвантаження тощо товару та ціна пакувальних матеріалів, включені у вартість таких товарів, а отже митна вартість імпортованих Товарів відповідає вартості визначеній у інвойсі №Y012022030001008 від 05.12.2022року.
Відтак, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що ним правильно додатково не додано витрати по транспортуванню, доставці, навантаженню, розвантаженню до митної вартості товарів згідно наданої митної декларації, оскільки товариство їх додатково не понесло.
Виходячи з наведеного, суд не приймає вищевказану обставину, як підставу для коригування митної вартості.
Щодо посилань митного органу на те, що згідно з умовами контракту № 13 від 16.05.2022року передбачена можлива наявність попередньої оплати. Відомостей щодо здійснення оплати не надано, суд звертає увагу, що умовами контракту передбачено також можливість оплати після отримання товару. Отже, ненадання позивачем документів про оплату імпортованого товару не може бути підставою для коригування митної вартості. Крім того, суд зазначає, що до митного оформлення на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано достатню кількість документів, відповідно до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України, а тому неподання відомостей щодо оплати ніяким чином не впливає на визначення митної вартості товарів.
Також, суд зауважує, що жодних розбіжностей щодо числових значень інвойс, наданий позивачем та експортна декларація не містять.
Виходячи з наведеного, суд не приймає вищевказану обставину, як підставу для коригування митної вартості.
Надаючи оцінку зауваженню митного органу на те, що продавець та покупець є пов'язаними особами, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту долученого до позовної заяви копії статуту ТОВ "Маядо" (у редакції, затвердженій рішенням Загальних зборів учасників названого Товариства від 21.05.2018), компанія "ADOPEN PLASTIK ve INSAAT SANAYI A.S." являється одноособовим учасником Товариства. Тобто, позивач та продавець товару за контрактом від 07.03.2017 N 11 є пов'язаними особами.
Відповідно до норм ч. 12 - 14 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Таким чином, законодавець покладає на митний орган обґрунтування впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару, натомість відповідач переклав обов'язок доведення відсутності впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару. Оскільки відповідачем не було надано належного письмового обґрунтування впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару (ч. 13 ст. 58 Митного кодексу України), слід вважати, що такі відносини не вплинули на вартість товару.
Зазначений вище висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду, зокрема постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.08.2018 у справі N 826/2314/16, 04.04.2018 у справі N 826/27058/15.
Законом України "Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі" від 10.04.2008 N 250-VI визначено, що Україна приєдналась до Світової організації торгівлі в рамках якої діє Генеральна угода з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ).
Крім того, доведення впливу пов'язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.
Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом. Щодо операцій, передбачених ч. 18 ст. 58 МК України, то Міжнародний договір виходить з того, що це є альтернативним, іншим (а не імперативним та незамінним) засобом встановлення прийнятності ціни і лише, надає можливість імпортеру показати прийнятність ціни за своєю ініціативою без проведення перевірки контролюючим органом.
Так, п. 2 ст. 1 Угоди визначено: Згідно з підпунктом "а", під час визначення того, чи є контрактна вартість прийнятною, те, що покупець і продавець пов'язані між собою, само по собі не є підставою вважати контрактну вартість неприйнятною. У такому разі повинні бути вивчені обставини навколо продажу й контрактну вартість повинно бути прийнято за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Якщо з урахуванням інформації, наданої імпортером або отриманої іншим чином, митна адміністрація має підстави вважати, що відносини вплинули на ціну, вона повинна повідомити свої аргументи імпортеру, а імпортеру повинна бути надана можливість для обґрунтованої відповіді. Якщо імпортер того вимагає, це повідомлення аргументів повинно бути надано в письмовому вигляді.
Дані положення відповідають вимогам ч. 12 ст. 58 МК України, згідно якої, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у ч. 12 ст. 58 МК України, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Суд звертає увагу, що обов'язок доведення впливу пов'язаності між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару покладено на орган доходів і зборів. Вищезазначене також знаходить своє відображення в ч. 14 ст. 58 МК України, яким встановлено, що у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у ч. 12 цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, з аналізу наведеної норми випливає, що за відсутності при перевірці заявленої митної вартості обґрунтувань з боку митного органу щодо впливу взаємозв'язку на ціну товару, відсутні перешкоди для застосування першого методу визначення митної вартості при пов'язаності продавця з покупцем.
Згідно з п. п. "b" під час продажу між пов'язаними між собою особами контрактна вартість приймається, а товари оцінюються відповідно до положень п. 1, якщо імпортер продемонструє, що така вартість є досить наближеною до однієї з таких вартостей, які мають місце в той самий час або майже в той самий час: контрактної вартості під час продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних товарів для експорту до тієї самої країни імпорту; митної вартості ідентичних або подібних товарів, визначених згідно з положеннями ст. 5; митної вартості ідентичних або подібних товарів, визначених згідно з положеннями ст. 6.
Під час застосування зазначених вище критеріїв повинно бути належним чином ураховано продемонстровані різниці в комерційних рівнях, кількісних рівнях, перерахованих у ст. 8 елементах і витратах, понесених продавцем під час продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесених продавцем під час продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.
Відповідно до п. п. "с", критерії, викладені в п. п. "b" п. 2, повинні використовуватися за ініціативою імпортера й тільки з метою порівняння. Не може встановлюватися замінник вартості згідно з положеннями п. п. "b" п. 2 (п. п. "b" та п. п. "с" відповідають ч. ч. 18, 19, 20 ст. 58 МК України).
Однак, надаючи тлумачення умовам, передбаченим вищезазначеним підпунктам, в Угоді зазначено наступне: "Підпункт "а" п. 2 та підпункт "b" п. 2 надають різні засоби встановлення прийнятності контрактної вартості. Підпункт "а" п. 2 передбачає, що якщо покупець і продавець пов'язані між собою, то повинні бути вивчені обставини навколо продажу, а контрактна вартість приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. Не передбачається вивчення обставин у всіх випадках, коли продавець і покупець пов'язані між собою. Таке вивчення буде вимагатися тільки тоді, коли існують сумніви стосовно прийнятності ціни. Якщо митна адміністрація не має сумнівів стосовно прийнятності ціни, вона має бути прийнята без запиту подальшої інформації від імпортера. Якщо митна адміністрація не в змозі прийняти контрактної вартості без подальшого запиту, вона повинна надати імпортеру можливість надати таку додаткову детальну інформацію, яка може бути необхідною, для того, щоб вивчити обставини навколо продажу. У цьому зв'язку митна адміністрація повинна бути готовою до вивчення відповідних аспектів операції, зокрема спосіб, у який покупець і продавець організують свої торговельні відносини, і спосіб, у який була визначена ціна, про яку йдеться, щоб визначити, чи ці відносини вплинули на ціну. Якщо можна показати, що покупець і продавець, хоча вони і пов'язані між собою відповідно до положень ст. 15, здійснюють покупки і продаж один одному так, як ніби вони не були пов'язані, це підтвердить, що відносини не вплинули на ціну".
Отже, обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Зазначений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 31.01.2018 у справі N 813/7272/13-а, від 05.12.19 у справі N 826/3102/16, від 06.02.2020 у справі N 826/24776/15, від 11.06.2020 у справі N 826/4829/16.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами.
Суд зауважує, що виходячи із згаданої правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у постанові від 30.06.2015 (справа 21-591а15), неподання декларантом документів, зазначених у частині другій статті 53 МК, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків.
Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що митним органом не доведено, що ТОВ "Маядо" було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, а отже позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 2684,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 12.04.2024 №1022, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці про коригування митної вартості товарів №UA408000/2022/000213/2 від 16.12.2022.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЯДО» (адреса 07442, Київська область, Броварський район, селище Велика Димерка, вулиця Промислова, 38, ЄДРПОУ 35843786) судовий збір у розмірі 2684,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Чернівецької митниці (адреса 58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Руська, 248 М, ЄДРПОУ 43971359).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2025.
Суддя Панченко Н.Д.