Справа № 450/2730/24 Провадження № 1-кп/450/256/25
підготовчого судового засідання
21 січня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні №42023140000000133 від 04.05.2023 р. відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.3 ст.368 КК України,-
В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходяться матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.3 ст.368 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08 січня 2024 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року, накладено арешт на вилучені в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 , грошові кошти у розмірі 146075 грн.
В судовому засіданні 21 січня 2025 року захисник ОСОБА_6 , який згідно ордеру на надання правничої допомоги № 1159124 від 20 січня 2025 року діє в інтересах ОСОБА_7 , подав підписане нею клопотання та просив скасувати частково арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08 січня 2024 року, а саме на грошові кошти у сумі 116575 грн., купюрами номіналом 500 грн. в кількості 152 купюр; номіналом 1000 грн. в кількості 28 купюр; номіналом 200 грн. в кількості 59 купюр; номіналом 100 грн. в кількості 1 купюри; номіналом 50 грн. в кількості 3 купюри; номіналом 20 грн. в кількості 19 купюр; номіналом 10 грн. в кількості 13 купюр; номіналом 5 грн. в кількості 3 купюр, повернувши такі у її володіння. Клопотання мотивоване тим, що грошові кошти у розмірі 116575 грн. являються заощадженнями ОСОБА_8 , які остання, боячись залишати у себе вдома, згідно договору від 01 грудня 2023 року, передала своїй доньці ОСОБА_7 на зберігання. Зазначив, що ОСОБА_4 до вказаних грошей відношення не має, а відтак подальший їх арешт порушуватиме право ОСОБА_7 на вільне володіння майном, а також вплине на виконання обов'язків за договором зберігання від 01 грудня 2023 року. Враховуючи наведене, просив клопотання задовольнити.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали думку захисника і просили клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечила щодо задоволення клопотання та пояснила, що захисником ОСОБА_6 не доведено належність грошових коштів особі ОСОБА_8 , які за результатами розгляду кримінального провадження можуть бути конфісковані в дохід держави. Вказала, що ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08 січня 2024 року, якою накладено арешт на вказані грошові кошти, залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши клопотання та матеріали обвинувального акту, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб'єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.
За приписами ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Вказана норма дозволяє скасувати арешт майна лише у випадку відсутності подальшої потреби у такому або у разі необґрунтованого накладення арешту. При цьому, як вбачається з клопотання, подальша дія арешту майна не є потрібною з огляду на неналежність грошових коштів до даного кримінального провадження.
Як вбачається з ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08 січня 2024 року, арешт на вказане майно було обумовлено необхідністю використання такого у доказуванні, отримання безперешкодного доступу до нього, недопущення відчуження, зміни чи знищення, а також збереженням речових доказів та їх важливим значенням для виконання завдань кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Слід вказати, що дані грошові кошти визнано речовими доказами і фактично до завершення кримінального провадження та ухвалення у ньому остаточного рішення, такі речові докази повинні бути збережені у належному стані.
Крім цього, за результатами розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 08 січня 2024 року, колегія суддів у своїй ухвалі від 08 лютого 2024 року дійшла висновку, що майно, на яке просив накласти арешт слідчий, відповідає вимогам ч. 2, 3, 5 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна. Доводи апеляційної скарги щодо незаконності, необґрунтованості судового рішення та неповноти судового розгляду, зокрема належності частини грошових коштів у розмірі 116575 грн., які ОСОБА_8 передала на зберігання ОСОБА_7 , на що покликався адвокат ОСОБА_9 , колегія суддів не взяла до уваги як безпідставні.
Окрім наведеного, договір зберігання складено 01 грудня 2023 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебувають у родинних стосунках із обвинуваченим ОСОБА_4 , а відтак, інформація зазначена у такому, за умови відсутності його посвідчення у відповідних органах, може бути змінена та викладена у зручній для них формі, що не відповідатиме дійсності.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 174, 314, 315, 350, 369-372, 376 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлений 21 січня 2025 року в приміщенні Пустомитівського районного суду Львівської області.
Суддя ОСОБА_1