25 листопада 2024 рокуСправа №160/24875/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 160/24875/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
16.09.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) № 0406038453 від 18.06.2024 року про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, з 28.05.2023 року (з урахуванням положень ст. 50 ч.3 Закону №2262-12) виходячи з вислуги років - 30 років 07 місяців 04 дні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на різних посадах та був звільнений 16.05.2022 року з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Згідно наказу начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» №69/ОС-22 від 16.05.2022 вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 23 роки 03 місяці 13 днів, у пільговому - 30 років 07 місяців 04 дні (з урахуванням календарної вислуги). У травні 2024 року позивач звернувся до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції із заявою про направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів, що передбачені постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 для вирішення питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року. Рішенням №0406038453 від 18.06.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугу років. Не погоджуючись з означеним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
23.09.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
25.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №42745/24). В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що загальний стаж позивача становить 30 років 07 місяців 04 дні, з яких служба в календарному обчисленні складає 23 роки 03 місяці 13 днів, тобто позивач не мав 25 календарних років вислуги, право на пенсію за нормами пункту а статті 12 Закону № 2262 відсутнє. У зв'язку з чим відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на різних посадах та був звільнений 16.05.2022 з посади з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Згідно наказу начальника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» №69/ОС-22 від 16.05.2022, вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 23 роки 03 місяці 13 днів, у пільговому - 30 років 07 місяців 04 дні (з урахуванням календарної вислуги).
18.06.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №0406038453 за результатом розгляду документів Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції наданих для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі відсутності вислуги років у розмірі 25 календарних років.
Не погоджуючи із не призначенням пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону №2262, пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону №2262, при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Згідно статті 17-1 Закону №2262, порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262 Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (постанова від 17.07.1992 №393, далі - Порядок №393, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абзацу 2 пункту «г» частини 3 Порядку №393, до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів.
Суд звертає увагу на те, що до 19.02.2022 року пунктом 3 Порядку №393 було визначено стаж, який зараховувався до вислуги років при призначенні пенсії у пільговому обчисленні.
Проте, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16.02.2022 року постанови №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" така редакція Порядку зазнала змін (набрання чинності 19.02.2022).
На час звільнення позивача зі служби пункт 2-1 Порядку №393 визначав, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Так, пунктом 1 Порядку №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" і "з" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Водночас, пунктом 3 Порядку №393 визначено стаж, який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 усунуто розбіжності між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Порядку № 393, календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Порядку № 393 визначає, що певні періоди, зокрема, час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Враховуючи викладене відповідно до приписів законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, необхідною умовою для призначення (перерахунку) пенсії на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є наявність необхідної календарної вислуги років.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі № 560/9478/23.
Зокрема суд касаційної інстанції у цій постанові сформулював такі правові висновки у спірних правовідносинах:
- постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393" усунуто розбіжності між Законом України "«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»" та Постановою № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»";
- виходячи з положень статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Такі висновки Верховного Суду викладені і в постанові при розгляді іншої справи. Зокрема, у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22 зазначено, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, на час звільнення позивача з Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» редакція п.3 Порядку №393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування на пільгових умовах до вислуги років спірного періоду, застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція п.3 Порядку № 393.
Отже, статтею 17 Закону №2262 визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262 встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, Законом №2262 передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Як вбачається з матеріалів справи вислуга років позивача у календарному обчисленні складає 23 роки 03 місяці 13 днів, у пільговому - 30 років 07 місяців 04 дні.
Проаналізувавши вищевикладене, суд зазначає, що за приписами статті 17 Закону №2262 при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення, а Порядком №393, в свою чергу, визначено обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262.
Оскільки Порядок №393 встановлює пільгове обчислення вислуги років виключно для визначення розміру пенсії, суд доходить висновку про відсутність підстав для визначення позивачу вислуги років у пільговому обчисленні в порядку визначення календарної вислуги років під час призначення пенсії відповідно до Закону №2262.
Таким чином, оскільки вислуга років позивача станом на час звільнення становила менше встановленого законодавством розміру, у відповідача були відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ст.12 Закону №2262.
Крім цього, суд звертає увагу, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі №805/3923/18-а та у постанові від 27.06.2018 року у справі №750/9775/16-а, до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки ці справи були розглянуті до внесення змін до Порядку №393 від 16.02.2022 року.
Отже, відповідач дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача, станом на час звільнення, необхідного стажу для призначення йому пенсії за вислугу років згідно зі ст.12 Закону №2262.
Згідно з вимогами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 241-246, 250, 251, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 25.11.2024.
Суддя О.В. Царікова