20 листопада 2024 рокуСправа №160/25147/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/25147/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «НУМІС» (49106, м. Дніпро, бульвар Слави, 7К; ЄДРПОУ 44762781) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9; ЄДРПОУ 39816845) в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
17.09.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НУМІС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №042055 від 11 вересня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті 31 липня 2024 року було проведено перевірку транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами перевірки було складено акт №АР105632 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 31 липня 2024 року, відповідно до якого за результатами перевірки порушено ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п.3.3. Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року, під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою тахокартою за 23 липня 2024 року, чим порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» ч.1 абз.3 Перевезення вантажів згідно ТТН №3007/562/000506143 від 31.07.2024 року, Т/З який обладнаний аналоговим тахографом за відсутності на момент перевірки документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, а саме: заповненої тахокарти за 23.07.2024 року або бланком підтвердження діяльності водія. У зв'язку з тим, що 22 та 23 липня 2024 року водій був вихідний, він не керував транспортним засобом у цей день, тому і не заповнював тахокарту, як це зумовлено нормами п.3.3 Інструкції № 385. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
20.09.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
20.09.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НУМІС» про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/25147/24 відмовлено.
16.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що суб'єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своєї позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідач вважає доводи позивача безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме позивачем. Зокрема, в матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна № 3007/562/000506143 від 31.07.2024, де автомобільним перевізником зазначено ТОВ «НУМІС». Будь-яких інших документів при перевірці, з яких можна було б встановити, що транспортний засіб передано в користування іншій особі не було надано. Відсутність у водія під час перевезення пасажирів передбачених документів становить склад правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф. Власник транспортного засобу, передаючи право керування вантажного автомобіля іншим особам, які фактично здійснюють вантажне перевезення, повинен усвідомлювати про настання відповідальності, встановленої Законом України «Про автомобільний транспорт». В такому випадку наслідки такої відповідальності у даній справі мають саме для власника транспортного засобу. В силу вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. За таких обставин, непред'явлення водієм паперової копії протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. З огляду на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
21.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 41734/24), в якому представником позивача заперечувалися доводи, викладені представником відповідача у відзиві на позовну заяву, а також зазначено, що перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності, але з аналізу норм законодавства України, обов'язок складати бланк підтвердження діяльності водія у періоди, на які припадають вихідні дня водія, відсутній.
22.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення (вх. №42137/24), в яких представник відповідача заперечував доводи, викладені представником позивача у відповіді на відзив.
24.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких представником позивача доповнено позицію, викладену в позовній заяві та відповіді на відзив, з урахуванням наведеного, просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.07.2024 о 11 год 15 хв на а/д М-29 «Харків-Красноград-Перещепино» працівником Державної служби України з безпеки на транспорті згідно направлення №НР003142 від 26.07.2024 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) транспортного засобу марки MAN, номер знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 , документ, що посвідчує особу водія: посвідчення водія НОМЕР_4 , видане 27.05.2004 ДАЇ ГУ УМВС України (Дніпропетровськ МРЕО-1), що належить Товариства з обмеженою відповідальністю «НУМІС».
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР105632 від 31.07.2024 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовано порушення: ст.ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив виконання вимог цього закону та інших законодавчих актів України у сфері перевезення вантажів, а саме: під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія ОСОБА_1 оформленою техокартою за 23.07.2024, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів згідно ТТН №3007/562/00506143 від 31.07.2024, т/з, який обладнаний аналоговим тахографом за відсутності на момент перевірки документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: заповненої тахокарти за 23.07.2024 або бланку підтвердження діяльності водія.
Акт перевірки підписаний працівниками Державної служби України з безпеки на транспорті та водієм транспортного засобу Філь С.О.
11.09.2024 в.о начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті Олегом Васильковським за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №042055 в розмірі 17000 грн за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджено актом №АР105632 від 31.07.2024.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1-3 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Відповідно до п.11.1 Прави перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, (далі по тексту - Правила №363) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 року по справі №340/5660/22 дійшов висновку, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію, зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов'язковими при її оформленні.
Як зазначає відповідач, під час перевірки водієм транспортного засобу було надано для перевірки товарно-транспортну накладну № 3007/562/00506143 від 31.07.2024, в якій зазначено автомобільного перевізника Товариство з обмеженою відповідальністю «НУМІС». Інші документи, які спростовують інформацію, зазначену в ТТН, ані під час перевірки, ані до суду позивачем не надано.
Отже у відповідача під час прийняття спірної постанови були відсутні підстави вважати, що автомобільним перевізником в даному випадку виступає інша особа, ніж та, яка зазначена в ТТН, а саме: позивач.
Відповідно до п.1.1, 1.2, 1.3, 3.3, 3.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказ Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010 року, (далі по тексту - Інструкція №385) цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (994_016) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 (993_025) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт"
Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
Ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР ( 994_016 ), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994_016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) (994_016);
наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
У постанові від 11.02.2020 року у справі №820/4624/17 та від 21.12.2023 року по справі №280/2150/23 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією №385 та Положенням №340.
Суд зазначає, що актом перевірки встановлено відсутність заповненої тахокарти за 23.07.2024 або бланку підтвердження діяльності водія.
З 20.12.2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 року в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Отже, водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм.
У відповідності до ст. 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цьогоЗаконута законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.06.2010 року №340, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (Положення №340), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Пунктом 6.4. Положення №340 передбачено, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Таким чином, під час перевірки в підтвердження не робочих днів водія повинен був бути бланк підтвердження діяльності, який є єдиним документом, що в даному випадку підтверджує час відпочинку водія.
Внутрішні документи підприємства, такі як графіки роботи, накази про відпустку, накази про відрядження, табелі обліку робочого часу та інше, не є документами, які повинні бути у водія для пред'явлення під час перевірки.
До того ж копії документів, які додані позовної заяви, лист головного бухгалтера ТОВ «НУМІС» №649 від 10.09.2024, пояснення механіка від 11.09.2024 були складені після проведення перевірки та надані лише при зверненні з позовом до суду, і не могли бути враховані відповідачем під час прийняття постанови.
Отже, в розумінні вищевказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі №823/1199/17 , в постанові від 01.02.2024 у справі № 600/3906/22-а.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність оскарженої постанови.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НУМІС» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні адміністративного позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НУМІС» (49106, м. Дніпро, бульвар Слави, 7К; ЄДРПОУ 44762781) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9; ЄДРПОУ 39816845) в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 20.11.2024.
Суддя О.В. Царікова