Справа № 628/783/20 Номер провадження 11-кп/814/169/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
21 січня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №1202022037000448, за апеляційною скаргою прокурора прокурора Куп'янської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2021 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ківшарівка, Куп'янського району, Харківської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 25.02.2004 Куп'янським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 70 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі. Звільненого 25.03.2004 із Диканівської ВК Харківської області №12 за відбуттям строку покарання;
- 17.12.2010 Куп'янським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ст. 395, ст. 70 КК України на 6 років позбавлення волі. Звільненого 05.12.2014 з Харківської ВК Харківської області № 43 на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова умовно-достроково на невідбутий строк 7 місяців 24 дні;
-23.10.2015 Куп'янським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч. 4 ст. 81 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі,
визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 2 ст. 342 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік;
- за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання виді позбавлення волі строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і покладенням на нього ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено долю речових доказів та порядок стягнення процесуальних витрат. Скасовано накладений у кримінальному провадження арешт.
Згідно з вироком суду, 05 березня 2020 року о 20 год. інспектор сектору реагування патрульної поліції №1 ВП Куп'янського ВП ГУ НП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_10 , призначений наказом начальника ГУ НП в Харківській області №584 о/с від 22.12.2016 на вищевказану посаду, разом з інспектором сектору реагування патрульної поліції ВП Куп'янського ВП ГУ НП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_11 , призначеним наказом начальника ГУ НП в Харківській області №584 о/с від 22.12.2016 на вищевказану посаду, будучи працівниками правоохоронного органу, наділені повноваженнями представника влади, при здійсненні службових обов'язків, спрямованих на неухильне дотримання положень Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, під час виконання своїх службових обов'язків, споряджені спеціальними засобами та табельною вогнепальною зброєю, знаходячись у поліцейському однострою, заступили на патрулювання по охороні громадського порядку у складі ГРПП №1 по маршруту м. Куп'янська Харківської області.
05 березня 2020 року вищевказані співробітники поліції на службовому автомобілі «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер - НОМЕР_1 , за яким відповідно до наказу заступника начальника ГУ НП в Харківській області №233 від 23.01.2020 закріплений ОСОБА_11 , з метою виконання завдань, визначених Законом України «Про Національну поліцію», від оператора «102» о 19 год. 30 хв. отримали завдання здійснення виїзду за адресою: АДРЕСА_3 .
За вказаною адресою їх зустрів ОСОБА_7 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння. Після того, як вони разом увійшли до квартири АДРЕСА_4 , між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 виникла сварка на ґрунті особистих неприязних відносин, в ході якої обвинувачений звинуватив останню в тому, що вона винна йому гроші, схопив ОСОБА_12 за одяг та почав її трясти, висловлювався брудною лайкою на адресу присутніх та намагався нанести їй удар кулаком руки в область обличчя, незважаючи на законні вимоги працівників поліції припинити свої протиправні дії.
Під час цього конфлікту працівник правоохоронного органу ОСОБА_11 намагався зупинити дії ОСОБА_7 , проте останній відштовхнувши ОСОБА_12 на ліжко, відмовився виконувати законні вимоги працівника поліції та продовжив висловлюватися брудною лайкою на адресу присутніх, повернувся до працівника поліції ОСОБА_11 та на ґрунті неповаги до співробітника поліції, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, і те, що працівник поліції перебуває у форменому одязі та знаходиться при виконанні службових обов'язків, наніс останньому один удар кулаком правої руки в область лівої ділянки обличчя поліцейського, чим спричинив травматичний набряк м'яких тканин та синець на його тлі у лівій виличній ділянці, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/61-КП/20 від 06.03.2020 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 345 КК України як заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21.01.2025 вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 10.06.2021 щодо ОСОБА_7 в частині визнання винуватим та призначення покарання за ч. 2 ст. 342 КК України скасовано. Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 342 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 1202022037000448 в цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Куп'янської окружної прокуратури ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 345 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, за ч. 2 ст. 342 КК України покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання - 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Зазначає, що вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 342 КК України спрямоване на перешкоджання, зокрема, працівнику правоохоронного органу виконанню покладених на нього службових обов'язків, а також перешкоджання здійсненню прав, які надані вказаній особі у зв'язку з виконанням таких обов'язків.
Суд, призначаючи ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі та, звільняючи його на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання з іспитовим строком, не врахував в повній мірі значущість суспільних відносин, які охороняються КК України, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, майже через рік після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив кримінальні правопорушення за обтяжуючих покарання обставин - у стані алкогольного сп'яніння, не працює, не має міцних соціальних зв'язків, тривалий час ухилявся від явки до суду, у зв'язку із чим був оголошений у розшук. На думку прокурора, вищевказане свідчить про кримінальну спрямованість поведінки обвинуваченого.
Також, вказані судом у мотивувальній частині вироку, позитивні фактори стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , не заважали йому з прямим умислом вчинити кримінальне правопорушення проти авторитету органів державної влади і не дають суду підстав для звільнення його від призначеного покарання на підставі ст.75 КК України, а можуть лише враховуватись при призначенні міри покарання.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу прокурора частково, вказала на необхідність призначення ОСОБА_7 більш суворого покарання із реальним його відбуванням. Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок суду залишити без змін.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21.01.2025 вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині визнання винуватим та призначення покарання за ч. 2 ст. 342 КК України скасовано та звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 342 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, колегія суддів в цій частині вирок не переглядає.
За цих обставин також підлягає виключенню із вироку суду посилання на призначення покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 345 КК України як заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків - є правильним, оскільки ґрунтується на зібраних у кримінальному провадженні і перевірених у суді належних і допустимих доказах та детально наведених у вироку, як того вимагає ст. 374 КПК України і ніким з учасників не оспорюється.
В той же час прокурор у своїй апеляційній скарзі вказує про призначення судом надмірно м'якого покарання та безпідставне застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимоги ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_7 , судом враховано тяжкість вчиненого злочину, який є нетяжким, пов'язаним із посяганням на авторитет працівників правоохоронних органів, їх життя та здоров'я, відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше судимий, судимості не зняті та непогашені в установленому законом порядку, офіційно працював на посаді робітника з благоустрою КП «Комунальник» нетривалий час, на цей час працює не офіційно на будівельних роботах, офіційно неодружений, на обліку у лікаря нарколога ВП «Куп'янська центральна міська лікарня» КНП «Куп'янське ТМО» не перебуває, за амбулаторною психіатричною допомогою за останні п'ять років до цього ж медичного закладу не звертався. За інформацією адміністрації КНП «Дворічанська районна лікарня» ОСОБА_7 перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом «Легка розумова відсталість», на обліку у лікаря нарколога не перебуває. За повідомленням Дворічанського військового комісаріату ОСОБА_7 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних запасу з 02.01.2002, зарахований у запас за ст. 20 «б» Наказу МОУ № 2 від 1994 року. За місцем реєстрації ОСОБА_7 характеризується формально, оскільки на підвідомчій сільській раді території він не проживає.
Враховано також обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та обставину, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ч.1 ст. 66 КК України - щире каяття обвинуваченого.
Отже покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, призначено судом із врахуванням всіх обставин та відомостей про особу обвинуваченого та на думку колегії суддів є достатнім для досягнення мети його призначення.
Крім того, обраний судом вид покарання є найбільш суворим, а строк не є мінімальним для даного виду покарання, визначених у санкції частини статті.
Водночас, запропонований прокурором в апеляційній скарзі термін, на який необхідно збільшити ОСОБА_7 строк покарання за ч. 2 ст. 345 КК України - 6 місяців, не є в даному випадку принципово відмінним від призначеного судом строку покарання та прокурором не доведено необхідність його збільшення.
Поряд із цим, є слушними доводи прокурора про неможливість досягнення мети покарання ОСОБА_7 без його реального відбування, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням за ч. 2 ст. 345 КК України, суд послався на те, що ОСОБА_7 пройшов курс лікування від алкоголізму та неофіційно працює, врахував щире каяття, позицію потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні обвинуваченого, зважаючи на бажання ОСОБА_7 стати на шлях зміни своєї поведінки та способу життя, недопущення в подальшому порушень закону.
Попри вказані висновки, матеріали справи доводять стійкість сформованої протиправної поведінки обвинуваченого, адже усупереч суттєвим заходам впливу, які раніше вже застосовувалися до ОСОБА_7 з боку держави з метою не лише покарання, а й виправлення і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 знову вчинив злочин, який пов'язаний із посяганням на авторитет працівників правоохоронних органів, їх життя та здоров'я, переховувався від суду, через що оголошувався у розшук.
Отже судом не було належним чином враховано, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, до нього застосовувався інститут звільнення від відбування покарання умовно-достроково, він тричі відбував покарання реально.
Але це не призвело до позитивних змін в його особистості, не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він не зробив належних висновків та знову вчинив злочин.
Також, судом першої інстанції не оцінено обставини вчинення кримінального правопорушення, його підвищену суспільну небезпеку.
Вищенаведене, на переконання колегії суддів, свідчить, що вчинення злочину є наслідком свідомо обраного ОСОБА_7 способу життя, який він змінювати не бажає, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання та про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки це рішення прийнято без врахування вищевказаних обставин.
Отже, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначення покарання за ч. 2 ст. 345 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з ухваленням нового вироку у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність через застосування закону, який не підлягає застосуванню.
З матеріалів справи також встановлено, що ОСОБА_7 згідно протоколу затримання № 0007/85 від 01.06.2021 (а.м.п. 29 т. 3) на виконання ухвали Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 28.04.2021 був затриманий 01.06.2021 о 09 год. 25 хв. та в подальшому був доставлений 02.06.2021 до суду першої інстанції, де до нього застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22-00 год. до 06-00 год., тобто фактично ОСОБА_7 перебував під вартою 1 добу, а отже цей строк підлягає зарахуванню у строк покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420, 615 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу прокурора Куп'янської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання за ч. 2 ст. 345 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Виключити із резолютивної частини вироку Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2021 року посилання на застосування ч. 1 ст. 70 КК України.
Строк покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту фактичного затримання.
Зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання період його перебування під вартою, а саме 1 день, з розрахунку, що 1 день перебування під вартою відповідає 1 дню позбавлення волі.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4