м. Вінниця
20 січня 2025 р. Справа № 120/16661/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправні дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в повному обсязі стаж роботи на посаді судді - 30 років 6 місяців 23 дні; період проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні; стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день, що загалом становить 36 років 1 місяць 17 днів та дії щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Тому, з метою зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату з 23.07.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82 відсотків від відповідних сум суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, враховуючи загальний стаж роботи судді, що має право на відставку - 36 років 1 місяць 17 днів, з яких: стаж роботи на посаді судді 30 років 6 місяців 23 дні; період проходження строкової військової служби 2 роки 3 дні; стаж роботи на посадах прокурора 3 роки 6 місяців 21 день, та зобов'язати відповідача виплатити недоплачену різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 23.07.2024 до здійснення такого перерахунку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 18.12.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Установлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач 31.12.2024 подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позивач не звертався у встановленому законом порядку із заявою про перерахунок пенсії, а орган Пенсійного фонду, відповідно, не приймав рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії
Зауважує, що лист Головного управління, долучений позивачем до позовної заяви від 05.11.2024 № 0200-0305-8/113621 не є рішенням про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії, а наданий відповідно до Закону України "Про звернення громадян", тому вказаний лист не є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, який тягне за собою спричинення будь-яких правових наслідків для позивача.
Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 26.02.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 23.07.2024 позивачу було призначено довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VІІ.
Згідно із протоколом про перерахунок пенсії від 31.07.2024 № 023830013689 довічне грошове утримання позивачу визначено в розмірі 70% заробітної плати судді, виходячи з 30 повних років стажу на посаді судді.
На думку позивача, відповідачем не було враховано наявність у позивача й іншого стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, а саме: період проходження строкової військової служби 2 роки 3 дні; стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день.
Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, усіх періодів які підлягають врахуванню до такого стажу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
За змістом п. 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону № 1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Абзацом 4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згідно з абз. 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Суд звертає увагу на те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Так, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 16.07.2024 № 2166/0/15-24, стаж роботи ОСОБА_1 , що дає йому право на звільнення у відставку, на день ухвалення рішення становить 36 років 1 місяць 17 днів:
- стаж роботи на посаді судді - 30 років 6 місяців 23 дні;
- період проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні;
- стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день.
Частиною 2 ст. 137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Так, абзацом 2 частини 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач у період з 01.06.1990 до 22.12.1993 працював на посадах прокурора прокуратури Вінницької області (а.с. 21), що складає 3 роки 6 місяців 21 день.
Відтак, відповідачем безпідставно не враховано до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання період роботи в органах прокуратури на посаді прокурора.
Щодо неврахування до суддівського стажу позивача періоду проходження строкової військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 2 ст. 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" № 584/95 від 10.07.1995 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 року у справі № 580/6051/20 дійшов висновку, що законодавство, яке діяло на момент набрання чинності Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", передбачало право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Невключення його до відповідного стажу роботи на посаді судді і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Вказана позиція суду також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.03.2023 у справі № 280/2167/21.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач у період з 13.11.1981 по 16.11.1983 проходив строкову військову службу (а.с. 19).
Відтак, до стажу роботи, що дає позивачу право на звільнення у відставку, зараховується також період проходження ним строкової військової служби, що складає 2 роки 3 дні.
З огляду на викладене загальний стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку (станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення), становить 36 років 1 місяць 17 днів, з яких:
- стаж роботи на посаді судді - 30 років 6 місяців 23 дні;
- період проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні;
- стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день.
При цьому, ч. 1 ст. 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" передбачає, що рішення ВРП про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.
Суд звертає увагу, що рішення Вищої ради правосуддя від 16.07.2024 № 2166/0/15-24 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вінницького апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку" не оскаржено та не скасовано, а тому підстави для не зарахування вищезазначеного суддівського стажу відсутні.
Відтак, відповідач при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не зарахував вказані вище період до стажу роботи на посаді судді.
Підсумовуючи вищевикладене суд доходить висновку, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню як безпосередній стаж роботи на посаді судді 30 років 6 місяців 23 дні, так і період проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні; стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день.
Загалом, загальний стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 становить 36 років 1 місяць 17 днів.
Натомість, безпідставне незарахування відповідачем спірного періоду роботи та строкової військової служби до суддівського стажу позивача призвело до того, що обрахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці проводиться в значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом № 1402-VIII.
Більше того, на думку суду відповідач в цілому неправомірно вдається до оцінки суддівського стажу позивача, оскільки розрахунок такого стажу взагалі не входить до повноважень пенсійного органу. Це підтверджується Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі Порядок № 3-1), згідно з яким призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці здійснюється, зокрема, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складається (оформляється) відповідним судом.
Отже, жодних правових підстав не враховувати даний суддівський стаж позивача як такий, який надає йому право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відповідача не має.
Згідно ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Враховуючи, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді, що дає йому право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 36 років 1 місяць 17 днів, тому розмір довічного грошового утримання має складати 82 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді періоду проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні; періоду роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день, що загалом 36 років 1 місяць 17 днів.
Відповідно, суд доходить висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи зазначене, належним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 23.07.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 82 % від відповідних сум суддівської винагороди, врахувавши йому стаж роботи на посаді судді 36 років 1 місяць 17 днів, з яких: стаж роботи на посаді судді - 30 років 6 місяців 23 дні; період проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні; стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день, а також виплатити недоотриману різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 23.07.2024 до моменту здійснення відповідного перерахунку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись ст. ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в повному обсязі стаж роботи на посаді судді - 30 років 6 місяців 23 дні; період проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні; стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день, що загалом становить 36 років 1 місяць 17 днів.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на рівні 70 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 23.07.2024 перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та виплачувати у розмірі 82 % від відповідних сум суддівської винагороди, врахувавши його стаж на посаді судді 36 років 1 місяць 17 днів, з яких: стаж роботи на посаді судді - 30 років 6 місяців 23 дні; період проходження строкової військової служби - 2 роки 3 дні; стаж роботи на посадах прокурора - 3 роки 6 місяців 21 день.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 23.07.2024 до моменту здійснення такого перерахунку за цим судовим рішенням.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
Відповідач : Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна