21 січня 2025 рокуСправа №160/10415/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якій позивач просить:
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України Nє168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану" у період з червня 2023 року по січень 2024 року;
-зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України Nє168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану" за період з червня 2023 року по січень 2024 року за період забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах, в розмірі 100 000 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду від позивача надійшла заява про заміну неналежного відповідача Військової частини НОМЕР_2 , на належного відповідача - Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України. Заява обґрунтована тим, що позивач проходив службу саме у Військовій частині НОМЕР_1 , нарахування додаткової винагороди здійснювалось також даною військовою частиною.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 заяву ОСОБА_1 про заміну неналежного відповідача задоволено. Здійснено заміну неналежного відповідача - Військової частини НОМЕР_2 на належного відповідача - Військову частину № НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
В обґрунтування своїх вимог зазначено, що позивача відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (яка підпорядкована ВЧ НОМЕР_2 ) з 12.03.2022 зараховано до списків особового складу частини на посаду начальника служби пально-мастильних матеріалів логістики штабу. З березня 2023р. та по момент звернення до суду особовий склад військової частини НОМЕР_3 приймав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій. Позивач зазначає, що він брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 18.04.2022 по 25.04.2023, з 29.04.2023 40 31.05.2023 та з 14.10.2023 по 20.10.2023 Донецької області Волноваського району Великоновосілківської селищної територіальної громади та Комарської сільської територіальної громади. Позивач зазначає, що за весь час він мав би отримувати додаткову винагороду в розмірі 100 000,00 грн на місяць. Проте, дані грошові кошти йому не надходили, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 13.02.2022, що підтверджується копією витягу з наказу командира Військовій частині НОМЕР_1 від 13.02.2022 №15. Відповідно до довідки відповідача від 27.11.2023 №1353, яку позивачем додано до матеріалів справи, він приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Донецької області з 18.04.2022 по 25.04.2022, з 29.04.2022 по 31.05.2023, з 14.10.2023 по 20.10.2023. Згідно з довідкою Nє23-62-ОЮЗ позивач за спірний період (червень 2023 року-січень 2024 року) отримував щомісяця винагороду в розмірі 30 000,00 грн, передбачену Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 Nє168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», та виплату винагороди в розмірі 100 000,00 грн. пропорційну часу такої безпосередній участі позивача у діях/заходах з національної безпеки і оборони, на підставі наказів командирів (начальників) як зазначено у частині 12 постанови Кабінету Міністрів України Nє168 від 28.02.2022. Відповідач вказує, що за період проходження військової служби, який оспорює позивач, на підтвердження оплати додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн та 100 000,00 грн надано копію рапортів з додатками начальника підрозділу у якому проходив військову службу позивач, а саме: Рапорт начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2023 Nє4271 період оплати з 01.06.2023 по 30.06.2023; Рапорт начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2023 Nє5077 період оплати з 01.07.2023 по 31.07.2023; Рапорт начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2023 Nє6129 період оплати з 01.08.2023 по 19.08.2023 (з 20.08.2023 по 03.09.2023 знаходився у відпустці); Рапорт начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2023 Nє7033 період оплати з 04.09.2023 по 30.09.2023 (з 01.09.2023 по 03.09.2023 знаходився у відпустці); Рапорт начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2023 Nє7953 період оплати з 01.10.2023 по 13.10.2023 та з 21.10.2023 по 31.10.2023, період оплати з 14.10.2023 по 20.10.2023; Рапорт начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2023 Nє8929 період оплати з 01.11.2023 по 17.11.2023 та з 25.11.2023 по 30.11.2023 період оплати з 18.11.2023 по 24.11.2023; Рапорт начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2024 Nє645 період оплати з 01.01.2024 по 23.01.2024. відповідач зазначає, що позивач отримав додаткову винагороду, яка передбачена Постановою КМУ №168, за час виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими розпорядженнями пропорційно часу виконання відповідних завдань, не перебуваючи в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2022 № 372 ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 12.03.2022. ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_4 .
Відповідно до довідки №1353 від 27.11.2023 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 18.04.2022 по 25.04.2023, з 29.04.2023 по 31.05.2023 та з 14.10.2023 по 20.10.2023 Донецької області, Волноваського району Великоновосілківської селищної територіальної громади та Комарської сільської територіальної громади.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Рапорту начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2023 Nє4271 у період з 01.06.2023 по 30.06.2023 ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).
Відповідно до Рапорту начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2023 Nє5077 у період з 01.07.2023 по 31.07.2023 ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).
Відповідно до Рапорту начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2023 Nє6129 у період з 01.08.2023 по 19.08.2023 ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).
З 20.08.2023 по 03.09.2023 знаходився у відпустці.
Відповідно до Рапорту начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2023 Nє7033 у період з 04.09.2023 по 30.09.2023 ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).
З 01.09.2023 по 03.09.2023 знаходився у відпустці.
Відповідно до Рапорту начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 05.11.2023 Nє7953 у період з 01.10.2023 по 13.10.2023 та з 21.10.2023 по 31.10.2023 ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) та з 14.10.2023 по 20.10.2023 забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), Великоновосілківської селищної територіальної громади Волноваського району Донецької області.
Відповідно до Рапорту начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2023 Nє8929 ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у період з 01.11.2023 по 17.11.2023 та з 25.11.2023 по 30.11.2023, забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), Великоновосілківської селищної територіальної громади Волноваського району Донецької області у період з 18.11.2023 по 24.11.2023.
Відповідно до Рапорту начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2023 Nє9904 у період з 01.12.2023 по 31.12.2023 ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).
Відповідно до Рапорту начальника логістики-заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2024 Nє645 у період з 01.01.2024 по 23.01.2024 ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2024 №23 позивача звільнено з військової служби у запас (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв?язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 17.01.2024 №16, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу", вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
З 23.01.2024 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга у Збройних силах України становить на 23.01.2024: календарна 20 років 02 місяці 08 днів; пільгова 07 років 00 місяців 00 днів; загальна 27 років 02 місяці 08 днів.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати додаткової винагороди протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини 1 статті 92 Конституції України).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі статтею 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом частини 1 статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта цієї статті).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок № 260).
За приписами частини 2 статті 9 Закону № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 статті 9 Закону № 2011 передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Поняття «додаткова винагорода» входить у поняття «грошове забезпечення» (частина 2 статті 9 Закону № 2011), так само відповідає визначенню поняття «заробітна плата» (стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та №69/2022 Кабінет Міністрів України постановою від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 (далі Постанова № 168), чинній до 21.01.2023, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з пунктом 2-1 Постанови №168, в редакції Постанови від 20.01.2023 №43, чинної з 21.01.2023, установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, доповнено розділом XXXIV Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану, згідно з наказом Міністерства оборони №44 від 25.01.2023, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за №177/39233, та який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану виплачується в таких розмірах:
- 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
- у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).
Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку №260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно пункту 5 розділу XXXIV Порядку № 260, про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
Згідно пункту 6 розділу XXXIV Порядку № 260 перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
Слід зазначити, що військовослужбовець набуває право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. на місяць за умови підтвердження безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, втім із розрахунку пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань, виходячи із специфіки покладених на підрозділ, у якому він проходив службу, завдань.
Втім необхідно враховувати, що перебування позивача у спірний період на військовій службі, виконання обов'язків, пов'язаних із її проходженням, не є автоматичною підставою для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 100000 грн. без дотримання умов, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №168.
Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 зауважував про те, що за приписами статті 1 Закону України від 06.12.1991 №1932 «Про оборону України» бойові дії це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.
У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.
У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.
Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.
У постановах від 21.03.2024 у справах № 560/3159/23 та № 560/12539/22, від 28.05.2024 у справі № 560/1200/23, від 06.06.2024 у справі №200/706/23 Верховний Суд вказував на те, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам № 1, 2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 вищевказаного окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах у відповідності до повноважень, наданих йому абзацом 3 пункту 3 та абзацом 4 пункту 4 окремого доручення.
З огляду на вказані норми, підставою для виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, відбувається на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.
При цьому суд зазначає, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) у спірний період в період дії воєнного стану в Україні, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 гривень, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168.
Як встановлено судом, відповідно до наданих довідок та рапортів: з 01.06.2023 по 30.06.2023; 01.07.2023 по 31.07.2023; 01.08.2023 по 31.08.2023; 01.09.2023 по 30.09.2023; 01.10.2023 по 13.10.2023 та з 21.10.2023 по 31.10.2023; 01.11.2023 по 17.11.2023 та з 25.11.2023 по 30.11.2023; 01.12.2023 по 31.12.2023; 01.01.2024 по 23.01.2024 ОСОБА_1 виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями), за що було нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000,00 грн. пропорційно часу участі у таких діях.
У період з 14.10.2023 по 20.10.2023 та у період з 18.11.2023 по 24.11.2023 забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), Великоновосілківської селищної територіальної громади Волноваського району Донецької області, за що було нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду в розмірі 100 000,00 грн. пропорційно часу участі у таких діях.
У позовній заяві позивач прямо не вказує, що приймав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів безпосередньо в районах ведення бойових дій. Позовна заява містить загальні твердження про наявність у позивача права на спірні виплати через виконання бойових наказів та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії.
Суд зазначає, що сама по собі видача бойового наказу (розпорядження) не є безумовним доказом виконання військовослужбовцем та його безпосередньої участі у бойових діях чи відповідних заходах.
Таким чином, судом встановлено, а позивачем не спростовано, що відповідачем було нараховано та здійснено виплату додаткової щомісячної винагороди на підставі постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 30000,00 гривень та 100 000 гривень в спірний період в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах на підставі рапортів, що наявні в матеріалах справи.
Крім того, виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями. Суду не надано доказів на підтвердження конкретних проміжків часу, в яких саме позивач приймав участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови № 168. Визнання того, що позивач весь час приймав участь у зазначених діях та заходах не відповідає встановленому Постановою № 168 пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди.
Суд зазначає, що додаткова винагорода у розмірі 30000,00 грн. позивачу у спірний період нараховувалась, що сторонами не заперечувалось.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через не спростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року по справі № 520/2261/19, де вказано, що визначений статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
В даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи наведене, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100000,00 щомісяця за період з червня 2023 року по січень 2024 року, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська