ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" січня 2025 р. справа № 300/6150/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач , ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.05.2024 за №091630018947 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з 23.05.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди пою військової служби з 04.11.1973 по 10.11.1975, періоди роботи з 01.01.1992 по 01.04.1912, з 01.04.1992 по 11.02.1993, з 15.02.1993 по 01.02.1995, з 01.08.2001 по 28.12.2008, з 09.05.2010 по 13.10.2010, з 25.11.2010 по 17.04.2019 на території російської федерації;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи в районі Крайньої Півночі з 08.12.1977 по 01.01.1991 на пільгових умовах, як один рік роботи у вказаний період часу за один рік та шість місяців;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 23.05.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням військової служби з 04.11.1973 по 10.11 1975, з урахуванням стажу роботи з 01.01.1992 по 01.04.1992, з 01.04.1992по 11.02.1993, з 15.02.1993 по 01.02.1095, з 01.08.2001 по 28.12.2008, з 09.05.2010 по 13.10.2010, з 25.11.2010 по 17.04.2019 на території російської федерації, з урахуванням стажу з 08.12.1977 по 01.01.1991 в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, як один рік роботи в указаний період у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести з 23.05.2024 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , врахувавши заробітну плату згідно Довідки про заробітну плазу за 1986-1990 роки від 01.08.2005 за №24-8-10-132, виданої Оротуканським заводом гірського устаткування на ім'я ОСОБА_1 , згідно Довідки про заробітну плату за період з 16.02.1993 по 01.02.1995 за №93, виданої Артель старателів "Майская" об'єднання "Северовостокзолото" на ім'я ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 16.02.2024 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Оскільки відповідач за періоди з 01.12.1986 по 31.12.1991 ОСОБА_1 заробітну плату обчислив у нульовому варіанті та не зарахував страховий стаж в російській федерації після 1991 року, позивач звернувся 23.05.2024 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії. За результатами розгляду звернення, відповідач, на переконання позивача, неправомірно прийняв рішення про відмову в перерахунку пенсії від 23.05.2024 №091630018947. Позивач посилається на те, що період проходження військової служби з 04.11.1973 по 10.11.1975 підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_1 від 18.10.1973 та трудової книжки від 30.07.1972. Також, періоди його роботи в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в трудовій книжці від 30.07.1972, вкладки до неї НОМЕР_2 , довідкою №173 від 17.08.2005 та підлягають пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців. При цьому, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу, позаяк особі надається можливість надати відповідний документ за її вибором. Так, з огляду на приписи пункту 5 Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону №32-V від 26.07.2006), пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Окрім цього, ОСОБА_1 наголошує на протиправності не зарахування йому до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації у період з 01.01.1992 по 17.04.2019, оскільки таке порушує вимоги Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, яка, в свою чергу, підлягає застосуванню на час роботи позивача на території росії у спірний період, оскільки була чинною на момент набуття стажу. Щодо неврахування довідок про заробітну плату, то змісту таких вбачається, що вони видані на підставі особових рахунків, завірені печатками, містять відомості про фактичну суму заробітної плати позивача. Стосовно відсутності підпису головного бухгалтера на довідці від 01.08.2005, то згідно усталеної практики Верховного Суду працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення, в тому числі бухгалтерських документів. Відтак, спірне рішення підлягає скасуванню, а вказані періоди та заробітна плата - зарахуванню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.73-75).
29.08.2024 від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що оскільки в трудовій не зазначено дату видачі військового квитка, до того ж позивачем надано сканкопію однієї сторінки військового квитка, яка не містить повної інформації про службу в армії, тому даний період не підлягає зарахуванню. Щодо зарахування періоду роботи у російській федерації, то на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком в Україні не діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Крім того, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами) передбачено, що за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Проте, строкові письмові договори заявником не надавалися, а в трудовій книжці відсутня інформація щодо укладення договорів, їх терміни та користування пільгами. З приводу вимоги зарахувати заробітну плату згідно довідки про заробітну плату за 1986-1990 роки від 01.08.2005 за №24-8-10-32 та згідно довідки про заробітну плату за період з 16.02.1993 по 01.02.1995 за №93, то такі не містять печаток, а в довідці про заробітну плату відсутній підпис головного бухгалтера (а.с.77-81).
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.02.2024 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що визнається та не заперечується сторонами.
23.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про зарахування до страхового стажу періоди роботи після 1991 року в російської федерації та заробітної плати за періоди з 01.12.1986 по 31.12.1991.
Надалі, відповідач провів перерахунок пенсії позивача 23.05.2024, рішення №091630018947 про перерахунок (вид перерахунку: МП, Допризначення, сплата внесків (абз.2 п.4.3 Порядку №22-1) (масовий)) (а.с.86).
ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, розглянувши звернення позивача, листом від 17.06.2024 №5741-4406/Б-02/8-0900/24 повідомило, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи/служби, згідно з трудовою книжкою від 30.07.1972 та вкладкою до неї НОМЕР_2 :
з 04.11.1973 по 10.11.1975 - служба в радянській армії, оскільки в трудовій книжці не зазначено дату видачі військового квитка, яка не містить повної інформації про службу в армії;
з 01.01.1992 по 01.04.1992 - робота у Виробничому кооперативі "Ескіз" (на території росії);
з 01.04.1992 по 11.02.1993 - робота на Оротуканському заводі гірського устаткування Магаданської області (на території росії);
з 15.02.1993 по 01.02.1995 - робота в Артєлі старатєлєй "Майская" об'єднання "Сєвєровостокзолто" (на території росії);
з 01.08.2001 по 28.12.2008 - робта в муніципальному дитячому саду "Бруснічка" п. Оротукан (на території росії);
з 09.05.2010 по 13.10.2010 - робота в ООО "Гєрба" (на території росії);
з 25.11.2010 по 17.04.2019 - робота в АО "Руднік Каральвєєм" (на території росії).
До страхового стажу не враховано періоди роботи, згідно записів трудової книжки на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Окрім того, періоди роботи на території російської федерації враховуються по 31.12.1991.
До страхового стажу не враховано періоди роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі як один рік роботи за один рік та шість місяців роботи.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими нормативно-правовими актами.
Строкові письмові трудові договори заявником не надавалися, а в трудовій книжці відсутня інформація щодо укладення договорів, їх терміни та користування пільгами.
Відповідно до статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. В разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.
Враховуючи викладене, для перерахунку пенсії ОСОБА_1 немає підстав.
Також, звернуто увагу, що довідки №173 від 17.08.2005 та №24-8-10-132 від 01.08.2005 не містять печаток, а в довідці про заробітну плату відсутній підпис головного бухгалтера.
Позивач, вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, звернувся до суду з даним адміністративними позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058).
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Записами трудової книжки ОСОБА_1 від 30.07.1972 (а.с.35-37,92-96) підтверджується, що позивач, серед іншого:
- 26.07.1972 - прийнятий на роботу електромонтера (запис №2);
- 30.10.1973 - звільнений із займаної посади, у зв'зяку з призовом в радянську армію (запис №3);
- з 04.11.1973 по 10.11.1975 - служба в радянській армії (запис №4);
- 08.12.1977 - прийнятий арматурником в Оротуканський завод гірського устаткування, Магаданська область, пос. Оротукан (запис №8);
- 01.01.1991 - звільнений переводом у виробничий кооператив "Ескіз" (запис №13);
- 01.01.1991 - прийнятий слюсарем у виробничий кооператив "Ескіз" (запис №14);
- 01.04.1992 - звільнений переводом на Оротуканський завод гірського устаткування (запис №15);
- 01.04.1992 - прийнятий переводом слюсарем-ремонтником переводом на Оротуканський завод гірського устаткування (запис №16);
- 11.02.1993 - звільнений (порушення колдоговору) (запис №17);
- 15.02.1993 - прийнятий слюсарем-наладчиком-акумулятурщиком в Артіль старателів "Майская" об'єднання "Сєвєровостокзолото" (запис №18);
- 01.02.1995 - звільнений за власним бажанням (запис №19);
- 01.08.2001 - прийнятий на роботу сторожем в муніципальному дитячому саду "Бручнічка" п. Оротукан (запис №20);
- 28.12.2008 - звільнений у зв'язку зі скороченням штата робітників (запис №24).
Крім того, записами за №№27-28 вкладиша в трудову книжку НОМЕР_2 від 09.05.2010 (а.с.37 з обох сторін, 96-98) підтверджується періоди роботи позивача з 09.05.2010 по 13.10.2010 в ООО "Гєрба" та з 25.11.2010 по 17.04.2019 в АО "Руднік Каральвєєм" на території російської федерації
Окрім цього, вказані періоди роботи позивача підтверджуються довідкою №173 від 17.08.2005 (а.с.33-34), довідкою №РК-05/44 від 10.04.2019 (а.с.28), наказом №180-к від 04.04.2019 (а.с.29), довідкою №66 від 26.10.2010 (а.с.42), випискою з особового рахунку застрахованої особи (а.с.46-58), довідками №04-02/414 від 29.01.2009 (а.с.59,60), довідкою про заробітну плату від 02.08.2005 за період 1986-1990 роки (а.с.61), довідкою про заробітну плату за період з 16.02.1993 по 01.02.1995 (а.с.62), трудовим договором №РК-260/10 від 25.11.2010 (а.с.38-41), довідкою №171-к від 05.09.1995 (а.с.43), довідкою №172-к від 05.09.1995 (а.с.44).
Суд також встановив, що згідно з розрахунком страхового стажу за формою РС-право (а.с.27,86), пенсійним органом зараховано позивачу 13 років 0 місяців 24 дні страхового стражу за період роботи в районах Крайньої Півночі з 08.12.1977 до 01.01.1991 в одинарному розмірі, а не в пільговому обчисленні (один рік роботи за один рік шість місяців).
Суд зазначає, що відповідно до п. 5 розділу ХV "Прикінцеві положення2 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Так, підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 29 вересня 1967 року скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції "Про надання пільг особам, що працюють в районі Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі", затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати 16.12.1967 №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2021 у справі №266/258/16.
Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Водночас, варто наголосити, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №302/662/17-а, від 18 грудня 2018 року у справі №263/13671/16-а, від 10 січня 2019 у справі №352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10 вересня 2019 року у справі №348/2208/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №537/1415/17, від 27 липня 2022 року у справі №560/755/19, від 17 жовтня 2022 року у справі №592/5589/17.
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.
Як встановлено судом на підставі записів трудової книжки, та відповідачем не заперечується, позивач у спірні періоди, а саме з 08.12.1977 по 01.01.1991 працював на роботах в районах Крайньої Півночі, а саме в Магаданській області.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року, відповідно до якої Магаданська область відноситься до районів Крайньої Півночі.
Окрім того, суд звертає увагу, що позивачем спірний період роботи підтверджено також й іншими документами, які надавались пенсійному органу, зокрема, довідками за №173 від 17.05.2005, за №66 від 26.10.2010, за №171-к від 05.09.1995, за №172-к від 05.09.1995 та випискою з особового рахунку застрахованої особи (а.с.46-58).
Таким чином, суд погоджується із позивачем, що факт його роботи в районах Крайньої Півночі підтверджено всіма необхідними документами, зокрема, записами в трудовій книжці, архівними довідками.
Як наслідок, не зарахування пенсійним органом до загального страхового стажу позивача спірних періодів роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні є протиправним, оскільки періоди роботи з 08.12.1977 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі підлягають пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців.
Аналогічна позиція щодо зарахування в пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік шість місяців викладена Верховним Судом у постанові від 22.02.2021 у справі №266/258/16.
Така правова позиція Верховного Суду відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Посилання ж відповідача на обов'язкову наявність у трудовій книжці інформації щодо укладення договорів, їх терміни та користування пільгами, а також не долучення строкових письмових трудових договорів суд відхиляє, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Щодо вимог позивача про зарахування до страхового стажу роботи періодів роботи з 01.01.1992 по 01.04.1912, з 01.04.1992 по 11.02.1993, з 15.02.1993 по 01.02.1995, з 01.08.2001 по 28.12.2008, з 09.05.2010 по 13.10.2010, з 25.11.2010 по 17.04.2019 в російській федерації, суд зазначає таке.
Питання пенсійного забезпечення регулюються, а також регулювалися на момент набуття позивачем страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), згідно із статтею 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якого вони проживають.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання.
Для визначення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди.
За змістом цих норм стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 (чинної як на момент набуття позивачем стажу, так і на момент звернення за пенсією), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Як судом уже встановлено вище, у позивача є в наявності трудова книжка від 30.07.1972 та вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 09.05.201(а.с. 15-21), які надані пенсійному органу при зверненні за призначенням пенсії та які містить усі необхідні записи, зокрема і про період роботи на території російської федерації у спірні періоди і, відповідно, підтверджує стаж роботи позивача протягом спірних періодів.
Суд констатує, що жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Вказані записи у трудовій книжці скріплені і засвідчені підписами вповноважених осіб роботодавця та відповідними печатками, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Більш того, періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 01.04.1912, з 01.04.1992 по 11.02.1993, з 15.02.1993 по 01.02.1995, з 01.08.2001 по 28.12.2008, з 09.05.2010 по 13.10.2010, з 25.11.2010 по 17.04.2019 в російській федерації додатково підтверджується довідкою №173 від 17.08.2005, довідкою №РК-05/44 від 10.04.2019, наказом №180-к від 04.04.2019, довідкою №66 від 26.10.2010, випискою з особового рахунку застрахованої особи, довідкою №04-02/414 від 29.01.2009, довідками про заробітну плату, трудовим договором №РК-260/10 від 25.11.2010, які наявні в матеріалах справи та надавались пенсійному органу.
Спірні правовідносини свідчать, що єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи протягом 1992-2019 років є висновок пенсійного органу про те, що до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31.12.1991.
Однак, такі висновки є необґрунтованими і безпідставними, оскільки Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 була чинна як для України, так і для росії в спірні періоди роботи позивача. А те, що 24.02.2022 російська федерація - країна-агресор повномасштабно вторглась на територію України, не може нівелювати право особи, в даному випадку позивача, на справедливе пенсійне забезпечення.
Також суд зазначає, що відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі - Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття позивачем відповідного стажу.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Окрім цього, відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
При цьому, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В Рішенні Конституційного Суду №1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України). Проте, Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
За статтею 1511 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим. справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Таким чином, суд констатує, що оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.
Отже, при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, пенсійним органом не може бути відмовлено у врахуванні стажу позивача за періоди роботи на території росії, які мали місце до вказаних подій.
Враховуючи викладене та з огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не зарахування спірних періодів роботи на території російської федерації та, як наслідок, підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача спірні періоди його роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.04.1912, з 01.04.1992 по 11.02.1993, з 15.02.1993 по 01.02.1995, з 01.08.2001 по 28.12.2008, з 09.05.2010 по 13.10.2010, з 25.11.2010 по 17.04.2019.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби з 04.11.1973 по 10.11.1975, суд виходить з наступного.
Абзацом 2 частин 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, шо дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі працювала за професією або займала посаду, що передбачала право па пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільговою стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічні положення викладені в частині 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, згідно якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни, Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Як уже зазначалось судом, згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 6 Порядку №637, па підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються:
- військові квитки;
- довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС;
- довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 від 18.10.1973, ОСОБА_1 в період з 04.11.1973 по 10.11.1975 проходив строкову військову службу.
Як встановлено судом вище, період проходження позивачем військової служби з 04.11.1973 по 10.11.1975 також підтверджується записами трудової книжки від 30.07.1972 (запис №4) (а.с.35-37,92-96) .
Посилання відповідача на те, що сканкопія однієї сторінки військового квитка не містить повної інформації про службу в армії не заслуговує па увагу, позаяк період військової служби вказано у трудовій книжці.
Таким чином, відповідачем протиправно, незважаючи на відомості трудової книжки та військового квитка, що підтверджують військову службу, не зараховано період проходження позивачем строкової військової служби з 04.11.1973 по 10.11.1975 до його страхового стажу.
Стосовно не врахування довідок про розмір заробітної плати при визначенні розміру пенсії, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01.07.2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Тобто за бажанням пенсіонера, у разі доцільності, пенсія може обчислюватися в тому числі з урахуванням заробітку за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 1 липня 2000 року.
При цьому, у разі надання особою заяви на призначення (перерахунок) пенсії із наданням довідки за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 01.07.2000. зазначена довідка може бути врахована для призначення (перерахунку) розмір; пенсії тільки після обов'язкового підтвердження первинними документами, на підставі яких було видано зазначену довідку.
Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 17.03.2015 у справа №21-11а15 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі №358/1179/17, від 24.04.2018 у справі №686/6278/17.
Правління Пенсійного фонду України постановою від 25.11.2005 №22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердило Порядок №22-1, який регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).
Пунктом 2.10 Порядку №22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
За таких обставин, коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату позивача, вказало джерело цих даних - особові рахунки, то позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження особових рахунків, платіжних відомостей, а у разі втрати - їх відновлення.
Чинним законодавством, яким врегульовано порядок ведення бухгалтерського обліку визначено, що первинним документом для фіксування господарської операції з нарахування заробітної плати є розрахункова відомість, а для фіксування операції з виплати заробітні плати у готівковій формі - платіжна відомість (відомість па виплату грошей або видаткова відомість). Вони є підставою для бухгалтерського обліку відповідних операцій - нарахування та виплати заробітної плати (частина перша статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996- XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Особовий рахунок використовується для акумуляції інформації про заробітну плату кожного працівника установи. На підставі первинних документів з обліку виробітку та виконаних робіт, відпрацьованого часу і вищевказаних документів на різні види виплат дані щодо кожного працівника фіксуються щомісячно в його особовому рахунку. Окрім зазначеної інформації в особовому рахунку здійснюється фіксація утримань, відрахувань та внесків із заробітної плати. В особовому рахунку також відмічається сума заборгованості працівників установи. В особовий рахунок вноситься інформація про відпустки та переміщення працівника. Особовий рахунок має характер накопичувального реєстру і відкривається на рік. На підставі даних минулого місяця, що внесені в особовий рахунок, та даних первинного обліку поточного місяця формується розрахунково-платіжна відомість.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №280/1411/16-а.
Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, позивач у період з 1986 по 1990 рік працював в ОАО "Оротуканський завод горного оборудования" та з 15.02.1993 по 01.02.1995 працював в Артель старателів "Майская" об'єднання "Сєвєровостокзолото".
Довідка про розмір заробітної плати від 01.08.2005 за №24-8-10-132 в ОАО "Оротуканський завод горного оборудования", видана на підставі особових рахунків позивача за 1986-1990 роки із помісячним розшифруванням, що свідчить про їх відповідність вимогам Порядку №22-1.
Довідка про розмір заробітної плати №93 в Артель старателів "Майская" об'єднання "Сєвєровостокзолото", видана на підставі особових рахунків позивача за період з 16.02.1993 по 31.01.1995 із помісячним розшифруванням, що також свідчить про їх відповідність вимогам Порядку №22-1.
Крім того, відповідно до наданих довідок зі всіх сум сплачено страхові внески до пенсійного фонду російської федерації.
При цьому, при прийнятті документів орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження (пункт 38 Порядку №22-1).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ГІФУ (пункт 39 Порядку №22-1).
Право особи на одержання (перерахунок) пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, до компетенції органу Пенсійного фонду України входить перевірка належного оформлення поданих документів та за наявності розбіжностей у таких, пенсійний орган уповноважений вчинити дії щодо здійснення перевірки таких документів.
У постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №219/4550/17 суд дійшов наступного висновку: "... посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало па обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні".
У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Зі змісту спірних довідок вбачається, що вони видані на підставі особових рахунків. Крім того, зазначені довідки завірені печатками, містять відомості про фактичну суму заробітної плати позивача. Жодних недоліків щодо наявності обов'язкових реквізитів вказані довідки не містять.
Щодо відсутності печатки та підпису головного бухгалтера на довідці про розмір заробітної плати від 01.08.2005 за №24-8-10-132 в ОАО "Оротуканський завод горного оборудования" за 1986-1990 роки, то судом враховане таке.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства - не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №304/877/17, у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, де вказано, що позивач не повинен був здійснювати контроль за посадовими особами підприємств щодо вірності записів у трудовій книжці та за своєчасним та повним нарахуванням податків та зборів.
Більше того, у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Поряд з цим, у постанові від 21.02.2018 у справ №687/975/17 (адміністративне провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати па конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємству та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.
Отже, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних у первинних документах по нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.
Обираючи належний спосіб захисту, суд зауважує, що позивач помилково просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 23.05.2024 за №091630018947 про відмову у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 (про існування якого не заперечується і відповідачем у відзиві на позов). Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням за № (особовий рахунок) НОМЕР_3 проведено 23.05.2024 перерахунок пенсії (МП, Допризначення, сплата внесків (абз.2, п.4.3 Порядку №22-1 (масовий)) ОСОБА_1 , а не відмовлено у перерахунку за його заявою від 23.05.2024.
Відтак, виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача буде визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періодів роботи з 08.12.1977 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, а також періоди роботи з 01.01.1992 по 01.04.1992, з 01.04.1992по 11.02.1993, з 15.02.1993 по 01.02.1095, з 01.08.2001 по 28.12.2008, з 09.05.2010 по 13.10.2010, з 25.11.2010 по 17.04.2019 на території російської федерації, та не врахування заробітної плати згідно довідки від 01.08.2005 за №24-8-10-132, виданої Оротуканським заводом гірського устаткування та довідки про заробітну плату за №93, виданої Артель старателів "Майская" об'єднання "Северовостокзолото", а також зобов'язання відповідача здійснити з 23.05.2024 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії, зарахувавши до загального страхового стажу періодів роботи з 08.12.1977 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, а також періоди роботи з 01.01.1992 по 01.04.1992, з 01.04.1992по 11.02.1993, з 15.02.1993 по 01.02.1095, з 01.08.2001 по 28.12.2008, з 09.05.2010 по 13.10.2010, з 25.11.2010 по 17.04.2019 на території російської федерації, з урахуванням заробітної плати згідно довідки від 01.08.2005 за №24-8-10-132, виданої Оротуканським заводом гірського устаткування та довідки про заробітну плату №93, виданої Артель старателів "Майская" об'єднання "Северовостокзолото".
Вказане, на думку суду, буде забезпечувати реалізацію передбаченого у статті 2 КАС України завдання адміністративного судочинства, а саме справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №0.0.3805745027.1 від 07.08.2024 позивач підтвердив сплату судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 1 211,20 грн (а.с.20).
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, представником позивача заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.
Так, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 132 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001728 від 09.06.2020, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1076566 від 08.08.2024, договір про надання правової (правничої) допомоги від 08.08.2024, розрахунок винагороди згідно договору про надання правової (правничої) допомоги, акт приймання-передачі виконаної роботи, довідку від 08.08.2024 №05/08, квитанцію до прибуткового касового ордера від 08.08.2024 №28 (а.с.1,65-71).
Водночас, розмір витрат на оплату послуг адвоката як визначено частиною 5 статті 134 КАС України має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, їх розмір є розумним та обґрунтованим.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм їхньої дійсності та необхідності, а також критерієм розумності їхнього розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорію складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Оцінюючи характер наданої адвокатом Боднарчуком А.М. правничої допомоги, слід виходити із наступного.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності, або ж могли бути ним безперешкодно отримані.
Окрім того зважаючи те, що для фахівця у галузі права, який отримав право на здійснення адвокатської діяльності, консультація, складання заяви та позовної заяви не може становити значного робочого часу.
У даному випадку, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 23.12.2021 у справі №520/11348/2020, за змістом яких суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків:
" 74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
76. При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним".
Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд вважає, що покладені на відповідача судові витрати за правничу допомогу мають бути співмірними з сумою коштів, що підлягають сплаті як судовий збір за розгляд цього спору професійним суддею
Підсумовуючи свої міркування, суд не зменшуючи значення і роль професійності фахівця у галузі права, кваліфікованості адвоката та не зменшуючи його право на самостійне визначення і оцінку вартості власних знань, здобутого досвіду і авторитету як представника у даній справі, надання в інтересах позивача правничої консультації, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи і судової практики щодо регулювання спірних відносин та з огляду на судові рішення Верховного Суду, які в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими для суду першої інстанції, на переконання суду, заявлені представником позивача витрати на правову допомогу є завищеними та неспівмірними з реальним обсягом наданих послуг, формування матеріалів та консультації клієнта.
За таких обставин, а також враховуючи часткове задоволення позову, слід стягнути на користь позивача з відповідача, як суб'єкта владних повноважень, за рахунок його бюджетних асигнувань 1500 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періодів роботи з 08.12.1977 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, а також періоди роботи з 01.01.1992 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 11.02.1993, з 15.02.1993 по 01.02.1095, з 01.08.2001 по 28.12.2008, з 09.05.2010 по 13.10.2010, з 25.11.2010 по 17.04.2019 на території російської федерації, та не врахування заробітної плати згідно довідки від 01.08.2005 за №24-8-10-132, виданої Оротуканським заводом гірського устаткування та довідки про заробітну плату за №93, виданої Артель старателів "Майская" об'єднання "Северовостокзолото".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити з 23.05.2024 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) пенсії, зарахувавши до загального страхового стажу періодів роботи з 08.12.1977 по 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, а також періоди роботи з 01.01.1992 по 01.04.1992, з 01.04.1992 по 11.02.1993, з 15.02.1993 по 01.02.1095, з 01.08.2001 по 28.12.2008, з 09.05.2010 по 13.10.2010, з 25.11.2010 по 17.04.2019 на території російської федерації, з урахуванням заробітної плати згідно довідки від 01.08.2005 за №24-8-10-132, виданої Оротуканським заводом гірського устаткування та довідки про заробітну плату №93, виданої Артель старателів "Майская" об'єднання "Северовостокзолото".
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) понесені витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп.
Представнику позивача та відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Главач І.А.